ВНУТРІШНЬОМАТКОВА КОНТРАЦЕПЦІЯ (BMK)
Механізм діїBMK: зменшує активність і життєздатність сперматозоїдів, посилює сперміцидний ефект ендометрія, зменшує термін життєздатності яйцеклітини, призводить до антиперистальтики маткових труб.
Розрізняють виділяючі мідьвмісні (Copper T 380 A, Nova Т, Multiload 375) та виділяючі прогестини (Progestasert, Levo Nova). BMK Гайне-Т 380 Сімналайн має високу контрацептивну надійність. Індекс Перля складає 0,31 на 100.У випадку, якщо запліднення відбулось, настанню вагітності перешкоджають: зміна перистальтики труб і скоротливої активності матки, зміна метаболічних процесів у ендометрії, порушення секреторних перетворень у ендометрії. Гормоновмісні BMK, крім того, викликають гормонообумов- лені контрацептивні ефекти (рис. 20.1).
Рис. 20.1. Внутріпшьоматкова система «Мірена» (схема)
Протипоказання до BMK, Абсолютні: вагітність, онкологічна патологія матки чи шийки матки, маткові кровотечі нез’ясованого генезу, інфекції статевого тракту. Відносні: позаматкова вагітність в анамнезі, наявність кількох сексуальних партнерів. За наявності фіброміоми матки гормоновмісні BMK можуть бути методом вибору.
БАР’ЄРНІ МЕТОДИ КОНТРАЦЕПЦІЇ
До них належать: чоловічі презервативи, вагінальні діафрагми і цер- вікальні ковпачки, сперміциди. Презерватив — єдиний метод, який в достатній мірі захищає від інфекцій, що передаються статевим шляхом. Належить до бар’єрних методів контрацепції. Може використовуватись при застосуванні інших контрацептивів як допоміжний метод для захисту від інфекцій, що передаються статевим шляхом.
Механізм дії бар’єрних контрацептивів: створюють механічні перепони на шляху попадання сперми у вагіну (презерватив) та шийку матки (ковпачок), інактивують сперму.
Позитивним у використанні бар’єрних методів є те, що вони до певної міри запобігають розповсюдженню статевих інфекцій.
Презервативи, виготовлені з латексу, мають високу ефективність щодо запобігання інфікуванню ВІЛ і вірусом гепатиту В. Віднедавна з’явились нові види бар’єрних контрацептивів, які містять гормони.Сперміциди — хімічні поверхнево-активні речовини, які інактивують сперматозоїди у піхві до попадання у верхні відділи статевого тракту та до певної міри, захищають від інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Особливо виражена сперміцидна та бактерицидна дія у хлориду бензалконію.
Сперміциди належать до бар’єрних методів. Випускаються у формі таблеток, супозиторіїв, кремів, аерозолів, тампонів, плівок. Можуть використовуватись практично всіма жінками як самостійний метод та допоміжний при застосуванні інших контрацептивів. Сперміциди існують у різних формах — креми, желе, піноутворювальні таблетки, губки, плівка-жіно- фільм. Фельдшер чи акушерка повинні пояснити правила застосування сперміцидів, адже ефективність їх залежить від правильності користування.
Перевагою методу є те, що він контролюється жінкою і може використовуватись лише за необхідності. Слід підібрати оптимальну форму сперміциду, враховуючи, що крем має виражену зволожувальну дію, свічки — помірну, а вагінальні таблетки не зволожують взагалі. Будь-який спер- міцид вводиться глибоко у піхву не раніше, ніж за 1 годину до статевого контакту. Таблетки, супозиторії, плівки вводяться не пізніше як за 10 хвилин до початку статевого контакту. Спринцювання не проводиться мінімум 6 годин після контакту; сперміцид необхідно вводити перед кожним статевим актом.