Пухлини яєчників трапляються досить часто.
Своєчасна діагностика злоякісних пухлин утруднена, тому нерідко їх виявляють у задавнених формах (від 50 до 85%).
Згідно з теорією патогенезу пухлин яєчників, головна роль у їх виникненні належить гонадотропній гіперстимуляції яєчників.
Ця теорія прийнята як робоча гіпотеза. Вона використовується для патогенетичного підходу до діагностики та лікування злоякісних пухлин яєчників.Існують групи ризику виникнення злоякісних пухлин яєчників. До них належать:
• жінки з порушенням функції яєчників;
• жінки з кровотечами в постменопаузі при відсутності змін у матці;
• жінки, що перебувають під тривалим диспансерним спостереженням з приводу безсимптомної фіброміоми матки, хронічних запальних процесів придатків матки, доброякісних пухлин яєчників;
• жінки, що раніше були оперовані у пре- чи постменопаузі із залишенням (чи резекцією) одного чи обох яєчників.
Усі пухлини яєчників можна розділити на дві основні групи:
• небластоматозні непроліферативні пухлини (кісти яєчників);
• бластоматозні проліферативні пухлини (кістоми яєчників).
Клінічні прояви пухлин яєчника різноманітні і нерідко невизначені. Вони, зазвичай, залежать від типу та характеру пухлини, а при злоякісних пухлинах і від поширеності процесу.