§ 2. Обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків

Процесуальні строки, незалежно від того, встановлені вони законом чи призначені судом, обчислюються роками, місяцями, днями. Строк може бути визначеним вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати і до настання якої можна виконати передбачену нормою процесуального права конкретну процесуальну дію (ст.

Перебіг процесуальних строків, їх початок і закінчення визначається ст. 87 ЦПК залежно від того, чи обчислюються вони роками, місяцями або днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. А строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.

Але якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Процесуальні строки, які визначаються днями, обчислюються з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Але з цього правила зроблені винятки. Так, касаційні скарги і подання на рішення і ухвали судів першої інстанції можуть бути подані протягом одного року після оголошення рішення (ст. 321 ЦПК). Але нормативне регулювання цього питання не уніфіковане. Зокрема, заява про постановлення додаткового рішення може бути подана протягом десяти днів з дня постановлення рішення; на додаткове рішення може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня його постановлення (ст. 214 ЦПК); скаргу на неправильності в списках виборців суд повинен розглянути не пізніше трьох днів, включаючи і день надходження скарги, якщо вона подана не пізніше дванадцятої години дня (ст.

Коли закінчення строку припадає на неробочий день, то за останній день строку вважається перший після цього робочий день. Перебіг строку, визначеного вказівкою на подію, яка повинна неминуче наступати, починається наступного дня після її настання.

Закінчується строк в останній день о 24 годині ночі, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де службові заняття закінчуються раніше, то строк закінчується в момент припинення цих занять. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга або необхідні для суду документи чи грошові суми здано на пошту і ці дії підтверджені поштовою квитанцією, штемпелем на конверті.

Із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку на заяву сторони чи іншої особи, яка бере участь у справі (ст. 85 ДПК). Але з закінченням процесуального строку не втрачається обов'язок особи по виконанню конкретних процесуальних дій. Наприклад, громадяни і юридичні особи, які не можуть подати письмовий доказ, що його вимагає суд (суддя), повинні повідомити про це суд, зазначивши причину. В разі неповідомлення у встановлений для подачі строк письмового доказу суд (суддя) може накласти на винних громадян і посадових осіб штраф. Накладення штрафу, а, отже, — і пропущення строку не звільняє таких осіб від обов'язку подати письмовий доказ, що вимагається судом (ст. 48 ЦПК). Пропущення процесуального строку не звільняє зобов'язану особу від виконання такої процесуальної дії, як надання речового доказу (ст. 53 ЦПК). Невиконання в десятиденний строк ухвали суду по збиранню доказів (наприклад, допитати свідка за місцем його проживання) не звільняє суд за місцем проведення певних процесуальних дій від виконання такої ухвали (ст. 33 ЦПК). Невиконання в місячний строк окремої ухвали особою, до якої вона спрямована, і сплата нею штрафу за це правопорушення, не звільняє її від обов'язку виконання окремої ухвали (ст. 235 ЦПК).