Поняття, сутність і завдання, перевірки показань на місці
У ситуаціях, коли слідчий, суд сумніваються в об'єктивності і вірогідності сприйнятого учасником кримінального процесу матеріального середовища, у якому виникла і розвивалася подія злочину, проводиться слідча дія, що дозволяє перевірити об'єктивність показань суб'єкта.
Суб'єктами перевірки показань на місці є злочинець (обвинувачений, підозрюваний), потерпілий, свідки-очевидці, що спостерігали подію злочину або були учасниками і запам'ятали матеріальне середовище — речову обстановку, свідками якої вони були.
Сутність перевірки показань на місці полягає в тому, що вірогідність раніше даних показань особи (свідка, потерпілого, обвинуваченого) встановлюється шляхом зіставлення його уявного образу з дійсною обстановкою на місцевості.
Одночасне сприйняття і зіставлення двох інформаційних потоків, що йдуть із різних джерел, є однією із специфічних особливостей перевірки показань на місці.Завданнями перевірки показань на місці є: а) встановлення факту відповідності раніше отриманих показань і дійсної обстановки на місцевості; б) з'ясування того, чи дійсно особа перебувала на цьому місці в момент здійснення події, що перевіряється, або інформація про неї почерпнута з інших джерел.
Цілями перевірки показань на місці можуть бути: а) уточнення окремих обставин, наприклад, де саме знаходиться пункт, в якому відбувалися події; хто і де перебував; звідки і хто з'явився; що і куди переміщалося і т.д.; б) відшукання ще не виявлених слідів події, котрі повинні бути, якщо показання відповідають дійсності; в) «випробування на поінформованість», тобто вказівка на реально існуючі деталі обстановки, знання яких свідчить про поінформованість особи про подію; г) перевірка об'єктивності суперечливих показань двох і більше осіб, що перебували, за їх словами, на місці події.
Перевірка показань на місці — це досудова слідча дія, яка полягає в зіставленні і порівнянні змісту сліду пам'яті суб'єкта кримінального процесу з реальною обстановкою на місці.
У радянському законодавстві України перевірка показань на місці як самостійна дія була відсутня, а її перевірочна функція розглядалася як тактичний прийом і входила до складу слідчої дії «Відтворення обстановки і обставин події».
Перевірка показань на місці є близькою до огляду, оскільки вона також проводиться на місці події, де суб'єкт спостерігав матеріальну обстановку. Однак огляд за своєю сутністю відрізняється від перевірки показань.
При огляді суб'єкти сприймають і досліджують обстановку місця події, а тому огляд є активною дією. У ході перевірки суб'єкт, перебуваючи на місці події, порівнює реальну обстановку з уявним образом (слідом пам'яті) і повідомляє, демонструє, що реальна обстановка збігається з його ідеальним відображенням, про яке він розповів на допиті.Перевірка показань на місці схожа з впізнанням, оскільки впізнаючий порівнює об'єкт, що впізнається, зі змістом уявного образу — сліду пам'яті. При перевірці суб'єкт показує на місці реальний предмет, схожий на той, який спостерігав раніше і запам'ятав. При впізнанні суб'єкт для пошуку схожого об'єкта, що впізнається, вибирає його з декількох однорідних, а при перевірці на місці суб'єкт не вибирає об'єкт, що впізнається, серед однорідних, оскільки цю умову практично не можливо виконати.
Такі деякі відмінності перевірки показань на місці від схожих слідчих дій.