Проблеми безробіття

Безробіття є досить складним економічним і соціальним явищем, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу.

У визначенні МОП безробітними є особи у віці 15 - 70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які не мають роботи, але шукають її та готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів.

Факторами, що сприяють безробіттю можуть бути такі:

відсутність стану рівноваги на ринку праці, а саме відсутність попиту на деякі професії;

негнучкість ставок заробітної плати;

інфляційні процеси;

відсутність мобільності робочої сили; різноманітні структурні зрушення в економіці;

демографічні зміни в складі робочої сили; сезонність ріней виробництва деяких галузей економіки.

Залежно від факторів, що спричинили появу або зростання безробіття, існує декілька його різних видів.

Перш за все розрізняють відкрите й приховане безробіття.

Відкрите безробіття - наявність явно незайнятого населення.

Приховане безробіття - існування формально зайнятого насе­лення.

В економічній літературі виділяють такі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, сезонне, інституційне.

Фрикційне безробіття існує тоді, коли люди переміщуються з одного місця роботи на інше, тобто знаходяться деякий час у пошуку 67

роботи. Причиною існування такої форми безробіття є постійний зв'язок між звільненням з одного підприємства і найманням працівників на інші підприємства, тобто рух працівників з одних галузей в інші.

Цей вид безробіття існує завжди в умовах функціонування ринкової економіки. Робітники можуть змінювати роботу добровільно або шукати роботу вперше.

З наявністю структурних зрушень в економіці пов'язане існування структурного безробіття. До таких зрушень можуть належати: заміна застарілих виробництв новими, переорієнтація виробництва, закриття шкідливих підприємств.

Циклічне безробіття - це таке безробіття, яке знаходиться в процесі постійних змін за своїми масштабами, складом, тривалістю; воно залежить від циклічних коливань в економіці. Рівень циклічного безробіття є максимальним під час спаду виробництва і мінімальним під час підйому.

Сезонне безробіття розповсюджене серед видів виробництва, що мають сезонний характер, і в яких протягом року здійснюються різкі коливання попиту на працю (наприклад, сільське господарство).

Безробіття, що породжується правовими нормами, які впливають на попит і пропозицію праці, називають інституційним безробіттям. Серед факторів, що можуть спричинити цей вид безробіття такі: недосконала податкова система, низький рівень мінімальної заробітної плати.

Коли в економіці існує повна зайнятість, рівень безробіття дорівнює сумі фрикційного і структурного безробіття.

Такий рівень безробіття називається природним.

Отже, природний рівень безробіття визначає такий його рівень, за якого фактори, що змінюють ціни та заробітну плату, знаходяться в рівновазі [13, с. 27].

З метою розрахунку поширеності безробіття серед економічно активного населення економісти застосовують відносний показник - рівень безробіття. Він розраховується як відношення чисельності безробітного населення до чисельності економічно активного населення (формула 4.1).

де Р_б - рівень безробіття;

Ч_б - чисельність безробітного населення;

Ч_еан - економічно активне населення.

У сучасній економіці України складовою управління розвитком суспільства постає державне регулювання зайнятості з метою забезпечення сталого економічного зростання країни.

Принципи та мета, основні напрями державної політики у сфері зайнятості населення України викладені в статті 15 Закону України "Про зайнятість населення" від 5.07.2012 р. Головними серед них є такі:

1- Державна політика зайнятості населення базується на принци­пах: пріоритетності забезпечення повної, продуктивної та вільно обраної зайнятості; відповідальності держави за реалізацію політики зайнятості; забезпечення рівних можливостей населення у реалізації конституційного права на працю; забезпечення соціального захисту населення від безробіття; сприяння ефективному використанню трудового потенціалу.

2. Метою державної політики у сфері зайнятості населення є: забезпечення рівних можливостей права на працю; підвищення професійного рівня працездатного населення відповідно до суспільних потреб; сприяння зайнятості населення; забезпечення економіки кваліфікованими кадрами; збалансування попиту на робочу силу та ін.

3. Основними напрямами державної політики у сфері зайнятості населення є: сприяння створенню нових робочих місць; задоволення попиту пріоритетних галузей економіки у висококваліфікованих працівниках; мотивація до легальної і продуктивної праці; сприяння підприємствам у професійному розвитку працівників; забезпечення ефективного та цільового використання коштів, спрямованих на реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та ін.

Якщо перелічені принципи, мета та основні напрями державної політики будуть додержуватись державними органами виконавчої влади, в перспективі це дасть змогу не тільки вдосконалити державну політику щодо зайнятості населення, але й покращити рівень і якість життя населення взагалі.