УЛЬТРАЗВУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Цей метод базується на здатності тканин по-різному поглинати чи від­бивати ультразвукові коливання. Його використовують для діагностики пухлин, диференціальної діагностики між пухлиною та вагітністю.

Останні моделі апаратів (рис. 4.23) настільки досконалі, що вико­ристовуються для контролю за ростом фолікула (рис. 4.24, 4.25), овуляцією, дають змогу реєструвати товщину ендометрію, виявити його гіперплазію та поліпи. Використання вагінального датчика дозволяє діагностувати пато­логію без наповнення сечового міхура. На це дослідження не впливають ожиріння, спайковий процес. Метод дає можливість діагностувати ретроцер- вікальний ендометріоз, запальні утвори придатків матки, що з допомогою звичайних датчиків зробити неможливо.

Функції акушерки, фельдшера.

1. Підготовка пацієнтки:

• проінформувати пацієнтку про те, що дослідження проводиться при наповненому сечовому міхурі;

• в ургентних випадках сечовий міхур наповнити через катетер розчином фурациліну;

Рис. 4.24. Ультразвукове дослід­ження. Видно матку і придатки.

Хрестиками позначено преовуляторний фолікул

Рис. 4.25. Ультразвукове дослід­ження. Яєчник із дозрілим фолікулом. Стрілочка показує на яйценосний горбок

• при дослідженні за допомогою вагінального датчика необхідно спо­рожнити сечовий міхур;

Обов’язки акушерки, фельдшера:

• під час проведення дослідження середній медичний працівник фіксує в журналі дані, продиктовані лікарем, заповнює бланк із результатами дослідження і підклеює його в медичну карту стаціонарної хворої або видає на руки амбулаторно направленій пацієнтці;

• готує паперову серветку або рушник, щоб хвора могла витерти із шкіри живота залишки гелю, який використовувався під час дослідження. Деонтологія.

під час дослідження пацієнтка уважно слухає всі розмови в кабінеті ульт­развукової діагностики, тому не має бути жодних сторонніх розмов, оскільки хвора може сприйняти їх на свою адресу. Усі цифрові дані потрібно заносити в журнал без коментарів на зразок: «Ой, яка збільшена матка!» тощо. Не можна робити зауважень щодо необхідності проведення дослідження («У вас усе добре, для чого лікар вас сюди направив!») та щодо попереднього лікування. Візуально нормальні показники величини та форми не обо­в’язково свідчать про повноцінне функціонування органа, тому навіть від констатації приємного для жінки факту: «Ви цілком здорові!» лікар і тим більше акушерка кабінету УЗД повинні утриматись. Ультразвукова діагнос­тика, попри її, без сумніву, важливу роль, є Тхише одним з методів діагностики, а остаточний діагноз встановлює тільки лікар-куратор за сукуп­ністю усіх отриманих в процесі спостереження за хворою даних, тому висновки може робити тільки він. Він і повинен оцінити результати УЗД і повідомити про них пацієнтці.