2. Правові режими майна суб’єктів господарювання

Правовий режим майна — це сукупність вимог, що пред’яв-ляються до майна при його набутті, використанні у процесі господарської діяльності, вибутті. В господарській діяльності правовий режим майна виявляється у встановленні особливих правил обліку майна, порядку погашення його вартості, віднесення вартості майна на собівартість та ін.

Основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права: право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна.

Господарська діяльність може здійснюватися також на підставі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України (розділ ІІ Книги 3).

Майно суб’єктів господарювання може бути закріплене на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.

Майнову основу господарювання становить право власності.

строковим володарюванням особи над річчю, поєднане зі ставленням до речі як до власної, обмеження якого допускається лише в передбачених Конституцією та іншими законами випадках.

Суб’єкт господарювання, який здій-снює господарську діяльність на правах власності, на свій роз-суд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб’єктам для ви-користання його на праві власності, праві господарського ві-дання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених ГК.

Види права власності — це державна, комунальна і приватна. Госпо-дарський кодекс передбачає наявність так званої колективної власності, що викликає серед правознавців певне непорозуміння.

Правову основу здійснення права власності становить Закон України від 7.02.1991 р. «Про власність».

Право господарського відання є правовою формою майнового статусу суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна згодою власника у випадках, передбачених законодавчими актами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом господарювання, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Правом оперативного управління визнається правова форма майнового статусу суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, яке закріплене на правах оперативного управ-ління за суб’єктом господарювання, здійснює контроль за вико-ристанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, і має право вилучати у суб’єкта господарювання надлишкове, а та-кож не використовуване майно та майно, використовуване ним не за призначенням.

Суб’єкти господарювання, які здійсню-ють господарську діяльність на правах оперативного викорис-тання майна, не можуть мати статусу юридичної особи і реалізують свою господарську компетенцію в межах статусу, визначеного господарською організацією, до складу якої вони входять.

Крім того, майно може використовуватись суб’єктом господарювання на підставі оренди. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Оренда регулюється нормами Цивільного кодексу України, що передбачають здійснення майнового найму, а також Закону України від 10.04.1992 р. «Про оренду державного та комунального майна» та Закону України «Про оренду землі» від 6.10.1998 р.