137. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання

Держава здійснює контроль за економічною концентрацією суб'єктів підприємницької діяльності з метою охорони і заохочення конкуренції для недопущення подальшої монополізації ринку, захисту інтересів споживачів, протидії зловживанню великими господарюючими структурами своїм монопольним становищем на ринку.

На відміну від законодавства, що діяло раніше, у якому контроль за економічною концентрацією був передбачений лише на рівні підзаконних, в основному відомчих, нормативно-правових актів, розділ V Закону «Про захист економічної конкуренції» передбачає основні положення такого контролю.

Зокрема, у Законі визначено поняття концентрації суб'єктів господарювання, названо учасників концентрації, визначено випадки, в яких необхідне отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання, а також підстави надання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання.

Органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання (далі — концентрація) з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження

конкуренції.

Згідно зі ст.22 Закону концентрацією визнається:

злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого;

набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом:

а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у

власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового

комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання,

одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в

інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного

майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта госпо

дарювання, в тому числі придбання активів суб'єкта господарюван

ня, що ліквідується;

б) призначення або обрання на посаду керівника, заступника

керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи

виконавчого органу суб'єкта господарювання особи, яка вже обіймає

одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах господарю

вання, або створення ситуації, при якій більше половини посад

членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи вико-

навчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обіймають

одні й ті самі особи;

в) створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами

господарювання, який тривалий період буде самостійно здійснюва

ти господарську діяльність, і при цьому зазначене створення не

приводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами

господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між

ними та новоствореним суб'єктом господарювання;

3) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків

290

291

голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

Ст. 24 Закону називає випадки, в яких необхідне отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання.

Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до Закону, забороняється до надання дозволу на її здійснення.

У ст.25 Закону названо підстави надання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання.

Щоразу при створенні, реорганізації (злитті, приєднанні) суб'єктів господарювання структура ринку змінюється, а за певних умов зазначені дії можуть привести до його монополізації. Саме тому Антимонопольний комітет України уважно аналізує ефекти концентрації, їхні можливі наслідки для конкуренції, з урахуванням як позитивних, так і негативних сторін цього явища. Концентрація матеріальних, фінансових і людських ресурсів може сприяти більш ефективному їхньому використанню, здешевленню виробництва продукції. У той самий час концентрація може завдати шкоди конкуренції і, як наслідок, споживачам, створюючи основу для підвищення цін, обмеження вибору, зниження якості товарів. В останньому разі всю вигоду від концентрації одержує тільки постачальник (виробник) товару, а споживач лише програє або, принаймні, не виграє. Метою контролю Антимонопольного комітету за концентрацією є запобігання її негативних наслідків, викликаних обмеженням конкуренції. Проте якщо ці негативні ефекти адекватно компенсуються економічним виграшем для споживачів, Комітет, як правило, дає згоду на концентрацію.

Процедурне регулювання розгляду заяв і справ про надання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання міститься в розділі VI Закону.