27.2. Розгляд справ за участю іноземних громадян, підприємств, організацій, осіб без громадянства в судах України

Суб'єктами, віднесеними чинним законодавством до сфери цивільного судочинства з іноземним елементом є:

іноземці. Згідно зі СТ.1 Закону України "Про правовий статус іноземців" іноземцями визнаються громадяни — особи, які не належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами країни, та особи без громадянства — особи, які не належать до громадянства будь-якої держави;

іноземні підприємства, установи, організації.

Новим ЦП К України розширено перелік названих суб'єктів. Згідно зі ст. 410 нового ЦПК такими суб'єктами є іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи).

420

Іноземцям надані ті ж права та свободи і на них покладені ті ж обов'язки, що мають громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, законами України, а також міжнародними договорами нашої держави (чч. 2,4 ст. 2 Закону "Про правовий статус іноземців"). Іноземці мають право і на звернення до суду, інших державних органів з метою захисту їх особистих, майнових та інших прав. Як учасники судового процесу вони користуються такими ж правами, що і громадяни України (ст.22 цього ж Закону).

Згідно зі ст.ст. 423 і 424 ЦПК іноземні громадяни та особи без громадянства мають право звертатися до судів України і користуються цивільними процесуальними правами нарівні з громадянами України. Щодо іноземних підприємств і організацій, то відповідно до ч. 2 ст. 423 ЦПК вони мають право звертатися до судів України і користуються цивільними процесуальними правами для захисту своїх законних прав і інтересів.

Цивільне процесуальне законодавство України встановлює національний правовий режим у сфері захисту прав і інтересів іноземних громадян, підприємств, організацій та осіб без громадянства. Це означає, що іноземним громадянам, підприємствам, організаціям і особам без громадянства надається такий же режим, як фізичним і юридичним особам України; вони володіють однаковими процесуальними правами. Національний режим не передбачає яких би то не було умов у вигляді вимоги про проживання на визначеній території тощо.

В силу наявності національного режиму на іноземних громадян, осіб без громадянства поширюються положення внутрішнього цивільного процесуального законодавства, а також положення міжнародних договорів.

Поширення національного режиму в цивільному судочинстві на іноземців ґрунтується на принципі безумовності і

421

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

не пов'язане з їх проживанням в Україні. Норми цивільного процесуального закону, якими визначені правила процесуальної правоздатності та дієздатності, підвідомчості, підсудності, процесуального становища осіб, які беруть участь у справі, та інші права і гарантії, поширюються на іноземців незалежно від того, чи передбачено законодавством їх держави рівнозначні права для громадян та юридичних осіб України. Однак, якщо в іноземній державі допущено обмеження процесуальних прав для громадян і юридичних осіб України, законодавством України у порядку реторсії можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо процесуальних прав громадян, підприємств і організацій тих держав, в яких допущені такі обмеження.

Об'єктами цивільного процесуального захисту є особисті немайнові та майнові права громадян і юридичних осіб з правовідносин, розгляд спорів з яких належить до компетенції цивільного судочинства.

Іноземцям та іноземним підприємствам в Україні гарантується право вільного і безперешкодного звернення за захистом до судів України, не обмеженого, на відміну від окремих європейських країн, грошовою заставою та іншими засобами, які обмежують доступ іноземних громадян до цивільного судочинства.

Наділення іноземних громадян, підприємств, організацій, осіб без громадянства рівними процесуальними правами з українськими фізичними і юридичними особами означає поширення на них положень ЦПК про право- і дієздатність, права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

В Україні процесуальна правоздатність (як здатність мати цивільні процесуальні права і обов'язки) визнається за всіма громадянами та юридичними особами, нашої держави, а дієздатність — за громадянами, які досягли повноліття, а також за юридичними особами (ст.ст.

422

Новий ЦПК України закріплює положення про те, що процесуальна правоздатність та дієздатність іноземця визначається правом держави, громадянином якої він є.

Процесуальна правоздатність та дієздатність особи без громадянства визначається правом держави, в якій ця особа постійно або переважно проживає.

Особа, яка відповідно до права своєї держави не є процесуально дієздатною, може бути визнана процесуально дієздатною на території України, якщо вона відповідно до цивільного процесуального законодавства України має цивільну процесуальну дієздатність (ст. 411 нового ЦПК України).

Згідно зі СТ.412 нового ЦПК України процесуальна правоздатність іноземної юридичної особи визначається правом держави, в якій її засновано, а процесуальна правоздатність міжнародної організації визначається на основі міжнародного договору, відповідно до якого її створено, її установчих документів або угоди з компетентним органом України.

Відповідно до ст.ст. 423, 424 ЦПК іноземні громадяни, підприємства та організації мають право звертатися до судів України і користуються цивільними процесуальними правами нарівні з громадянами України. Вони можуть брати участь у цивільному процесі, як сторони, треті особи та інші заінтересовані особи (статті 4, 5, 98 ЦПК), вести справу особисто або через представника (ст. ПО ЦПК), бути представником інших осіб, які беруть участь у справі (ст.ст. 111, 112 ЦПК) і користуватися цивільними процесуальними правами, визначеними ЦПК для таких осіб у всіх видах провадження і стадіях цивільного процесу (ст.ст. 99, 103, 107 і 108). Отже, цивільна процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних громадян, підприємств та організацій, а також осіб без громадянства в Україні визначаються цивільними процесуальними законами держави, в яких відсутня прив'язка до іноземного права.

423

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

Іноземні громадяни, особи без громадянства можуть брати участь у цивільному судочинстві особисто або через представника.

Повноваження представника у всіх названих випадках оформляються дорученням. У зв'язку з цим представник може бути наділений як загальними, так і спеціальними повноваженнями.

Для представництва в суді доручення не потрібно в таких випадках.

По-перше, при здійсненні законного представництва. Іноземний громадянин, особа без громадянства представляють законні інтереси своїх неповнолітніх дітей без доручення. Отже, на іноземних громадян і осіб без громадянства рівною мірою з українськими громадянами поширюються відповідні правила.

По-друге, якщо іноземні громадяни, особи без громадянства є органами іноземного підприємства, організації і здійснюють представництво їхніх інтересів у суді.

По-третє, інтереси іноземців можуть представляти консули. Право консула здійснювати представництво громадян своєї держави в країні свого перебування передбачено міжнародними угодами, консульськими конвенціями. Відповідно до норм консульських конвенцій консул здійснює представництво від імені громадян своєї країни в судових та інших органах держави свого перебування, якщо вони відсутні

424

або з інших поважних причин самі не можуть захищати свої права та інтереси. Так, Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р. (Україна не є її учасницею) покладає на консула захист в державі його перебування інтересів держави, яку він представляє, і його громадян в межах, які допускаються міжнародним правом (ст.5).

Конвенція держав - членів СНД встановила, що у справах про спадкування, в тому числі й у спорах про спадкування, дипломатичні представництва або консульські установи кожної з договірних сторін компетентні представляти (за винятком права на відмову від спадкоємства) без спеціального доручення в установах інших договірних сторін громадян своєї держави, якщо вони відсутні або не призначили представника.

Згідно з міжнародно-правовими актами (конвенціями, договорами) процесуальне представництво консулом конкретного громадянина своєї держави характеризується такими ознаками: 1) здійснюється в іноземній державі місця свого перебування; 2) виникає не на підставі волевиявлення довірителя за договором доручення, а на підставі міжнародного договору, тобто є офіційним представництвом; 3) припиняється на підставі юридичного факту, тобто взяття на себе заінтересованою особою захисту своїх прав та інтересів особисто чи через призначеного нею представника; 4) здійснюється без спеціального доручення.

Підвідомчість цивільних справ з іноземним елементом визначається відповідно до правил розмежування підві-

425

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

домчості, встановлених цивільним процесуальним законодавством України.

У тому випадку, коли законодавством не передбачене інше, справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових правовідносин, якщо хоча б однією зі сторін є іноземний громадянин чи особа без громадянства, а також у випадку проживання хоча б однієї зі сторін за кордоном, розглядаються судами загальної юрисдикції. Це правило охоплює усі види цивільного судочинства. Підсудність судам цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства та організації, а також у спорах, в яких хоча б одна з сторін проживає за кордоном, визначається законодавством України (ст.4211 ЦПК).

У світовій практиці прийняті три основні системи визначення підсудності: 1) за ознакою громадянства сторін спору. Наприклад, у деяких країнах для визнання суду компетентним розглядати справу достатньо, щоб спір був про угоду, укладену громадянином даної держави, незалежно від місця її підписання; 2) за ознакою поширення правила внутрішньої територіальної підсудності на справи за участю іноземного елемента; 3) за ознакою "присутності" відповідача. Законодавством багатьох країн допускається договірна підсудність незалежно від наявності або відсутності громадянства.

Таким чином, стосовно цивільних справ з іноземним елементом діють правила загальної територіальної підсудності, за якими позов може бути пред'явлений до суду за місцем проживання громадянина або знаходження органу управління юридичної особи (ст.

Позови до відповідача, місце постійного проживання якого невідоме, пред'являються за місцем знаходження його майна або за місцем його тимчасового проживання чи перебування, або за останнім відомим місцем постійного проживання чи постійного заняття відповідача. Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання, можуть бути пред'явлені

426

за місцем знаходження його маііна або за останнім відомим місцем його проживання в Україні. Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну громадян або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди. Правила альтернативної підсудності діють й по інших категоріях справ, визначених ст. 126 ЦПК.

На цивільні справи з іноземним елементом поширюються правила підсудності справ за місцем виконання договору (ст.127 ЦПК), за місцем, визначеним угодою сторін (ст.129 ЦПК), пов'язаних між собою справ. До справ з участю іноземців застосовуються правила виключної підсудності, згідно з якими компетентними судами у справах по спорах про право на будівлі, виключення майна з опису є суди за місцем знаходження цього майна або його основної частини; про порядок користування земельними ділянками — суди за місцем знаходження ділянки, за позовами кредиторів спадкодавця, пред'явлюваними до прийняття спадщини спадкоємцями, — суди за місцем знаходження спадкового майна або його основної частини; за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, пасажирів або багажу — суди за місцем знаходження управління транспортної організації, до яких у встановленому порядку були подані претензії (ст. 130 ЦПК).

Норми про розмежування компетенції судів у справах з участю іноземних громадян передбачені у міжнародних конвенціях і двосторонніх договорах України. Загальні правила міжнародної підсудності широко визначені в Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладеній державами членами СНД 7 жовтня 2002 р. Відповідно до названої Конвенції за загальним правилом позови до осіб, що мають місце проживання на території однієї з Договірних Сторін, пред'являються незалежно від їхнього громадянства в суди цієї Договірної Сторони. Позови до юридичних осіб пред'являються в суди Договірної Сторони, на території якої зна-

427

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

ходиться орган керування юридичної особи, його представництво або філія (ч. 1 СТ.20).

По позовах про право власності й інших речових прав на нерухоме майно винятково компетентні суди за місцем перебування майна. Суди Договірних Сторін можуть розглядати справи й в інших випадках, якщо є письмова угода сторін про передачу спору цим судам (ч. 1 ст.21). Однак договором не може змінюватися виняткова підсудність.

Двосторонні договори також передбачають питання підсудності цивільних справ.

Крім загальних правил визначення підсудності по справах з іноземним елементом виділяються спеціальні (по окремих категоріях справ). До таких правил можна віднести розмежування компетенції судів по спадкоємних справах, справах про розірвання шлюбу, про обмеження дієздатності й ін. Спеціальна підсудність може визначатися як внутрішнім законодавством, так і міжнародними договорами.

Усі цивільні справи, в тому числі й ті, в яких беруть участь іноземці, особи без громадянства, іноземні підприємства та організації, суди нашої держави вирішують на підставі Конституції, інших актів законодавства України, укладених нею міжнародних договорів у порядку, передбаченому ЦПК. У випадках, передбачених законом, суд застосовує норми права інших держав (ст. 11 ЦПК). Отже, іноземне законодавство у справах з іноземним елементом судами України застосовується тоді, коли про це є конкретна вказівка закону або норми укладеного нею міжнародного договору.