7.2. Джерела митного права ЄС

Специфіка суб’єктів формування права ЄС (органи ЄС та держави-члени) обумовлює і специфіку джерел митного права ЄС, що складаються з актів первинного та вторинного права спільноти, а також актів міжнародного права.

Вичерпний перелік джерел митного права ЄС визначено нормами ст. 4 МКЄС, згідно яких, митне законодавство являє собою сукупність нормативно-правових актів, до якої входять:

- Митний кодекс ЄС та інші нормативно-правові акти, прийняті на рівні ЄС, а також нормативно-правові акти, що прийняті на національному рівні з метою імплементації перших;

- Спільний Митний Тариф ЄС;

- законодавство ЄС, що визначає систему звільнень від сплати мита;

- міжнародні угоди, що містять митні норми, якщо вони діють на території ЄС.

Серед актів первинного права ЄС, що містять норми митного права, насамперед слід виділити Римський договір 1957 р. та Амстердамський договір 1997 р., а також ряд інших угод, якими засновувалися окремі інституції ЄС, визначалися принципи формування бюджету ЄС або оформлювалося приєднання нових членів.

Слід відзначити виключне значення міжнародних угод у формуванні митного права ЄС. Це насамперед стосується багатосторонніх торговельних угод СОТ та митних конвенцій, підписаних в рамках РМС, Європейської економічної комісії ООН тощо. Адже в багатьох випадках норми вищезазначених угод мають пряму дію в рамках ЄС, фізичні та юридичні особи мають право посилатися на ці норми, звертаючись до суду. Та й багато нормативно-правових актів ЄС містять посилання на певні багатосторонні угоди з митних питань.

Серед актів вторинного права слід виділити, насамперед, Митний кодекс ЄС 1992 р., та новий Митний кодекс ЄС 2008 рр. Якщо перший з них виконав важливу роль щодо консолідації актів вторинного законодавства ЄС в митній сфері, новий МКЄС спрямований в першу чергу на модернізацію митної справи в рамках ЄС, зокрема, в рамках виконання програм ЄС щодо розбудови інформаційного суспільства – «і2010», створення Електронного Уряду «i2010 eGovernment Action Plan» та розбудови системи «Електронна Митниця» - «Customs 2013». Зокрема, багато з норм нового МКЄС спрямовані на запровадження нових митних процедур, які б відповідали стандартам, необхідним для запровадження систем електронного декларування, управління ризиками, безпаперового документообігу в митних органах тощо.

Для забезпечення правильного застосування МКЄС було прийнято Регламент Комісії ЄС про імплементацію МКЄС[436], або як його ще називають Імплементаційний кодекс (ІК), який складається з більш ніж 700 статей і 100 окремих додатків. В Імплементаційному кодексі конкретизуються правила і положення МКЄС та наводяться форми уніфікованих документів, які використовуються митними службами країн ЄС. Взагалі ж, лише офіційний перелік актів вторинного права ЄС з питань митного союзу та вільного руху товарів займає 70 сторінок тексту[437].

Одним з ключових документів, безумовно, є Єдиний митний тариф ЄС. Окрім ставок мита тариф містить інформацію про всі нормативні акти, що регулюють ввезення та вивезення товарів. Він видається Комісією ЄС щороку у двох варіантах: 1) офіційне видання (Community customs tariff) та інтегроване видання (Integrated tariff of the European Communities, TARIC). Нині діючий митний тариф було прийнято Радою ЄЕС 23 липня 1987 року, він набрав чинності з 1 січня 1988 р.[438] Але знову ж таки новим цей митний тариф був лише в тому аспекті, що він став першим з митних тарифів ЄС, який було побудовано на основі Конвенції про гармонізовану систему опису та кодування товарів 1988 р. Попередні митні тарифи було побудовано на основі іншої Конвенції по номенклатурі для класифікації товарів в митних тарифах, підписаній в Брюсселі у 1950 р. Перший же єдиний митний тариф ЄС (Регламент Ради ЄС № 980/68) вступив в силу 1 липня 1968 р. Саме з цього моменту відбувся повний перехід передбачених Римським договором повноважень з регулювання митних відносин від окремих держав-учасниць до інститутів ЄС.