1.3. Особливості тактики перевірки показань на місці

При перевірці показань на місці обов'язковою є участь особи, чиї показання перевіряються. Якщо особа відмовляється брати участь у перевірці, слідча дія не проводиться, вірогідність показань перевіряється іншими засобами.

Після збору учасників перевірки слідчий пояснює всім її учасникам (понятим, фахівцям, технічним помічникам), крім особи, чиї показання перевіряються, мету слідчої дії, розповідає про примір-ний маршрут руху і засоби, зачитує з протоколу допиту деякі моменти з тим, щоб поняті знали, яким шляхом поведе особа, що перевіряється, які предмети вона обов'язково повинна показати, підтверджуючи об'єктивність своїх показань.

Основним тактичним правилом проведення перевірки показань на місці є самостійність дій особи у виборі маршруту руху і показу об'єктів, що ілюструють її пояснення. Якщо той, хто перевіряється, — особливо небезпечний злочинець, то його з'єднують з конвоюючим наручниками (один наручник — на руці того, хто перевіряється, другий — на руці конвоїра). Для цих цілей наручники бажано роз'єднувати тросиком або ланцюжком на 20—50 см. Тоді обвинувачений завжди буде слідувати декілька попереду конвоїра. Інакше на фотознімках, відеозапису створюється видимість, що того, хто перевіряється, веде конвоїр. На це обвинувачувані іноді посилаються в суді. Зрозуміло, в подібних випадках охорона не обмежується одним конвоїром, звичайно це група з кінологом.

Тактична схема цієї слідчої дії виглядає так. Після прибуття учасників слідчої дії в пункт, звідки намічено розпочати перевірку показань, слідчий шляхом постановки запитання пропонує особі, чиї показання перевіряються, зазначити шлях до місця події, і вся група рухається вказаним нею маршрутом. При цьому особа, чиї показання перевіряються, повинна рухатися декілька попереду інших учасників, показувати місця і об'єкти, пов'язані з розслідуваною подією, давати пояснення з приводу події, що відбулася, і супроводжувати їх демонстрацією окремих об'єктів. Прибувши на місце події, особа, чиї показання перевіряються, вказує його загальні кордони, обстановку, предмети і обставини, про які вона раніше дала показання, пояснює їх зв'язок із подією, що перевіряється, указує на зміни, що відбулися в обстановці.

При перевірці показань на місці необхідно повністю виключити можливість якогось підказування або навіювання. Навіть помітивши деяку невідповідність фактичних даних, що містяться в показаннях і навколишньому оточенні, не варто квапитися з вказівкою особі, що перевіряється, на цю обставину.

Аналізуючи показання і результати їх перевірки на місці, треба мати на увазі, що їх відповідність говорить лише про те, що даній особі відома обстановка події. Завдання слідчого — встановити, чи є джерелом цієї поінформованості особисте перебування даної особи на цьому місці в момент події злочину або її поінформованість виходить з іншого джерела.

При доборі та інструктажі понятих слід враховувати, що перевірка показань на місці вимагає від них особливої уваги, щоб вони могли не просто засвідчити факт провадження слідчої дії та її результат, а вникнути в хід події і свідомо засвідчити, а при необхідності підтвердити, як саме відбувалася дія, чи слідувала дана особа на місце перевірки самостійно або її привели, сама розповідала про деталі обстановки або підтверджувала правильність сказаного іншими і т. под.