Криміналістична характеристика злочинів, учинених із застосуванням вибухових пристроїв

Боротьба зі злочинами, учиненими із застосуванням вибухових пристроїв, є нині особливо актуальною. З допомогою вибухових пристроїв учиняються вбивства, хуліганство, спричиняються тілесні ушкодження потерпілим, пошкоджується чи знищується майно.

Вибухові речовини, за винятком пороху для мисливських рушниць, належать до предметів, що вилучені з цивільного обігу. Основні джерела розповсюдженості вибухових речовин, боєприпасів (гранат, мін) є крадіжки і розкрадання, що вчиняються на виробництві й у військових частинах, незаконне їх ввезення з-за кордону та поширення саморобних технологій виготовлення. Цьому сприяють: криза в економіці, демократичні процеси, поширеність таємної інформації, неналежна охорона складів, недосконалість технічних засобів охоронної сигналізації, їх застарілість, затоварення складів, неналежний облік, зловживання посадових осіб службовим станом тощо. Статистичні дані підтверджують, що кількість злочинів, учинених за допомогою вибухових пристроїв, незначна. Однак, незважаючи на це, проблема вчинення злочинів із застосуванням вибухових пристроїв є досить актуальною. Учинення злочинів із застосуванням вибухових пристроїв викликає значний суспільний резонанс і може бути поєднано з великою кількістю жертв. Від злочинів, що вчинюються із застосуванням вибухових пристроїв, інколи гинуть випадкові люди.

Під вибуховими пристроями розуміють спеціально виготовлені

пристрої, призначені для проведення вибуху з метою ураження людей чи пошкодження об'єктів, що складаються із заряду (вибухової речовини), конструктивно об'єднаного із засобом його ініціювання.

Отже, вибухові пристрої- це предмети, що за своєю конструкцією призначені для ураження людей, тварин і пошкодження різних об'єктів через вибухову хвилю чи уламки, що отримали напрямок руху в результаті термічного розкладу вибухових речовин або їх замінників.

Злочинці застосовують вибухові пристрої саморобного і промислового виготовлення. Вибухові пристрої саморобного виготовлення - це ті, в яких хоча б один з елементів конструкції саморобного виробництва або застосоване непромислове складання. Інколи злочинці застосовують саморобні вибухові речовини для вчинення злочину, тобто речовини, що вироблені індивідуально, групою осіб завдяки хімічним сполукам різних компонентів, у тому числі промислового виробництва, різної форми і розмірів, що за своїми характеристиками призначені для ураження людей, тварин, пошкодження різних об'єктів вибуховою хвилею чи уламками, які отримали напрямок руху в результаті їх термічного розкладу.

Між саморобними вибуховими речовинами і саморобними вибуховими пристроями, як бачимо, є суттєва різниця. Найчастіше злочинці застосовують при вчиненні злочинів вибухові пристрої саморобного виготовлення. Однак трапляється, що злочини учиняються із застосуванням спеціальних вибухових пристроїв - особливого заряду вибухової речовини, що з'єднана засобом ініціювання, який має зовнішні й внутрішні (сила вибуху) відмінності від інших, конструктивні та зовнішні елементи маскування і призначений для вибуху з метою пошкодження об'єктів або ураження людей в незвичайних умовах.

Використовуються також для вчинення злочинів і вибухові речовини господарської діяльності. Це - предмети промислового виробництва у вигляді шашок різної форми і розмірів, що за своїми конструктивними особливостями призначені для використання в господарській діяльності - підривання пластів грунту, твердих порід у кар'єрах, шахтах тощо.

Вибухові пристрої складаються з двох основних елементів: заряду і засобу ініціювання.

вий пристрій може бути миттєво або сповільнено приведений в дію. Для застосування вибухового пристрою потрібен вибуховий механізм. Нині вибухові механізми є таких типів: 1) керований; 2) сповільненої дії; 3) спрямованої дії. Залежно від того, як приводиться в дію вибуховий механізм, виділяють три основних способи: 1) безпосередньо злочинцем; 2) автоматично; 3) у результаті впливу на вибуховий механізм потерпілого.

Велике поширення серед злочинців набули вибухові пристрої, що спрацьовують від включення праски, фену, магнітофону, радіоприймача, телевізора, інших предметів побутової техніки, що працюють від електричної мережі. В автомобілі вибуховий пристрій може спрацювати при повертанні клеми запалення чи в момент, коли вмикаються споживачі енергії (фари, склоочисники і т. ін.). Вибухові пристрої можуть бути встановлені в найрізноманітніших місцях і замасковані, камуфльовані під різні предмети, які не можуть бути виявлені. Злочинців, які вчиняють злочини із застосуванням вибухових пристроїв, залежно від рівня знань, можна поділити на шість груп:

спеціалісти-вибухівники (майстри підривники, інженери техніки, сапери);

особи, що мають певну підготовку (служба у війську, навчан ня в гірничому технікумі, інституті);

особи, що знайомі з вибуховою справою за родом своєї діяль ності (шахтарі, будівельники, працівники складів і т. д.);

особи, що самостійно вивчають літературу, експерименту ють, слухають розповіді досвідчених осіб;

особи, що перебували на державній службі в спеціальних під розділах;

6) особи, що працюють на спеціальні підрозділи інших держав. При вчиненні злочину із застосуванням вибухового пристрою

необхідно проводити такі початкові слідчі дії.

установлення факту вибуху і його характеру, причин;

попередження небезпечних наслідків вибуху;

з'ясування особи потерпілого, надання допомоги пораненим;

визначення часу, обстановки, способу і засобів учинення зло чину;

виявлення даних, що характеризують особу можливого зло чинця, і вірогідного мотиву вчинення злочину.

Негайний виїзд слідчого на місце події - місце вчинення злочину із застосуванням вибухових пристроїв - сприяє ефективності вилучення слідів деяких вибухових речовин. І це тому, що з часом дієвість процесу вилучення таких слідів зменшується. Це, насамперед, стосується одорологічних слідів - газоутворених і легколетких.

Спеціалісти з питань вибухових пристроїв можуть запросити компетентних працівників вибухотехнічних лабораторій, експертно-криміналістичних підрозділів МВС України, саперних інженерно-технічних підрозділів загонів міліції особливого призначення, саперних військово-інженерних частин, військових кафедр вибухової техніки закладів вищої освіти, органів державного технічного нагляду та ін. Спеціаліст-піротехнік оперативно досліджує вибухові пристрої, що не спрацювали, виявляє замасковані вибухові пристрої.

Необхідно завчасно організувати охорону місця події та опитування очевидців. Спочатку, поки спеціалісти ведуть пошук вибухових пристроїв, які не спрацювали, суб'єкти криміналістичної діяльності мають провести загальний огляд місця події та скласти плани і схеми. Зауважимо: в згаданих умовах вибухотехнічне оперативне дослідження спеціалістів може бути як процесуальною, так і непро-цесуальною діяльністю. Загальновизнано, що вибухотехнічне оперативне дослідження - це не процесуальне обстеження і вивчення, що проводиться для встановлення обставин підготовленого вибуху, даних про його можливі наслідки і руйнівні дії планованих для використання вибухових речовин та вибухових пристроїв.

У подальшому, при згоді спеціалістів, необхідно розпочати детальний огляд місця події - місця вчинення злочину із застосуванням вибухового пристрою. Детальний огляд місця вибуху дозволить дослідити всі об'єкти на місці події, відшукати сліди і речові докази. Розпочинати огляд потрібно з центру вибуху і продовжувати в напрямку до периферії. За загальними правилами методики розслідування злочинів, учинених із застосуванням вибухових пристроїв, центром місця вибуху є встановлений чи передбачуваний осередок вибуху, тобто місцезнаходження заряду вибухової речовини, початкова точка розтрощення і розповсюдження ударної хвилі.

З центру місця вибуху потрібно обов'язково взяти ґрунт, сніг чи воду з дна можливої ями. Така кількість кожного компонента вказаних речових доказів має становити не менше 1 кг. Грунт, сніг упаковуються окремо, указується час, місце їх вилучення. Воду потрібно набрати в спеціальну скляну ємність. Береться також контрольний зразок ґрунту і води. Для пошуку металевих залишків використовується металошукач.