ЗАТРИМКА СТАТЕВОГО РОЗВИТКУ

Недорозвиток або відсутність вторинних статевих ознак у 13-14 років і відсутність менструацій у 15-16 років слід розглядати як затримку стате­вого розвитку (ЗСР).

Розрізняють 2 форми ЗСР — центральну та яєчникову, залежно від пер­винної ланки у патогенезі захворювання.

Центральна форма затримки статевого розвитку найчастіше зумов­лена такими чинниками, як інфекційно-токсичні захворювання (ревматизм, вірусний грип, хронічний тонзиліт, туберкульоз), стресові ситуації, надмірні фізичні навантаження. Ці чинники, діючи у дитячому віці, призводять до функціональної незрілості гіпоталамічних структур, що відповідають за статевий розвиток, порушується регуляція функції репродуктивної систе­ми. Рівень ураження при центральній формі може бути різним. До генетич­но зумовлених форм належить затримка статевого розвитку при синдромі Лоренса-Муна-Барде-Бідля. Затримка статевого розвитку розвивається у хворих з гіпопітуїтаризмом органічного походження.

Затримка статевого розвитку яєчникового генезу найбільш часто ви­никає у хворих із генетичними дефектами. Спадковий фактор прослідко- вується у 2/3 хворих. Пошкодження яєчників настає ще у внутрішньо- утробному періоді розвитку, причому ступінь пошкодження фетальних яєч­ників залежить від тривалості дії патогенного чинника — прийому матір’ю медикаментозних препаратів, особливо гормональних, інфекційних захво­рювань матері тощо. У дитячому віці оваріальну недостатність найчастіше спричиняють перенесені дівчинкою епідемічний паротит і краснуха.

Клінічно затримка статевого розвитку проявляється вираженим тією чи іншою мірою статевим (генітальним) інфантилізмом.

Генітальним інфантилізмом називають такий стан, коли у жінки ре­продуктивного віку зберігаються анатомічні та пов’язані з ними функціо­нальні особливості статевих органів, притаманні дитячому організму.

Діагностика. При зовнішньому огляді жінки привертає увагу низький зріст, тендітна будова тіла, малі розміри молочних залоз (рис. 6.12). Воло­систість на лобку розвинута слабко, великі статеві губи не прикривають малих. Піхва вузька, склепіння не виражені. Матка маленька, причому 2/3 припадають на її шийку, 1/3 — на тіло. Враховуючи таку анатомічну особ­ливість, часто буває різкий перегин матки наперед — гострокутова анте- флексія. Довжина порожнини матки завжди менша від норми (6 см та мен­ша). За довжиною порожнини встановлюють ступінь недорозвитку матки: І ступінь —7-5 см; II ступінь — 5-3,5 см; III ступінь — менше за 3,5 см. Маткові труби довгі та звивисті, яєчники значно менші за норму.

Функціональні зміни тісно пов’язані із структурними. Менструації у таких жінок починаються пізно — у 15-16 років, а при значному недороз­витку може бути первинна аменорея. Кількість виділень незначна, тривалість менструації — 1-2 дні (гіпоменструальний синдром). Інколи менструації настають не щомісяця, а 1 раз на 2-3 місяці і рідше. Місячні супроводжу­ються сильним болем (альгодисменорея), що пов’язано з будовою матки. При вираженому недорозвитку яєчників та значному зниженні їх функції у жінок відсутній статевий потяг. Якщо гормональний фон змінений помірно, статева функція збережена. Жінки з гіпопластичною маткою тривалий час після заміжжя не можуть завагітніти (первинна безплідність). Якщо ж вагітність настає, вона може бути позаматковою (з огляду на будову маткових труб), або переривається у ранні терміни, оскільки недостатня кількість гормонів не забезпечує нормальний розвиток вагітності. Таких викиднів у хворих на генітальний інфантилізм може бути кілька (звичні викидні), але вагітність і пов’язаний із нею інтенсивний викид гормонів завжди пози­тивно впливають на організм хворої, бо спри­яють розвитку матки.

Лікування таких хворих має бути комплекс­ним і полягає у загальнозміцнюючій терапії, фізіотерапевтичному лікуванні, призначенні ма­лих доз гормонів для стимуляції функції яєч­ників. Рекомендовані заняття спортом, санатор­но-курортне лікування, гінекологічний масаж. Чим раніше розпочати лікування, тим більші шанси на успіх.

Рис. 6.12. Пацієнт 18 років із затримкою статевого розвитку