§ 1. Права суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів

Конституція України (ст. 13) встановлює, шо земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Кожний громадянин шл право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до законодавства.

121

Основним нашим національним багатством, за Земельним кодексом України, є земля. Вона перебуває піл особливою охороною держави. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, організації — юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується відповідно до Земельного Кодексу.

Суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності земельні та інші природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування. Земельні відносини, що виникають при використанні природних ресурсів, регулюються Господарським та Зе-мельним кодексами, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря. Відповідно до цього законодавства земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб'єкти господарювання можуть набувати у власність землю із закритими водоймами, ділянками лісів, загальнопоширсними корисними копалинами, що знаходяться в ній, в тому числі громадяни —для ведення фермерського господарства, сільськогосподарські підприємства — для господарської діяльності.

На праві приватної власності можуть мати землю громадяни та організації — юридичні особи. Власниками земель комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, суб'єктом права державної власності — держава.

Суб'єкти господарювання для здійснення господарської діяльності можуть використовувати землю та інші природні ресурси на праві користування (за плату або на інших умовах). Земельний кодекс України пе-редбачає права користувачів на постійне та строкове користування ділянкою землі. Право постійного користування — це право володіння і користування ділянкою, яка перебуває в державній чи комунальній власності, без встановлення строку. Такого права набувають лише підприємства і організації, що належать до державної або комунальної власності.

Строкове користування — це засноване на договорі оренди чи концесії платне володіння і користування земельною ділянкою для проведення господарської діяльності.

122

Суб'єкти господарювання, використовуючи землю та інші природні ресурси, мають право самостійно господарювати на землі, експлуатува-ти корисні властивості наданих їм ресурсів; використовувати для господарських потреб у встановленому порядку корисні копалини місце-вого значення, водні об'єкти, лісові ресурси, що знаходяться на земельній ділянці; одержувати доходи від результатів господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів; на відшкодування шкоди, завданої природним ресурсам, шоїм належать, інши-ми суб'єктами, а також на усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів.