15.1. Поняття позову

Конституція України, закріплюючи права фізичних та юридичних осіб, держави, гарантує їх захист (ст.ст. 8, 55, 124 Конституції). Стаття 4 ЦПК України забезпечує право на звернення до суду зацікавленої особи за захистом порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно з 4.2 СТ.4 ЦПК неприпустима відмова ні у можливості звернення до суду взагалі, ні у праві звернення до суду з будь-якими іншими вимогами, що виникли чи можуть виникнути з визначених правовідносин на підставі конкретного договору.

Діяльність суду по захисту порушених прав і інтересів протікає в різних процесуальних формах, основною серед яких є позовна форма (позовне провадження).

Справи у спорах, які виникають з цивільних, сімейних, трудових, кооперативних правовідносин прийнято називати позовними, а позовне провадження характеризується трьома ознаками: по-перше, між сторонами є спір, який витікає з цивільних правовідносин (ст.1 ЦК) (виключення - відсутність спору при розірванні шлюбу подружжям, яке має неповнолітніх дітей); по-друге, спір стосується не тільки фактичних обставин справи, а й самих правовідносин; по-третє, вимога до суду щодо судового цивільного правового захисту набуває форми позовної заяви.

У процесуальній літературі питання щодо поняття позову є дискусійним.

176

Ряд авторів розрізняє:

а) позов у матеріально-правовому змісті - як засновані на цивільному праві і звернені через суд матеріально-правові вимоги позивача до відповідача;

б) позов у процесуальному змісті - як звернену до суду вимогу щодо захисту суб'єктивного цивільного права чи визнання наявності або відсутності визначених цивільних правовідносин (С.Н. Абрамов, П.Ф.

Третій напрямок представляють А.Ф. Клейнман, А. А. Добро-вольський, В.І. Тертишников, М.Й. Штефан. На їхню думку, позов являє собою єдине поняття, яке має дві сторони - матеріально-правову і процесуальну. Матеріально-правова сторона позову - це вимога позивача до відповідача, а процесуально-правова сторона позову - це вимога до суду про захист права.

Єдине поняття позову уявляється більш правильним. Даючи відповідь на матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, суд тим самим дає відповідь і на звернення позивача до суду щодо захисту порушеного чи оспорюваного права. Без спірної матеріально-правової вимоги позивача до відповідача немає позову. Матеріально-правова вимога стає позовом, якщо вона звернена до суду. Тому сутність позову може бути правильно визначена з урахуванням нерозривної єдності названих двох сторін.

Таким чином, позов - це звернена через суд вимога позивача до відповідача щодо захисту порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, здійснена у визначеній законом процесуальній формі.