Статеві органи та органи сечовидільної системи в процесі ембріогенезу розвиваються з єдиного зародкового листка (мезодерми), вони мають тісний анатомо- фізіологічний зв'язок, спільнекровопостачання та лімфатичну систему.
Тому захворювання однієї системи нерідко призводить до патологічних змін у органах іншої, аномалії розвитку статевих органів можуть поєднуватись з аномаліями розвитку сечовидільної системи.
Досить часто при злоякісних захворюваннях жіночих статевих органів уражаються органи сечової системи. Вони уражаються також при променевій терапії злоякісних захворювань.Сечівник, сечовий міхур та сечоводи є органами-мішенями для дії статевих гормонів. За наявності дефіциту естрогенів відбуваються атрофічні зміни в епітелії слизової оболонки цих органів.
При запальних захворюваннях геніталій можливість виникнення патологічного процесу в органах сечовидільної системи сягаає 35-60% випадків.
Досить часто у зв'язку з анатомічними особливостями під час гінекологічних операцій травмуються сечовий міхур, сечоводи, що вимагає відповідного оперативного лікування.
Отже, для правильної діагностики, лікування, а також для усунення ускладнень, що виникають при лікуванні, слід знати основи урогінекології.