6.4.9. Податок з доходів фізичних осіб.

У Повідомленні від 23 травня 2001 року „Податкова політика в Європейському Союзі – пріорітети на роки уперед”[415] Єврокомісія визнала, що компетенція відносно оподаткування фізичних осіб може бути залишена державам-членам навіть у тому випадку, коли Європейський Союз досягне більш високого ступеню інтеграції.

- забезпечення реалізації основних свобод згідно з Договором про заснування Європейського Співтовариства;

- усунення податкових перешкод для транскордонної діяльності в ЄС;

- запобігання подвійного оподаткування чи необережного уникнення

оподаткування в процесі транскордонної діяльності в ЄС;

- протидії транскордонному уникненню оподаткування.

Варто зазначити, що кожний громадянин Європейського Союзу має право вільного пересування та проживання в будь-якому місці на території будь-якої держави-члена (стаття 18 Договору про заснування Європейського Співтовариства). Повідомлення Єврокомісії про оподаткування пенсій[416] від 19 квітня 2001 року та оподаткування дивідендів[417] від 19 грудня 2003 року є першим прикладом нового підходу Єврокомісії для отримання скоординованої відповіді від держав-членів щодо висновків практики Суду ЄС, а також у відношенні усунення податкових перешкод на внутрішньому ринку. В обох повідомленнях Єврокомісія відзначає, що держави-члени вільні у виборі систем оподаткування пенсій та дивідендів лише у тому випадку, коли вони поважають чотири основні свободи, що передбачені Договором про заснування Європейського Співтовариства.

Необхідність усунення перешкод рухові капіталу та необхідність в забезпеченні ефективного оподаткування відсотків, що отримують фізичні особи – громадяни держав-членів ЄС в державах-членах, інших ніж їх громадянство-резиденство, призвела до прийняття Директиви Ради 2003/48/ЕС від 3 червня 2003 року „Про оподаткування доходу від накопичення заощаджень у формі виплати відсотків”[418].

Загалом, прибутковий податок (personal income tax) стягується в усіх державах-членах ЄС. Відмінності в окремих державах, як правило, пов’язані з особливостями визначення деяких елементів юридичного складу (правового механізму) податку. Необхідно зазначити, що на сьогодні прибутковий податок не є предметом гармонізації в ЄС (за винятком регулювання оподаткування доходів, отриманих у якості дивідендів від цінних паперів компаній, розташованих в інших державах-членах ЄС), а отже, практично всі питання його стягнення вирішуються національним законодавством кожної держави-члена ЄС.

Суб’єктом оподаткування прибутковим податком у державах-членах ЄС виступають винятково фізичні особи. Податок сплачується з сукупного доходу, одержуваного фізичною особою протягом фінансового або календарного року.

У більшості держав ЄС (Греція, Іспанія, Німеччина тощо) оподаткуванню підлягає сукупний чистий дохід (total net income) кожного платника податку, який визначається як сума чистих доходів за різними категоріями доходів, що визначаються як різниця між доходами та витратами за окремими категоріями доходів[420].

Об’єктом оподаткування залежно від держави-члена є, як правило, доходи або прибутки фізичних осіб, що отримуються ними з різних джерел. Традиційно в базу оподаткування у державах-членах ЄС включаються: заробітна плата, пенсії, доходи від підприємницької діяльності, інвестиційні прибутки, доходи від нерухомості тощо.

Відповідно до загальної методики[421], що пропонується Єврокомісією, об’єктами оподаткування, що включаються у базу оподаткування податком з доходів фізичних осіб, залежно від чотирьох основних оподатковуваних джерел доходів виступають:

- доходи від праці за наймом (income from employed labour);

- доходи від самозайнятої (підприємницької або професійної) діяльності (income from self-employed labour);

- доходи від капіталу (income from capital);

- доходи від соціальних виплат та отриманих пенсій (income in the form of social transfers and pension benefits received).

Таким чином, практично в кожній державі-члені ЄС визначення об’єктів оподаткування, що включаються до бази оподаткування, має свої традиційні національні особливості, які відображають сутність соціально-економічної політики цих країн.