18.4. Реформа законодавства Співтовариства щодо статусу громадян інших країн

Статус громадя н  інши х краї н  в  ЄС зазна в значни х змі н після підписання Амстердамського Договору. Всі держави-члени ЄС , крім Великої Британії та Ірландії*, приєдналис ь до Шен - генських угод1   шляхом підписанн я  Шенгенськог о  Протоколу про інтеграцію Шенгенськи х досягнен ь в ЄС.

* Норвегія та Ісландія є асоційованим и членами Шенгенськи х угод. Велика Брітанія приєдналас ь до Шенгенсько ї Інформаційно ї Систем и та деяки х поло - жен ь Шенгенсько ї Конвенці ї від 19 червня 1990 р.

' Див. :  Шенгенськ і угоди: Угода пр о поступове скасуванн я перевірок на спільних кордонах  від 14 червня 1985 р. та Конвенці я про застосування Шен - генської угоди від 14 червня  1985 р. пр о поступове скасуванн я перевірок на спільних кордонах", від 19 червня 1990 р.

**  Крім держав-члені в ЄС до   Шенгенськи х угод приєднались :  Монако , Норвегія, Ісландія. Швейцарі я та Ліхтенштейн .

306

держав-учасниц ь за  винятко м  випадкі в необхідності захисту державної політики та національної безпеки.

Нині, згідно з Шенгенським и угодами, укладеними між 25 з 27 держав-члені в ЄС (крім  Великої Британі ї та  Ірландії), громадян и  ЄС ,  Європейськог о  Економічног о  Простор у т а громадяни інших країн мають право в'їзду, пересування та пе- ребуванн я  в будь-які й державі-учасниц і  Шенгенськи х угод строком до 3 місяців за наявності візи та дійсних документів. Дублінська Конвенція  1990 р. про право притулку (ратифіко - вана  всіма державами-членам и ЄС ) визначає подібний порядок отриманн я  притулку громадянами ЄС та громадянами інших країн . Післ я набранн я чинност і Амстердамськи м Договоро м

1 травня 1999 р. положенн я Шенгенськи х угод стали частиною права  Співтовариства.

За Амстердамським Договором , Договір про Співтовариство поповнився новим розд. IV щодо віз, притулку, імміграції  та інших питань, пов'язани х з вільним пересуванням осіб в ЄС . Велика Британія, Дані я та Ірландія не беруть участі в заходах, передбачених розд.  IV Договору про Співтовариство, але мають право приєднатис я до будь-яких рішен ь у тримісячни й строк.

1) заходи шодо забезпеченн я контрол ю за перетинання м гро- мадянами інших країн внутрішніх кордонів держав-членів;

2) заходи щодо контрол ю за перетинання м зовнішніх кор- донів держав-членів ЄС , а саме, встановлює: а) стандарти та

307

процедури, яких повинні дотримуватися держави-член и під час здійсненн я ними перевірок осіб на таких кордонах; б) правила щодо наданн я віз на період перебування не більше 3 місяців (що включає: складання переліку тих країн, чиї громадяни потре- бують візи при перетинанні ним и зовнішніх кордонів, та тих країн, громадяни яких можуть перетинати кордони ЄС у безвізо- вому порядку ;  процедур и та умов и наданн я  віз державами - членами; єдини й формат віз; правила щодо видачі єдиної візи);

3) заходи для визначенн я умов здійсненн я свободи подоро- жування громадян інших країн в межах територій держав-члені в протягом не більше 3 місяців (ст. 62 Договору про Співтова- риство).

Згідно зі ст. 63 Договору про Співтовариство  Рада Міністрів протягом 5 років з часу набранн я чинност і Амстердамськи м Договоро м  здійснює:

1) заходи щодо наданн я притулку, відповідно до Женевсько ї Конвенції від 28 липн я 1951 p., Протокол у від 31 січня 1967 р. про статус біженців та інших відповідних договорів у сферах критеріїв та механізму розгляду прохання про наданн я притулку громадяна м  іншої країни,  мінімальни х стандартів прийнятт я осіб, які прагнуть політичного притулку, мінімальних стандартів процедур надання та позбавлення статусу біженця;

2) заходи щодо біженців та переміщених осіб, які установ- люють мінімальні стандарти наданн я тимчасового захисту пере- міщеним особам-громадяна м інших країн, що потребують між- народного захисту, підтримання балансу зусиль держав-члені в ЄС з питань надання притулку біженця м і переміщени м особам;

3) заходи  у сфері імміграційної політики, які встановлюють умови в'їзду та проживання , стандарти щодо процедури надан - ня довгострокових дозволів на проживанн я (зокрема і з метою возз'єднанн я сімей);

4)  заходи щодо визначення прав та встановлення умов, за яки х громадян и  інших країн,  що є легальним и  резидентам и держави-члена , можуть проживати на території іншої держави - члена ЄС .

На сьогодні час прийнят о низку актів вторинного законо - давства Співтовариства, що забезпечують реалізацію заходів, передбачених розд. IV Договору про Співтовариство:

а) встановлені загальні матеріальні та процесуальні стандарти перевірки громадян інших країн, що перетинають кордон ЄС1;

1 Див.: Регламент 789/2001 від 24 квітня 2001 p. (O.J. 2001 L116/2), Регламент

790/2001 від 24 квітня 2001 p. (O.J. 2001 L116/5) (н е діють відносно Великобри -

танії, Ірландії та Данії).

308

б) встановлено перелік інших країн, громадяни яких повин - ні отримати візи на  в'їзд до ЄС на  строк не більше 3 місяців'; в) затверджено умови та процедури надання віз громадянам

інших країн3 ;

г) затверджено загальний форма т візи для в'їзду на терито - рію ЄС3 ;

д) затверджені умови наданн я та загальний формат візи для довгострокового проживанн я та дозволів на проживанн я у ЄС4;

е) встановлені загальні правила возз'єднанн я сімей5;

ж) гарантії соціального захисту поширен о на громадян інших країн6;

з) визначен о статус громадян інших країн, які мешкают ь в

ЄС довготривалий строк (більше 5 років)7 ;

і) встановлені умови допуску громадян інших  країн з метою освіти, академічного обміну, валонтерської діяльності8 .

Включення розд. IV до Договору про Співтовариство сприя є поліпшенн ю правового становищ а громадян інших країн, які постійн о проживают ь в ЄС та можливог о розширенн я   кола суб'єктів, як і можуть користуватись привілеями громадянства ЄС.

Кожн а держава-кандида т на вступ до ЄС має приєднатис я до Шенгенськи х угод. Таки м чином , розширенн я ЄС на схід означає  посиленн я  прикордонног о  контрол ю  нових держав - членів ЄС з Україною. Зрозуміло, що вони зобов'язані скасувати безвізовий режим з нашо ю державою з метою впровадженн я єдиної "Шенгенсько ї візи". Проте можна сподіватися, що режим щодо доступу громадян інших країн до ЄС , включаючи громадян України, буде значн о лібералізовано та уніфіковано.

1 Див.: Регламент 539/2001 від 15 березня  2001 p. (O.J. 2001 L81/1) (не діє відносно Великобританії  та Ірландії).

2 Див.: Регламен т 415/2003 від 27 лютог о 2003 p. (O.J. 2003 L64/1) (не діє відносно Великобританії та  Ірландії), Регламент  1091/2001 від 28 травня 2001 р. (O.J. 2001 L150/4) (не діє відносно Великобританії та Ірландії).

3 Див.: Регламент 334/2002 від 18 лютого 2002 p. (O.J. 2002 L53/7) (не  діє відносно Ірландії), Регламент 333/2002 від 18 лютог о 2002 p. (O.J. 2002 L53/4) (не діє відносно Ірландії).

4 Див.: Регламент 1091/2001 від  28 травня 2001 p. (O.J. 2001 L150/4) (не діє шодо Великобританії  та Ірландії), Регламент 1030/2002 від 13 червня 2002 р. (O.J. 2002 L157/1) (не діє щод о Ірландії).

! Див. : Директив а 2003/86  від 22 вересня  2003 p. (O.J. 2003 L251/12) (не діє

Щодо Великобританії, Ірландії та Данії).

6  Див.: Регламент 859/2003 від 14 травня 2003 p. (O.J. 2003 L124/1), яки й доповню є Регламент 1408/71 (не діє щодо Данії).

7  Див.: Директив а 2003/109 від 25 листопад а 2003 p. (O.J. 2004 L16/44).

8 Див.: Директив а 2004/114 від 13 грудня 2004 p. (O.J. 2004 L375/12).

309

ЄС ,  спільн і  правил а  захисту  біженців ,  т а  правил а  виселенн я іноземці в з територі ї ЄС . Сере д них — підготовка регламенту , яки й встановлю є перелі к інши х країн ,  громадян и яки х мают ь отримат и  візу дл я  в'їзд у  н а  територі ю  ЄС .  Післ я  набранн я чинност і Лісабонськи м Договоро м дипломатичн і представництв а держав-члені в будуть замінен і єдиним и  представництвам и ЄС .

Контрольні питання

1. Що так е громадянств о ЄС ? Які йог о правов і засади ?

2 . Я к  співвідноситьс я  громадянств о  Є С  і з  громадянство м держав-члені в  ЄС ?

3. Яки й зміст пра в громадя н ЄС ?

4 . Як і юридичн і акт и регулюют ь правов е становищ е грома - дя н інши х краї н в ЄС ?

5 .

ЄС згідно із законодавство м Співтовариства ?

6. Які реформ и має провест и ЄС з мето ю поліпшенн я право - вого становищ а громадя н інши х краї н н а територі ї ЄС ?

7. Що так е "Шенгенськ а віза"?

31 0

СХЕМИ

Рис. 1

311

Рис. 21

ЗАКОНОДАВЧА  ПРОЦЕДУРА СПІВРОБІТНИЦТВА (ст. 252 ДОГОВОР У ПРО СПІВТОВАРИСТВО )

Схвалює спільну позицию або не приймає жодного рішення

Упродовж 3 місяців Пропонує поправки більшістю голосів

Відхиляє абсолютною більшістю голосів

              1   і                                                                               1   1              

Рада Міністрів

приймає акт

Європейська Комісія

1

Упродовж 1 місяця

Рада Міністрів приймає акт одностайно

Розглядає поправки і висловлює свою думку

Приймас акт у пропонованому вигляді кваліфікованою більшістю голосів

Упродовж 3 місяиів

Приймас акт з внесенням змін одностайно

Не приймає жодного рішення

312

Рис. 21

ЗАКОНОДАВЧ А ПРОЦЕДУР А  ПРИЙНЯТТ Я СПІЛЬНИ Х  РІШЕН Ь

(ст. 251 ДОГОВОР У ПР О СПІВТОВАРИСТВО )

^  =  =  =  =  =  =  !  І

Схвалює спільну позицію або не приймає жодного рішення

Пропонує поправки абсолютною більшістю голосів

Відхиляє абсолютною більшістю голосів

X

Акт прийнято               Рада Міністрів                   Комісія                   Акт не прийнято Упродовж 3 місяців

Схвалює поправки                 Відхиляє  поправки

Акт прийнято                                                             Узгоджувальний комітет

Протягом 6 місяців

Схвалює узгодженний текст

Не приймає узгодженний текст

Європейський Парламент                 Рада Міністрів                  Акт не принято

Упродовж 6 тижнів

Акт прийнято

Приймають документ

Один з інстітутів

не приймає документ              Акт не принято

313

Рис. 21

ДЖЕРЕЛ А ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГ О  СПІВТОВАРИСТВА

Консолідован а Угод а пр о Європейськ е Співтовариств о

Договір про Європейське

Співтовариство вугілля і сталі

1951 p.;

Договір про Європейське

Економічне Співтовариство

1957 р.;

Договір про Євроатом 1957 p.; Конвенція про деякі спільні для Європейських Співтовариств інститути 1957 р.;

Угода про Злиття 1965 p.; Акти Вступу 1972 р. (Великої Британії, Ірландії, Данії);

Акт Вступу 1979 р. (Греції); Акти Вступу 1985 р. (Іспанії, Португалії);

Акти Вступу 1994 р. (Австрії, Фінляндії, Швеції);

Бюджетні Угоди 1970 р. та 1975 p.;

Єдиний Європейський Акт

1986 р.;

Договір про Європейський Союз 1992 р. (Маастрихтська Угода);

Амстердамський Договір

1997 p.;

Ніццький Договір 2003 p.; Акти Вступу 2003 p., 2005 p., та 2007 p.

Вторинн е законодавств о Європейськог о

Згідно з ст. 249

Договору про

Співтовариство:

•  регламенти;

•  директиви;

•  рішення;

•  рекомендації;

•  висновки.

Судов і джерел а

Рішення судів

ЄС '

Висновки судів

ЄС '

Міжнародн і (додаткові ) угод и Європейськог о Співтовариств а

Укладені:

І. виключною

компетенцією

Співтовариства;

Співтовариством шляхом приєднання       до вже        укладеної

угоди; окремими державами- членами згідно до ст. 293 Договору про

Співтовариство.

Загальні принципи

Пропорційність Рівність Субсидіарність

1) неретроактивність

2) легітимні очікування

Юридична певність

1) право індивіда бути заслуханим:

2) обов 'язок відповідного органу наводити підстави своїх рішень:

3) право індивіда на належний процес.

Процесуальні права

314

Рис. 21

Угоди з метою членства

в Європейському Співтоваристві/ЄС

Угоди про вступ до Європейського Співтовариства/ЄС. Наприклад, з Великою Британією, Данією та Ірландією (1972  p.); з Грецією (1979 p.); з Іспанією та Португалією (1985 p.); з Автрією, Швецією та Фінляндією (1995 p.).

Угоди про асоціацію з Європейським Співтовариством

(згідно зі ст. 310 Договору про Співтовариство) Угода про створення Європейського Економічного Простору

(з країнами Європейської зони вільної торгівлі);

угоди про асоціацію з країнами Центральної та Східної Європи;

угоди про асоціацію та стабілізацію з країнами ватіканського регіону тощо.

—

Угоди про доступ на ринок

Європейського Співтовариства на умовах взаємності

(згідно зі ст.ст. 133, 181, 308 Договору про Співтовариство) Угоди про створення зони вільної торгівлі чи митного союзу

(Євро-Ссрсдземноморські угоди про асоціацію, Яундська та Ломейська конвенції); угоди про партнерство та співробітництво (з новими незалежними державами: Молдовою, Росією, Україною тощо).

Спеціалізовані угоди

gt; Угоди про співробітництво з питань політики та безпеки

(згідно зі ст. 181 Договору про Співтовариство);

gt; Угоди про співробітництво з питань рибальства

(згідно зі ст. 37 Договору про Співтовариство);

gt; Угоди про співробітництво з питань транспорту

(згідно зі ст.ст. 71, 80 Договору про Співтовариство);

gt; Угоди про співробітництво з питань охорони навколишнього середовища

(згідно зі ст. 174 Договору про Співтовариство);

У Угоди про співробітництво з питань культурного співробітництва та навчання

(згідно зі ст.ст. 149—150 Договору про Співтовариство)

315

Рис. 21

ВІДПОВІДАЛЬНІСТ Ь   ПЕРЕ Д ІНДИВІДАМ И  З А ПОРУШЕНН Я  ПРАВ А ЄВРОПЕЙСЬКОГ О   СПІВТОВАРИСТВ А

—

Відповідальніст ь держав-члені в

Відповідальніст ь

Співтовариств а

За неімплементацію директив

Справа

Francovich

Умови:

1) директива повинна надавати індивідам права;

2) зміст цих прав мас бути визначено на підставі цієї

директиви;

За порушення права Співтовариства

Справи Brasserie de Pecheur, Factortame

Умови:

1) норма права, яку порушено, повинна надавати індивідам права;

2) порушення

Договірна

За   наявності договору   (ст.  288

Договору   про

Співтовариство)

Регулюється національним правом відповідної держави - члена

Умови:

Позадоговірна

Суд ЄС

матиме юрисдикцію (ст. 288

3)причинно - наслідковий зв'язо к між порушення м

та збитками

повинно бути досит ь серйозним;

3) має бути прямий причинно- наелідковий зв'язок між порушенням

і шкодою

1) наявність неправомірних дій чи

бездіяльності інституту чи посадової особи Співтовариства;

2) наявність шкоди в позивача;

3) причинно-наслідковий  зв'язо к між (1) та (2)

Відповідальність, що пов'язана з прийняті м законодавчих актів у галузі економічної політики

Умови:

1) законодавчий акт мас стосуватися економічно ї політики;

2) повинно бути  порушення більш високої норми , що захищає індивіда

(наприклад,    загального   принципу):

3) порушенн я повинно бут и досит ь серйозним

Особливий вид: справа Schoppensteclt

316

—  —   —

Рис. 7

J Мита та збори, що мають

і еквівалентний ефект

Дискримінаційне оподаткування Стаття 90

Нефіскальні

(ст. 28 Договору про Співтовариство)

Заходи, що мають еквівалентний ефект

Деякі торговельні приписи

Стаття 12

Договору про

Співтовариство

подібних товарів

(ч. 1 ст. 90)

Договору про

Співтовариство

товарів, що конкурують з національними (ч. 2 ст. 90)

Вибірково застосовувані (ст. 2 Директиви

70/50)

Недискримінацій

ні, тобто ті, що не чинять перешкод

Універсально застосовувані (ст. З Директиви

70/50)

ДИСКРИМІНАЦІЯ

Суперечать ст. 28

ст. 28

АЛЕ:

Пряма

порушенн я ст. 90)

Непряма

ст. 90, якщ о нсма с об'єктивни х виправдань )

АЛЕ:

1       1

в и н  я 71 К U

Вимоги, перелічені в ст. 30

Договору про

Співтовариство

+ додержання

Справа Keck and Mithouard

Особливі "обов'язкові" вимоги + додержання принципу

дозволяються

збори:

- за справжні адміністративні послуги;

- за перевірки, що вимагаються правом ЄС;

- що підпадають під внутрішнє оподаткування.

Стаття 90

не поширюється на так званий "екзотичний імпорт"

принципу пропорційності

Справа Cassis de Dijon

317

СВОБОДА ДІЛОВОГО ЗАСНУВАННЯ В ЄС (ст. 43 Договору про Співтовариство)

Свобода проживання й економічної діяльності, тобто право самостійної діяльності, а також створення підприємств, управління ними, зокрема, компаніями або фірмами, на умовах, встановлених законодавством держави-члена ЄС, де таке право існує для власних громадян

_       —

До підприємств (undertakings)

належать:

•   Товариства;

•   Торгові асоціації;

•   Фізичні особи;

•   Підприємства з державною формою власності;

•   Кооперативи;

•   Різноманітні юридичні особи, якщо між ними існує тісний економічний зв'язок

Компанії та фірми

мають бути засновані на теріторії та згідно з цивільним або комерційним правом держави- члена ЄС

Мають здійснювати комерційну діяльність з метою одержання прибутку

318

Рис. 21

319

ПОСЛУГИ , Н А ЯК І ПОШИР1 с , * О Є Т Ь С Я     СВОБОД А НАДАНН Я  n O C J T j J y r    В   Є С

(ст. 50 Договору про Crf |iBT0Ba P lfCTB0 )

Вимоги кваліфікації послуг згідіьДн0 3 Договором про Співтовариства'^0

•    Послуги мають надаватися ж 2а винагороду

•   Мають економічний характезг^Р

%

Діяльність промисловця020 характеру Діяльність торгівелhti\flого характеру Діяльність ремісниківіamp;

Діяльність осіб вільнім** професій

Свобода надання послуг і'Г в Європейському СпівтовавзаРиств1 н е поширюєтьс я  на:

•   Транспортні поой?слУги

•   Банківські послупгїУ™

320

Рис. 21

ЕКОНОМІЧНИ Й  Т А  ВАЛЮТНИ Й  СОЮ З

— — — 1 — — —

Економічн а політик а

і                  І

Валютн а політик а

Економічна політика держав-членів

— загальна

Недопущення надмірних бюджетних дефіцитів

Європейська валютна система

справа

Співтовариства

Спеціальний

кредитний механізм

Обчислення

ЕКЮ

Обмінно-

курсовий механізм

Інституційні перетворення

Критерій зближення

(конвергентності)        1

ЄСЦБ

П

Економічний та фінансовий

Єдина європейська валюта

ЄВРО

j Національні

і      банки

Національні банки

комітет

ЄЦБ Національні     Національні банки                банки

321

Рис. 21

ЄВРОПЕЙСЬКИ Й ЦЕНТРАЛЬНИ Й БАН К

Керівн а Рад а

-  прийняття   керівних   вказівок    та   прийняття рішень на виконання завдань, покладених на ЄСЦБ Договором про Співтовариство та Статутом;

-  визначення валютної політики Спів-товариства;

- прийняття нормативних актів (вказівок) для здійснення цієї політики;

- затвердження процедурних норм, визначення внутрішньої організації ЄСЦБ;

-  консультативні функції (ст. 4 Статуту);

-  міжнародне співробітництво (ст. 6 Статуту).

Виконавчий комітет

ЄЦБ

- здійснення     валютної політики, відповідно до вказівок та рішень Керівної Ради;

- надання            вказівок національ-ним центральним банкам;

Генеральна Рада

(ст. 45 Статуту ЄСЦБ)

- Збирання     статистичної інформації;

- видання звітів;

- видання норм із стандар-

Голови

Національних

-   виконання деле-гованих Радою;

-   організації

Керівної Ради.

повноважень, Керівною

зборів

тизації бухгалтерського обліку;

- встановлення умов для прийняття на роботу в ЄЦБ;

- підготування пропозицій з встановлення фіксованих обмінних курсів;

- допоміжна робота.

^      Президент                                                   і

ЄЦБ

Віце-президент

^      4 члени

gt; Президент ЄЦБ

gt; Віце-президент ЄЦБ

gt; Голови Національних центральних банків

gt; Інші члени (без права голосу)

323

Рис. 14

Елементи ст. 81 Договору про  Співтовариство

Угод а мі ж суб'єктам и підприємницько ї діяльност і

аб о рішенн я асоціаці й суб'єкті в господарюванн я

Негативни й впли в

н а торгівл ю мі ж державами-членам и Є С

МЕТ А АБ О ЕФЕКТ :

НЕДОПУЩЕННЯ , ОБМЕЖЕНН Я АБ О СПОТВОРЕНН Я КОНКУРЕНЦІ Ї

У МЕЖА Х СПІЛЬНОГ О РИНК У СПІВТОВАРИСТВ А

324

Рис. 15

Види зловживан ь домінуючим становищем, які заборонен о правом Співтовариства

325

Рис. 16

Відмінності у правовому регулюванні угод мі ж суб'єктам и підприємницької діяльності

(ст. 81) та діяльності суб'єктів  підприємницької діяльності, що мають домінуюче становище

на Спільному ринк у Співтовариства (ст. 82)

326

Рис. 17

Елементи, необхідні для визнанн я заходу заборонено ю державно ю допомогою відповідно до ст. 87 Договору про Співтовариство

32 7

Рис. 18

Відмінності мі ж митним союзом і зоно ю вільної торгівлі

митни м сою з

Приклад

ЗОН А ВІЛЬНО Ї ТОРГІВЛ І

Європейський     Союз

У     Економічна інтеграція з повною ліквідацією митних

Європейська економічна зона; Європейська асоціація вільної торгівлі;

Північноамериканська          асоціація вільної    торгівлі

Завдання

gt;     Часткова або повна ліквідація тарифних та нетарифних обмежень

кордонів між країнами-учасницями

на торгівлю між країнами-учасницями

gt;    Митні території країн-

Митна      політика

gt;   Кожен з учасників має

учасниць заміщуються  єдиною митною територією союзу.

gt;   Діє спільний митний тариф і спільна митна політика щодо товарів з третіх країн.

gt;    Товари походженням з країн- учасниць, а також товари походженням з третіх країн після проходження необхідних митних процедур вільно пересуваються всередині митного  союзу.

відокремлену митну територію.

gt;   Кожен з учасників має власний митний тариф та проводить власну митну політику по відношенню до інших країн.

gt;   Митні пільги стосуються лише товарів походженням з країн- учасниць.

Митне       законодавство

gt;   Міждержавні угоди та акти керівних органів митного союзу визначають основи митного законодавства в тому, що стосується тарифного та нетарифного регулювання, правил походження товарів, митної вартості та митних процеду р

gt;    Національне законодавство країн-учасниць визначає питання організації митних органів і відповідальності за правопорушення в митній сфері

gt;   Кожен з учасників має власне митне законодавство

gt;    Правила  переміщення товарів між країнами-учасницями встановлюються міждержавною угодою про створення зони

вільної торгівлі

328

gt;     Суттєве спрощення та

Митні    процедури

gt;     Митний контроль та митне

поступова ліквідація митного контролю та митного оформлення при переміщенні товарів всередині митного союзу

оформлення при переміщенні товарів між країнами-учасницями здійснюється в повному обсязі

Інституціональна        основа

gt;     Проведення  спільної митної політики та встановлення основ тарифного та нетарифного регулювання здійснюється наднаціональними органами, рішення яких мають пряму ді ю

у всіх країнах-учасницях

gt;   Органи державної влади здійснюють організаційні заходи щодо діяльності митних служб

та проведення митної політики

gt;    Проведення митної політики та управління митною сферою здійснюється органами державної влади держав-учасниць

gt;    Створюються    координаційні органи для узгодження питань функціонування зони вільної торгівлі та вирішення спорів між державами- учасницями

329

Рис. 21

Етапи адаптаці ї законодавств а України д о законодавств а

Європейськог о Союз у

Закон України від 18 березня 2004 р.

«Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства

України до законодавства Європейського Союзу»

Перший етап

2004—

2007 роки

Інші етапи, визначатиму ться залежно від результатів, досягнутих

на

попередніх етапах, економічної, політичної

та соціальної

ситуації, яка складеться

в Україні, а також розвитку взаємо- відносин між Україною ІЄ С

— адаптація законодавства України до законодавства ЄС у пріоритетних сферах, визначених ст. 51 УПС;

— розробка глосарію термінів acquis communautaire:

— порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України acquis ЄС у пріоритетних сферах адаптації;

—переклад на українську мову актів acquis communautaire

у цих сферах

— продовжується адаптація законодавства України до законодавства ЄС з метою досягнення певного ступеня відповідності законодавства України

до acquis ЄС ;

— щорічні плани адаптації законодавства України до законодавства ЄС погоджується з Комітетом

Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції та затверджується Кабінетом Міністрів України.

=    =    =

330

Рис. 21

Вимоги до країн, які бажають отримати повне членство в Європейському Союзі (проголошені в Копенгагенській декларації 1993 р.)

Стабільніст ь демократични х інституці й

Верховенств о прав а

Прав а людин и

Поваг а т а захис т менши н Наявніст ь функціонуючо ї ринково ї економік и

Спроможніст ь витримат и тис к конкуренці ї т а ринкови х си л у межа х Союз у

Спроможніст ь взят и н а себ е зобов'язання ,  щ о випливают ь    і з    членств а    в   Європейськом у Співтоваристві ,     зокрема ,     визнанн я     ціле й політичного ,     економічног о     т а     валютног о союз у

331

Рис. 21

Права громадян інших країн

в Європейському Союзі регулюються:

... . =     =     =     =     =

Установчим и  договорам и  Є С Договір про Співтовариство 1957 p.; Маастрихтський Договір 1993 p.: Амстердамський Договір 1998 p.; Ніццький Договір 2003 р.

Законодавством Співтовариства, що регу.іюе сгановишс громадин ЄС - мігрантів

у Снів товаристві (ик членів родини громадянина ЄС згідно з Дирекгивою

2004/58)

Міжнародним и угодами

Європейськог о Співтовариств а

•  Двосторонні угоди;

•   Угоди про асоціацію з ЄС;

•   Угоди про партнерство та співробітництво.

332