1. Поняття економічної конкуренції. Законодавство про за-хист економічної конкуренції

Ґрунтовне вивчення матеріалу даного питання передбачає з’ясування центрального поняття, яке виражає сутність ринкових відносин у сучасному суспільстві, а саме, поняття конкуренції (competition).

Під економічною конкуренцією розуміється змагання між суб’єктами господарю-вання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого спожи-вачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт госпо-дарювання не може визначати умови обороту товарів на рин-ку.

Конкуренція, як базовий механізм ринкових відносин, примушує підприємців сперечатися один між одним і тим самим сприяти досягненню найкращих результатів. Основним змістом конкуренції є найбільш повне задоволення потреб населення, свобода доступу на різноманітні ринки, здешевлення продукції та підвищення її якості та ін.

Тому конкуренція виконує в ринковій економіці такі функції: функцію регулювання; функцію мотивації; функцію розподілу; функцію контролю.

Антимонопольно-конкурентна політика, яку здійснюють компетентні державні органи, спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки.

Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів щодо упорядкування конкуренції суб’єктів господарювання.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб’єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб’єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належать контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб’єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Запам’ятайте, розк-риваючи ст. 26 Господарського кодексу, рішення або дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які спря-мовані на обмеження конкуренції чи можуть мати наслідком такі обмеження, визнаються обґрунтованими у випадках:

подання допомоги соціального характеру окремим суб’єктам господарювання за умови, що допомога подається без дискримі-нації інших суб’єктів господарювання;

подання допомоги за рахунок державних ресурсів з метою відшкодування збитків, завданих стихійним лихом або іншими надзвичайними подіями, на визначених ринках товарів або послуг, перелік яких встановлюється законодавством;

подання допомоги, в тому числі створення пільгових економічних умов окремим регіонам з метою компенсації соціально-економічних втрат, викликаних важкою екологічною ситуацією;

здійснення державного регулювання, пов’язаного з реалізацією проектів загальнонаціонального значення.

Правові засади створення рівних можливостей для суб’єктів господарювання закріплені у розділах 3, 28 Господарського кодексу України, Законі України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. Крім того, цю сферу врегульовують норми законів України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 р., «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7.06.1996 р., «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. Конкретизація положень названих законів здійснюється, насамперед, нормами актів, що приймаються уповноваженим органом — Антимонопольним комітетом України.