ВАЛЮТНИЙ РИЗИК

Валютний ризик - це можливість зміни з плином часу поточного валютного курсу національної грошової одиниці.

Якщо обсяг операцій в іноземній валюті незначний, а саме: якщо валютна позиція не перевищує 100% від капіталу третього рівня і при цьому чиста валютна позика не перевищує 2% від капіталу третього рівня, то банк може не виділяти величину на покриття валютного ризику.

Валютний ризик має дві особливості, які відрізняють його від інших компонентів ринкового ризику:

1. Валютний ризик наявний в усіх операціях банку, які тим чи іншим чином стосуються валюти інших країн та золота.

2. Валютний ризик оцінюють у два послідовні етапи, а не як суму двох компонент:

1 етап. Визначення позиції банку в окремій валюті та в золоті (ризик окремої валюти).

Для цього банк має визначити суму всіх своїх спот-позицій у цій валюті, форвард-позицій, гарантій, захеджованих не нарахованих процентів та дельта- еквівалента портфеля валютних опціонів. Від отриманої величини слід відняти структурну валютну позицію в цій валюті, якщо банк її веде.

Структурна валютна позиція - це довга позиція, що утримується з метою хеджування значення адекватності регулятивного капіталу.

Чиста довга чи коротка позиція банку в окремій валюті повинна бути перерахована в еквівалент у національній валюті з використанням поточного курсу спот на дату розрахунку.

Алгоритм розрахунку такий:

+ чиста спо-позиція + чиста форвард-позиція + гарантії

__________ чисті доходи_______________

витрати захеджовані не нараховані

+ чистий дельта-еквівалента портфеля опціонів

мінус структурна позиція та статті, відвернуті з капіталу.

Таким чином, на першому етані банк отримує еквівалент позицій в усіх валютах та в золоті з урахуванням знака.

2 етап. Визначення ризику портфеля всіх валют банку.

На другому етапі банку потрібно врахувати ефекти диверсифікації і концентрації валютного ризику під портфель усіх валют.

Для цього існує два альтернативних метода:

- метод „короткої руки”;

- метод оцінних моделей.

Метод оцінних моделей передбачає використання математичного апарату та наявності багаторічних спостережень за коливанням валютного курсу і рівнями валютних позицій банку.

Сутність методу „короткої руки” полягає в такому:

- банк групує еквіваленти позицій окремих валют залежно від знака у дві групи - довгі та короткі та визначає суму за кожною групою;

- із двох сум - усіх довгих та всіх коротких позицій - для подальшого розрахунку беруть більшу за модульним значенням. Меншу за модульним значенням позицію в подальших розрахунках ігнорують;

- до отриманої величини додають модульне значення еквівалента позиції в золоті.

Отримане значення є величиною валютного ризику, яку банк повинен мати для компенсації можливих негативних наслідків зміни валютних курсів.