§ 8. Неідентифікаційні судово-балістичні експертизи

Неідентифікаційні судово-балістичні експертизи вирішують такі завдання:

- класифікаційні;

- діагностичні;

- ситуаційні.

До класифікаційних завдань відносяться питання, пов'язані з дослідженням об'єктів з ціллю встановлення їх належності до визначеного виду, марку, моделі, системи вогнепальної зброї та бойових припасів.

Необхідно зазначити, що вилучений в обвинувачуваного або підозрюваного предмет виступає вогнепальною зброєю чи бойовим припасом до неї, у таких випадках:

- коли особа притягується до кримінальної відповідальності по ст.

- якщо наявність або використання вогнепальної зброї, припасів служить елементом складу злочину й істотно впливає на правильну кваліфікацію злочину, наприклад, за ст. 201 КК України (контрабанда), за ст. ст. 186 і 187 (грабіж і розбій) КК України.

Судово-балістичні експертизи даного виду вирішують такі питання:

- чи вилучений у підозрюваного предмет, є вогнепальною зброєю?

- якщо так, то яка її марка, калібр, модель?

- якщо зброя заводська, які на ній маркувальні знаки і як вони характеризують зброю?

-які балістичні якості зброї, зокрема пробивна дія і дальність польоту снаряда (кулі, картечі, дробу)?

- чи є предмети, вилучені у підозрюваного, бойовими припасами до вогнепальної зброї?

- для зброї якої марки, калібру і моделі призначені представлені бойові припаси?

Під час огляду ставляться і дозволяються такі конкретні питання:

- які патрони призначаються для даної зброї і які в ній можуть бути використані?

- чи можливі з даної зброї постріли визначеними патронами? Можливі такі додаткові питання (якщо зброя саморобна):

- до якого різновиду відноситься досліджувана саморобна зброя?

170

- яким способом і під яку марку, калібр, модель, виготовлений предмет, вилучений у підозрюваного?

-наскільки кваліфіковано (знання матеріальної частини зброї, технічні навики при виготовленні, які застосовані матеріали, інструменти, верстати і т.

-які частини зброї заводського виготовлення для виробництва саморобної зброї використані?

Вогнепальною зброєю - є така зброя, в якій для метання вражаючого елемента (снаряда), використовується енергія пороху або інших його замінників, що відповідає трьом критеріям: вогнепальність, надійність, а також конструкційними ознаками якої є наявність: ствола, замикаючого і стріляючого механізмів.

Вогнепальна зброя з часу її появи багаторазово змінювалася й удосконалювалась, але принцип самої дії залишається незмінним (див. мал. 44) - поразка цілі досягається снарядом, який посилається на відстань силою тиску газів, що утворилися під час горіння пороху або його замінників, тобто ця зброя є метальною. Вона може бути різною за способом заряджання, виготовлення, за кількістю використовуваних снарядів (патронів), конструкції, ступеня автоматизації і т. д., але має такі істотні ознаки, що характеризують її саме як вогнепальну зброю, незалежно від простоти і навіть примітивності її будови, або навпаки - досконалості і складності:

1) загальні (властиві будь-якій зброї") - призначення знаряддя для нападу або активної оборони (захисту) і поразки цілі шляхом її руйнації, або нанесення серйозних тілесних ушкоджень (якщо ціль - жива істота);

2) спеціальні:

- використання енергії газів пороху або іншої вибухової речовини (його замінника) для метання снаряда;

Мал. 44. Шомпольний ударно-капсульний пістолет: 1 - ствол, 2 - брандтрубка, 3 - запальний отвір, а - порох, б - пиж, в - куля, г - капсуль

171

- наявність ствола для надання напрямку руху снаряда;

-наявність замикаючого пристрою (нехай навіть самого примітивного, наприклад, сплющеного кінця ствола в казенній його частині);

- наявність пристрою для запалення заряду (ударного-спускового механізму);

- достатня вражаюча дія снаряда;

-конструкція зброї та її надійність повинні забезпечувати можливість зробити з неї більш як один постріл (тобто якщо предмет руйнується при першому ж пострілі з нього, його не можна вважати вогнепальною зброєю);

3) факультативні:

- наявність механізмів зачинення і запалення заряду;

- пристосувань, що забезпечують зручне утримання зброї (ложе, ручка і т.

Однак, якщо об'єкт і діє завдяки використанню енергії порохових газів, але призначений не для ураження, а для інших цілей, він не є зброєю. Так, у сигнальних пістолетах (ракетницях) освітлювальна суміш викидається зарядом пороху, однак ці пістолети призначені для подачі світлових сигналів, а не для ураження ціпі, і тому вогнепальною зброєю не можуть бути. Те ж відноситься і до будівельно-монтажних пістолетів, що використовуються як монтажні прилади, газової зброї, сигнальної зброї звукової дії. Об'єктами судово-балістичних досліджень можуть виступати зброя, в якій для приведення в рух снаряда використовуються інші джерела енергій (енергія стисненого повітря в пневматичній зброї та ін.).

Тільки на підставі сукупності ознак (загального і всіх спеціальних) без винятку можна визнати той або інший предмет вогнепальною зброєю. Таким чином, вогнепальною зброєю є знаряддя, спеціально призначені для нападу або активного захисту і уражання цілі снарядом, що викидається зі ствола силою тиску газів порохового заряду або його замінника, що володіє достатньою вражаючою дією для нанесення серйозних тілесних ушкоджень, складається з запалюючого і замикаючого пристроїв, та за своєю конструкцією дозволяє зробити з неї більш одного пострілу.

Під час дослідження зброї та бойових припасів заводського виготовлення (військова зброя, мисливські рушниці, тренувальна і цільова малокаліберна зброя, пістолети і револьвери цивільного зразка та набої до них) вирішення питання про віднесення їх до того чи іншого зразка, моделі, системи зброї та набоїв до неї особливих труднощів не викликає. Інше питання постає під час дослідження зброї та набоїв саморобного виготовлення, де експерту, за результатом дослідження, необхідно встановити, за якою маркою, калібром, моделлю виготовлена зброя і бойові припаси.

Для того, щоб установити необхідні дані про конкретний екземпляр зброї, у тому числі її кримінально-правове значення, треба установити групову приналежність (рід, вид, модель, марка), що можливо лише за наявності системи детально розробленої класифікації вогнепальної зброї на різних основах.

Найбільш поширений розподіл вогнепальної зброї за призначенням.

172 / Стрілецька вогнепальна зброя 1. Призначення зброї Військова

Бойова Цивільна

Спеціальна

Промислова

Спортивно-мисливська

Тренувальна

Цільова

II. Подовжим! ствола Довгоствольна

Середньоствольна

Короткоствольна

III. По кількості стволів Одноствольна

Двоствольна

Багатоствольна

IV. По суміщенню та комплектації стволів Повністю нарізна

Повністю гладкоствольна

Комбінована (гладкоствольно-нарізна)

V. По способу перезарядження і ступеню автоматизації Неавтоматична

Автоматична

Самозарядна

3 самозарядним ручним приводом

VI. По кількості патронів (зарядів) у зброї Однозарядна

Багатозарядна

VII. По характеру ведення стрільби Одиночного вогню

Безперервного вогню

Серійного вогню

Комбінованого вогню

VIII. По калібру Малокаліберна (до 6,5 мм)

Середнього калібру (більше 6,5 до 9мм)

Великого калібру (більше 9 мм)

IX. По способу заряджання Дульнозаряд- По способу запа-на лення П-ютна

Запальна

Кремнієва

Капсульна 173

г

Продовження Стрілецька вогнепальна зброя Казнозарядна По розміщенню капсульного складу в гільзі Бокового бою (шпилькова)

Кільцевого спалаху

Центрального спалаху

X. По особливостях конструкції та способу управління і утримання Стандартна Пістолети

Револьвери

Пістолети-кулемети

Гвинтівки (включно І снайперські)

Стандартна Карабіни

Автомати

Кулемети

Рушниці

Штуцери

Експреси

Нестандартна Обрізи гвинтівок, ниць та ін.

Багатоствольні пістолети і револьвери

Атипова Стріляючі пристрої оригінальної нетипової конструкції

Виготовлена із піротехнічних інструментів сигнальних засобів та ін.

Замаскована До зброї промислового виробництва відноситься зброя, виготовлена відповідним промисловим підприємством у встановленому законом порядку; під кустарною розуміється зброя, виготовлена кустарями-зброяра-ми, тобто фахівцями своєї справи; під саморобною - випадковими особами, що не володіють необхідними професійними знаннями і навичками для цього.

На відміну від зброї промислового виробництва, конструкції тих або інших саморобних зразків залежать від суб'єктивних поглядів і технічних можливостей виготовлювачів і тому бувають найрізноманітнішими. Частину зброї виготовляють з обрізків металу шляхом їхньої відповідної обробки (перший спосіб -виготовлювач досягає своєї мети найбільш складним шляхом, повного виго-

174

товлення вогнепальної зброї), або використовують деякі деталі зброї промислових зразків (другий спосіб - при складанні зброї використовуються готові деталі вогнепальної зброї), третій спосіб - шляхом видозміни промислових зразків вогнепальної зброї. Наприклад, для того, щоб одержати обріз, укорочують ствол мисливської рушниці, залишають копилля, шийку приклада і відокремлюють деякі інші частини. У результаті сама мисливська рушниця перестає існувати, тому що вже утворений виріб, у силу балістичних якостей, що змінилися, стає цілком непридатним для промислового, аматорського полювання або для стендової стрільби, тобто втрачає своє початкове призначення. Водночас надійність деталей, що залишилися від рушниці, дозволяє використовувати отриманий обріз для стрільби на коротких дистанціях. Зрозуміло, що в такому випадку має місце якісна відмінність розглянутих моделей, і ми можемо говорити про виготовлення нового за своєю суттю екземпляра зброї саморобним способом.

Багато саморобних екземплярів зброї, зрозуміло, не є якимись технічно складними механізмами, але визначені елементи конструкції зброї як спеціального пристрою для стрільби в них безумовно повинні бути виражені.

Саморобною зброєю є предмет, що володіє необхідними елементами конструкції відповідного промислового або кустарного виду зброї, виготовлений без дотримання вимог технології промислового виробництва зброї і носить реальну небезпеку для людини під час його застосування, тоб_то відповідає трьом критеріям вогнепальної зброї - вогнепальністю, надійністю та зброярністю.

Судово-балістичне дослідження вогнепальної зброї потребує з позицій, експериментальної стрільби на визначення пробивної дії стріляного снаряда.

Для вогнепальної зброї повинні бути зазначені: устрій ствола (гладкий, нарізний), товщина стінок, кількість нарізів, їхній напрямок і розміри; принцип дії ударно-спускового і захисного механізмів; спосіб заряджання зброї; форма, матеріали, розміри ручки (ложі); стан каналу ствола, наявність у ньому сторонніх нашарувань, а також слідів.

Наявність у каналі ствола нашарувань кіптяви пострілу (що має бути встановлено експертом-хіміком) є важливою ознакою зробленого пострілу з досліджуваного ствола. Коли зброя на час дослідження не придатна до стрільби, виявлення продуктів горіння порохового заряду в каналі ствола свідчить про використання його для стрільби в минулому.

Опис речового доказу повинен бути не громіздким, але повним. При цьому варто звертати увагу на характерні ознаки предмета який досліджується, що відрізняють його від усіх інших. Якщо необхідно, варто зазначити його вагові і лінійні дані, звернути увагу на наявність, характер і особливості прикрас,

175

зображень, написів, монограм. З відображенням цих даних у висновку необхідно дати посилання на зроблені фотоілюстрації і т. п.

Досліджуючи саморобні предмети, треба застосовувати терміни, що характеризують аналогічну зброю заводського виготовлення. Маркірувальні позначення на зброї іноземного виробництва доводяться в транскрипції з оригіналу, а значення їх (по можливості), указуються українською мовою.

Фотографувати саморобну вогнепальну зброю необхідно до експериментальної стрілянини, тому що в її процесі може відбутися ушкодження досліджуваного об'єкта.

Обов'язковий елемент судово-балістичної експертизи, що вирішує питання класифікації, порівняння досліджуваного об'єкта з відповідними еталонними зразками вогнепальної зброї і боєприпасів.

Такими зразками можуть бути як предмети, що знаходяться в колекції експертного висновку, так і описи різних зразків зброї (фотознімки, малюнки, схеми).