2. Прояви порушення законодавства щодо економічної конкуренції. Правовий статус природних монополій

Як вже було сказано, проблеми конкуренції в господарській діяльності в першу чергу визначаються через можливі порушення відповідного законодавства.

Порушеннями визнаються всі заборонені законодавством дії, що посягають на економічну конкуренцію.

За першою підставою для класифікації, пов’язаною із становищем суб’єкта на ринку, порушення поділяються на дві категорії:

порушення, що спрямовані на досягнення монопольного (домінуючого) становища на ринку;

порушення, пов’язані із використанням монопольного (домінуючого) становища на рин-ку.

За сутністю вони поділяються на такі:

порушення, пов’язані з діями на товарному ринку;

порушення, що перешкоджають нормальній діяльності служ-бовців Антимонопольного комітету.

Вивчаючи це питання, детальніше зупинимося на одному з найпоширеніших і тяжких порушень, яке має назву зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Тому, монополізацією визнається досягнення суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Зазначимо, що суб’єкт господарювання може бути визнаним таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку він не має жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 %, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції або якщо його частка на ринку товару становить 35 % або менше, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Розпорядженням Антимонополь-ного комітету України № 49-р від 5.03.2002 р.

Держава активно втруча-ється в діяльність суб’єктів господарювання-монополістів. Так, наказом Міністерства економіки України та Антимонопольного комітету України № 29-а/3 від 20.03.1998 р. визначений перелік продукції монопольних утворень, ціни на яку підлягають держа-вному регулюванню, а постановою Кабінету Міністрів України № 135 від 22.02.1995 р. затверджене Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень.

Наголосимо, що порушенням є зло-вживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, під яким розуміють дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, що посідає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин; обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям; часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; суттєве об-меження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарю-вання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин; ство-рення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.

Також необхідно наголосити, що для економіки будь-якої краї-ни притаманний такий стан товарного ринку, за якого задово-лення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови від-сутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв’язку з істотним зменшенням витрат вироб-ництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб’єктами, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв’язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).

транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;

транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл; транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;

передача та розподіл електричної енергії;

користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;

управління повітряним рухом;

зв’язок загального користування;

централізоване водопостачання та водовідведення;

централізоване пос-тачання теплової енергії;

спеціалізовані послуги транспо-ртних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Діяльність суб’єктів природних монополій, а також діяльність суб’єктів господарювання на суміжних ринках підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Треба знати, що предметом регулювання діяльності суб’єктів природних монополій з боку держави є:

ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Варто звернути увагу, що Законом «Про природні монополії» передбачено створення Національних комісій регулювання природних монополій, які, як передбачається, будуть центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом, що утворюються та ліквідуються Президентом України.

Основними завдання-ми комісій є:

регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;

сприяння створенню умов, які забезпечують за рахунок виникнення та розвитку конкуренції виведення товарно-го ринку із стану природної монополії, що дасть можливість ефективніше задовольняти попит, а також сприяння розвитку конкуренції на суміжних ринках;

формування цінової полі-тики у відповідній сфері регулювання;

сприяння ефектив-ному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб’єктів природних монополій та спо-живачів товарів, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій.

Сьогодні функції названих комісій виконує Антимонопольний комітет.

Другим видом пору-шення конкурентного законодавства є антиконкурентні узго-джені дії.

Антиконкурентними такі дії визнаються, якщо вони стосу-ються: встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контро-лю над ними; розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців; застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; укладання угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод та інші дії.

Антиконкурентні узгоджені дії можуть бути дозволені відповідними органами Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:

вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару; техніко-технологічному, економічному розвитку; розвитку малих або середніх підприємств;

оптимізації експорту чи імпорту товарів; розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари; раціоналізації виробництва.

Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів ад-міністративно-господарського управління та контролю є наступ-ним видом порушень законодавства про конкуренцію, під якими розуміють прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоря-джень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладання угод або будь-які інші дії чи бездіяльність вищезазна-чених органів, які призвели або можуть призвести до недопу-щення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

До таких дій належать: заборона або перешкоджання ство-ренню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів; пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарюван-ня до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об’єднань або здійснення концентрації суб’єктів господарювання в інших формах та інші дії.

Наступним видом порушення є концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна. Концентрацією визнається злиття суб’єктів господарювання або приєднання одного суб’єкта господарювання до другого та набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб’єктами господарювання над одним або кількома суб’єктами господарювання чи частинами суб’єктів господарювання, зокрема, шляхом:

безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб’єкта го-сподарювання, що ліквідується;

призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелі-чених посад в інших суб’єктах господарювання, або створення ситуації, коли більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;

створення суб’єкта господарювання двома і більше суб’єктами господарювання, який тривалий період буде самостійно здійснювати господарську діяльність, і при цьому зазначене створення не приводить до координації конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили цей суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання;

безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 % голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання.

Але за Законом України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.01 не вважаються кон-центрацією:

створення суб’єкта господарювання, метою чи внаслідок створення якого здійснюється координація конкуре-нтної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання. Такі дії розглядаються як узгоджені дії відповідно до абзацу другого частини 1 ст. 5 цього Закону;

придбання часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, якщо це придбання здійснюється з метою їх наступного перепродажу за умови, що зазначена особа не бере участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб’єкта господарювання. У такому разі наступний перепродаж має бути здійснений протягом одного року з дня придбання часток (акцій, паїв). На клопотання зазначених осіб із обґрунтуванням про неможливість здійснення наступного перепродажу органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти рішення про продовження цього строку;

дії, які здійснюються між суб’єктами господарювання, пов’язаними відносинами контролю, у випадках, передбачених частиною 2 ст. 5, крім випадків набуття такого контролю без отримання дозволу Антимонопольного комітету України, якщо необхідність отримання такого дозволу передбачена законом;

набуття контролю над суб’єктом господарювання або його частиною, в тому числі завдяки праву управління та розпорядження його майном арбітражним керуючим, службовою чи посадовою особою органу державної влади.

Суб’єкти господарювання, зацікавлені у здійсненні узгоджених дій, концентрації, звертаються за відповідним дозволом до АМ-КУ. Розгляд таких заяв і справ відбувається в порядку, передба-ченому розділом VI Закону «Про захист економічної конкурен-ції», а також у відповідності до розпорядження АМКУ від 12.02.2002 р. № 26-р.

У випадку якщо Антимонопольний комітет України не надав дозволу суб’єктам господарювання на узгоджені дії, концентрацію, вони можуть звернутися за наданням такого дозволу до Кабінету Міністрів України, у відповідності з порядком, визначеним постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 219.

У разі проведення концентрації такий дозвіл надається, в тому числі шляхом погодження установчих документів об’єднань підприємств.

Крім того, суб’єктам господарювання, об’єднанням забороняється схиляти інших суб’єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень, а також цілої низки інших порушень конкурентного законодавства України, які переважно стосуються процедурних положень.

Суб’єктам господарювання, що мають значно більший ринковий вплив у порівнянні з малими або середніми підприємцями, які є їх конкурентами, забороняється створення перешкод у господарській діяльності малим або середнім підприємцям.