САРКОМА МАТКИ

Усі неепітеліальні злоякісні пухлини належать до сарком.

Фактором ризику розвитку саркоми є наявність фіброміоми у пре- та постменопаузі, особливо при швидкому її рості. Розрізняють чотири ос­новних гістотипи саркоми матки:

• лейоміосаркома (виділяється лейоміосаркома в міомі);

• ендометріальна стромальна саркома;

• карциносаркома (змішана гомологічна мезодермальна пухлина);

• змішана (гетерологічна) мезодермальна пухлина;

• інші види сарком.

Клініка саркоми. Провідним симптомом саркоми є маткові кровотечі різної тривалості. При швидкому рості пухлини виникає больовий синд­ром. Загальна слабкість, схуднення, тривала субфебрильна температура, анемія, що не пов’язана із матковими кровотечами, — ознаки задавненої пухлини.

Метастазування. Саркоми можуть метастазувати гематогенним і лімфогенним шляхом або проростати в суміжні органи. Міосаркоми в міомі ростуть повільно і метастазують пізніше. Для них характерне гематогенне метастазування в легені, печінку, вагіну, кістки. У пізніх стадіях спостері­гається широка лімфогенна дисемінація всіх форм сарком. При ураженні парієтальної очеревини і сальника спостерігається асцит.

Діагностика. Саркома найчастіше є знахідкою у видалених під час операції пухлинах (рис. 12.21). До операції діагноз може бути встановле­ний на основі дослідження фрагментів тканин, що відторглись від пухли­ни, зішкрібка слизової оболонки матки, цитологічного дослідження вмісту порожнини матки при саркомах ендометрія, лейоміосаркомах, що пророс-

Рис. 12.21. Саркома матки

тають у порожнину матки, а також при змішаних мезодермальних пухли­нах при карциносаркомі. Застосовують гістерографію чи гістероцервіког- рафію. Гістероцервікографія має досить високу діагностичну цінність не лише для встановлення діагнозу, а й для уточнення локалізації пухлини, її величини, а також стану цервікального каналу.

При всіх типах сарком обов’язковим є дослідження сусідніх органів (хромоцистоскопія, екскреторна урографія, радіоізотопна ренографія, ректо- романоскопія, колоноскопія, рентгенологічне дослідження шлунка та тов­стої кишки).

З метою виявлення віддалених метастазів необхідна рентгенографія грудної клітки, а також сканування печінки та кісток.

Лікування. Виключно злоякісний перебіг саркоми, швидкі темпи про­гресування, схильність до частого виникнення рецидивів вимагає застосу­вання радикального хірургічного лікування, доповненого променевими методами. У план лікування необхідно включати хіміотерапію з розрахун­ку, що на момент лікування вже можуть бути невиявлені метастази. Вико­ристовують адріоміцин та карміноміцин.

Лікування завжди розпочинають з операції. Операцією вибору є роз­ширена екстирпація матки з придатками, резекція сальника. При переході пухлини на шийку матки виконують операцію Вертгайма. У післяоперацій­ному періоді проводять хіміо- та променеву терапію.

Перелік контрольних питань:

■ міома матки;

■ ускладнення міоми матки;

■ синехії внутрішньоматкові;

■ передракові стани ендометрія;

■ рак тіла матки;

■ саркома матки.