27.1. Поняття міжнародного цивільного процесу

Поняття міжнародного цивільного процесу включає в себе правове регулювання діяльності судів по розгляду цивільних справ, які виникають з цивільних, сімейних, трудових та інших матеріальних правовідносин, а також по виконанню окремих процесуальних дій, визнанню і виконанню судових рішень з участю іноземного елемента.

Усі ці та інші питання розглядаються і вирішуються судами України за загальними правилами її цивільного судочинства, крім випадків передбачених нормами національного законодавства і міжнародними договорами нашої держави.

Україна поширила на іноземців та осіб без громадянства національний правовий режим (ст.26 Конституції України), в тому числі й у сфері цивільного судочинства, але з особливостями при вирішенні окремих питань. Такі особливості закріплені в законодавстві України та міжнародних договорах з її участю, які належать до джерел міжнародного цивільного процесу.

До внутрішнього законодавства, в якому закріплені норми міжнародного цивільного процесу, належать ЦПК України

418

Цивільний процес

(розділ VI, ст. ст. 423-428); закони України "Про правовий статус іноземців"; "Про біженців", "Про виконання в Україні рішень іноземних судів" тощо.

До міжнародних угод, якими врегульовані правила міжнародного цивільного процесу, належать двосторонні та багатосторонні договори з участю України, які можна поділити на дві групи: угоди колишнього СРСР, які зберігають юридичну силу для України, та угоди, підписані Україною, я к суверенною державою.

Віденська конвенція про правонаступшщтво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978 р, (ст.24) передбачає, що двохсторонній договір, що на момент правонастушшцтва держав мав силу стосовно території, яка є об'єктом правонастушшцтва держав, вважається таким, що має силу між новою незалежною державою та іншою державою - учасницею, коли вони явно про це домовилися, або якщо в силу своєї поведінки вони повинні вважатися такими, що висловили таку домовленість. ВІДПОВІДНО до Закону України від 12 вересня 1991 р.

СРСР був учасником Гаагської конвенції з питань цивільного процесу від 1 березня 1954 р. Па території України вона діяла з липня 1967 р, до прийняття Закону України "Про правонаступництво України". Відповідно до ст.ст. 17 і 22 Віденської конвенції про правонаступництво держав стосовно договорів (Україна приєдналася до неї 17 вересня 1992 р.) нова незалежна держава може шляхом повідомлення про правонаступництво встановити свій статус як учасниці будь-якого договору, який на момент правоиаступництва держав був у силі щодо території, яка є об'єктом правонастуиництва держав. Повідомлення про правонаступництво робиться в письмовій формі і підписується главою держави, головою уряду або міністром закордонних справ, Україна такого повідомлення не зробила. Тому вона не є учасником Гаагської конвенції.

27*

419

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

До підписаних Україною міжнародних угод, в яких передбачені норми цивільного процесу, належать договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах з Литвою (7 липня 1993 р.) та Молдовою (13 грудня 1993 р.); про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах з Грузією (9 січня 1995 p.), Китаєм (31 жовтня 1992 p.), Польщею (27 травня 1993 р.) і Естонією (15 лютого 1995 р.) та ін.

Україна є учасницею Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладеної між Державами - членами СНД 22 січня 1993 р.