ЗНЕБОЛЮВАННЯ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

Невеликі за об’ємом та короткочасні гінекологічні втручання також ви­магають адекватного знеболювання з огляду на інтенсивність больових ім­пульсів, що виникають внаслідок подразнення високочутливих рефлексо­генних зон матки.

Місцеву анестезію застосовують лише за наявності протипоказань до загальної: гострі запальні процеси у верхніх дихальних шляхах, повний шлунок, а також за відсутності умов для проведення наркозу або відмові хворої від загального знеболювання. Основним методом місцевого знеболю­вання при вишкрібаннях стінок порожнини матки, пункціях є парацервікаль- на анестезія, яка досягається введенням анестетика (новокаїн 0,25-0,5 % або лідокаїн 1 %) у параметральну клітковину, де знаходяться нервові спле­тення. Для проведення парацервікальної анестезії необхідно підготувати лідокаїн або інший анестетик, шприц місткістю 20 мл і довгу голку.

Для знеболювання великих гінекологічних операцій найчастіше застосо­вують комбінований ендотрахеальний наркоз у поєднанні з міорелаксантами, штучною вентиляцією легень (ІІГВЛ) та відповідним знеболенням. Цей метод дозволяє підтримувати достатню прохідність дихальних шляхів у будь-якому положенні хворої, забезпечує максимальне розслаблення м’язів і відсутність больової чутливості при мінімальних кількостях анестетиків, проводити ефективний нагляд за діяльністю серцево-судинної та дихальної систем.

Виділяють такі етапи у проведенні загального наркозу:

1. Премедикація.

2. Вступний наркоз (внутрішньовенне введення тіопентал-натрію або гексеналу у дозі 6-8 мг/кг; при крововтраті, алергії, бронхіальній астмі — кетаміну у дозі 2 мг/кг).

Введення деполяризувальних міорелаксантів (дитилін, лістенон — 2 мг/кг).

3. Маскова ШВЛ та інтубація трахеї.

Підтримання основного наркозу (ШВЛ закисом азоту та киснем; внут­рішньовенне введення наркотичних аналгетиків, нейролептиків та транквілі­заторів; тотальна м’язова релаксація; підтримання адекватного газообміну та гемодинаміки, корекція ОЦК).

4. Виведення з наркозу (припинення подачі інгаляційних анестетиків, вдихання кисню; введення антидотів міорелаксантів; при необхідності конт­роль за відновленням свідомості, появою захисних рефлексів).

5. Екстубація.

6. Підтримання стабільного дихання та кровообігу.

Акушерка-анестезистка повинна заздалегідь приготуватися до прове­дення знеболювання: перевірити готовність наркозної апаратури, наявність відповідних медикаментозних препаратів та кисню в балонах. На стериль­ному столику повинно бути все необхідне: ларингоскоп, інтубаційні трубки, стерильні одноразові шприци, маска, медикаментозні препарати. Необхідно постійно стежити за станом хворої, вчасно виконувати розпорядження лікаря та вести наркозну карту.