ОРГАНІЗАЦІЯ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ ГІНЕКОЛОГІЧНОГО СТАЦІОНАРУ АСЕПТИКА ТА АНТИСЕПТИКА В ГІНЕКОЛОГІЇ

Здоров’я жінки — це здоров’я нації. Тому перед медичними закладами України, що здійснюють лікувально-профілактичну допомогу гінекологіч­ним хворим, стоїть відповідальне завдання — зменшення кількості захво­рювань статевої сфери жінки та запобігання їх виникненню.

Гінекологічна допомога в Україні здійснюється у лікувальних закладах амбулаторного і стаціонарного типу, основними з яких є:

• гінекологічні відділення та жіноча консультація у складі акушерсько- гінекологічного об’єднання;

• гінекологічні відділення у складі багатопрофільної лікарні;

• жіноча консультація у складі поліклініки.

Наявність акушерсько-гінекологічних відділень у складі багатопрофіль- них лікарень або медико-санітарних частин дає можливість оперативно забезпечити кваліфіковану консультативну допомогу спеціалістами будь- якого профілю, цілодобову лабораторну діагностику, вирішувати питання господарського забезпечення тощо.

Керівництво акушерсько-гінекологічною роботою в нашій країні здійс­нює Головне управління лікувально-профілактичної допомоги дітям і мате­рям Міністерства охорони здоров’я України.

В областях безпосереднє керівництво акушерсько-гінекологічними закладами здійснює Управління охорони здоров’я через головних спеці­алістів.

Основними принципами амбулаторної гінекологічної допомоги є: сис­тематичний, кваліфікований, в рівній мірі доступний у селах і містах лікарсь­кий, фельдшерсько-акушерський профілактичний нагляд за жінками, своєчас­на діагностика і лікування гінекологічної патології, широка інформаційно- просвітницька робота з питань репродуктивного здоров’я, планування сім’ї.

Амбулаторна гінекологічна допомога здійснюється в жіночих консуль­таціях, гінекологічних кабінетах центральних районних лікарень, сільських лікарських амбулаторіях, амбулаторіях загальної практики/сімейної медици­ни, фельдшерсько-акушерських пунктах, центрах планування сім’ї, оглядо­вих кабінетах поліклінік, приватних гінекологічних кабінетах.

Вони обслуговують жінок, які проживають на прикріпленій до них тери­торії. В основі лікувально-профілактичної роботи цих закладів лежить прин­цип диспансерного обслуговування жінок.

Структурні підрозділи жіночої консультації такі: реєстратура, кабінети лікарів-гінекологів, кабінети терапевта, стоматолога, генетика та інших фа- хівців-консультантів, процедурна та маніпуляційна, лікувально-діагностичні кабінети (кольпоскопії, ультразвукової діагностики, фізіотерапевтичні кабі­нети), мала операційна.

Завдання жіночої консультації такі:

• надання кваліфікованої акушерсько-гінекологічної допомоги жінкам, що проживають у зоні її обслуговування;

• регулярне проведення профілактичних онкооглядів;

• активне виявлення хворих із запальними процесами, передраковими захворюваннями жіночих статевих органів, доброякісними та злоякіс­ними пухлинами;

• взяття виявлених хворих на диспансерний облік, систематичне спо­стереження, обстеження та лікування гінекологічних хворих;

• надання соціально-правової допомоги вагітним жінкам;

• проведення санітарно-освітньої роботи;

• забезпечення постійного зв’язку із гінекологічним стаціонаром.

Робота жіночої консультації організована за територіальним принци­пом. Одна акушерська дільниця включає приблизно дві терапевтичні. На дільниці працюють акушер-гінеколог й акушерка. Вони обслуговують 3300 жінок. Територіально-дільничний принцип роботи жіночої консультації дає можливість акушеру-гінекологу підтримувати постійний зв’язок із дільнич­ним терапевтом та іншими спеціалістами.

Весь об’єм лікувально-профілактичної допомоги лікарі жіночої кон­сультації виконують разом з акушерками чи фельдшерами, які зобов’язані допомагати лікареві у роботі на дільниці.

На кожну жінку, яка звертається за гінекологічною допомогою, заво­диться медична карта амбулаторної хворої (облікова форма № 0-25o), куди вносять усі дані про огляд, діагноз, перебіг захворювання. Коли вперше встановлено діагноз, лікар заповнює статистичний талон для реєстрації оста­точних або уточнених діагнозів.

Дільничний лікар вирішує питання про необхідність госпіталізації, як планової, так і екстреної. Перевірку фактичної госпіталізації здійснює діль­нична акушерка чи фельдшер. Після виписування пацієнтки зі стаціонару лікар жіночої консультації вирішує питання про методи реабілітації, у тому числі й про санаторно-курортне лікування.

Однією з важливих галузей роботи фельдшера, акушерки є диспансери­зація.

Диспансеризація — це активне виявлення хворих на ранніх стадіях захворювання, динамічне спостереження і проведення комплексного лікування, здійснення заходів з оздоровлення умов праці та побуту, запобігання розвитку хвороби, відновлення працездатності.

На всіх хворих, які виявлені на амбулаторному прийомі, крім медичної карти амбулаторної хворої заводять контрольну карту диспансерного спостереження — ф.ЗО. У цій карті відзначають частоту і термін відвіду­вання, об’єм обстеження і лікування, терміни оздоровлення. Диспансерне спостереження закінчується після повного видужання або зі зміною місця проживання.

Тривалість диспансерного спостереження залежить від характеру захворювання, клінічних проявів, віку хворої та інших факторів.

Диспансерному нагляду підлягають хворі із запальними захворюван­нями різної локалізації та етіології, безплідністю, розладами менструального циклу, передраковими захворюваннями, пухлинами статевих органів, запальними захворюваннями.

Багато захворювань, зокрема передракові та рак, на початкових стадіях не дають жодної симптоматики, тому такі хворі самостійно не звертаються за допомогою, доводиться виявляти їх активно за допомогою онкопроф- оглядів.

Кожна жінка повинна проходити профілактичний онкоогляд щороку, окремі категорії населення — двічі на рік.

Огляд полягає в обстеженні молочних залоз, огляді шийки матки в дзер­калах, взятті мазка для онкоцитологічного досліджень та проведенні біма- нуального обстеження. При онкопрофогляді можна виявити передракові захворювання шийки матки, фіброміому матки, пухлини яєчників, захво­рювання молочних залоз. Вчасне виявлення цієї патології дає можливість не допустити розвитку задавнених форм злоякісних пухлин.

У жіночій консультації можна виконувати невеликі хірургічні втручан­ня — біопсію шийки матки, аспірацію вмісту порожнини матки для цитоло­гічного дослідження, поліпектомію, діатермокоагуляцію, діатермо ексцизію, діатермопунктуру, введення внутрішньоматкових контрацептивів, гідроту- бацію. Ці втручання проводить лікар, акушерка допомагає йому. Вона сте­рилізує та готує до операції інструменти, асистує під час проведення опе­рації, якщо під час операції отримано якийсь патологічний матеріал, аку­шерка вміщує його у флакон, фіксує у розчині формаліну, підписує, заповнює направлення у патогістологічну лабораторію, стежить за тим, щоб матеріал було відправлено за призначенням, а після отримання результату заносить дані у відповідний журнал і повідомляє лікарю.