ЧОЛОВІЧА БЕЗПЛІДНІСТЬ
Фізіологія репродуктивної системи чоловіка
Система гіпоталамус-гіпофіз-яєчка у чоловіків є замкненою коловою системою, що постійно функціонуює та забезпечує біологічну надійність репродуктивної функції, продукуючи декілька мільйонів сперматозоїдів (спер- матозоонів) щодня.
Зрілі чоловічі статеві клітини складаються з голівки, шийки та хвостової частини. Голівка має форму овоіда завдовжки 4,5 мкм, завширшки 2,5 мкм, що містить велике ядро. Хвостик забезпечує активну рухливість клітини в статевих шляхах жінки. Енергію, необхідну для руху, сперматозоїди отримують шляхом метаболізму ендогенних та екзогенних субстратів. Механізм моторної функції сперматозоїдів надзвичайно складний, кожне коливання являє собою ензимо-іонно-руховий комплекс. Спер- мальна флагелярна аксонема—структурно і хімічно складна органела, здатна генерувати ундулюючі хвилі з енергії гідролізу АТФ.Зміна рухомості сперматозоїдів відбувається паралельно з набуванням фертилізуючих властивостей — капацитацією. Цей процес розпочинається ще в епідидимісі, де незрілі сперматозоїди набувають якісно нових характеристик і перетворюються на зрілі, рухомі форми, і завершується у статевих шляхах жінки, куди сперма потрапляє після еякуляції.
Характеристика сперми. Зразки сперми збирають після 2-3-денного утримання від статевого життя. Для спермограми необхідно досліджувати сперму не пізніше ніж через 1-1,5 год після еякуляції. Її отримують або шляхом мастурбації, або під час перерваного статевого акту. Збирають її у чисту суху посудину і доставляють у лабораторію.
Об’єм еякуляту в здорових чоловіків — від 2 до 5 мл. Загальна кількість сперматозоїдів повинна складати не менше 50 млн. Нижня межа норми — 20?l O6. Нормальною вважається сперма, у якій не менше 50% сперматозоїдів мають хорошу рухомість. Рух сперматозоїдів повинен бути поступальним, в одному напрямку.
Спермії з коливальними або коловими рухами вважаються інфертильними або низькофертильними.Патологічні зміни можуть виявлятися в неправильній формі та розмірах голівки чи хвоста.
При дослідженні сперми можна виявити азооспермію (відсутність сперматозоїдів), некроспермію (мертві сперматозоїди), олігоспермію (зменшення кількості сперматозоїдів), тератозооспермію (переважання патологічно змінених форм сперматозоїдів).
Причиною чоловічої безплідності може бути порушення сперматогенезу як наслідок перенесеного запального процесу, травм, інфекційних захворювань у дитинстві (особливо епідемічного паротиту), урогеиітальних інфекцій у вигляді орхіту та епідидиміту (гонорея), наявності крипторхізму, варикоцеле, а також інтоксикації алкоголем, хімічними агентами. Часто безплідність є результатом дії іонізуючої радіації, електромагнітного випромінювання, високої температури. Велике значення у розвитку безплідності у чоловіків має вірус простого герпесу та хламідійна інфекція, при якій сперма може переносити інфекцію в жіночі статеві органи. Безплідність виникає також при виснажливих захворюваннях печінки, нирок, легень, ендокринній патології (цукровий діабет, хвороба Іценка-Кушинга). Іноді безплідність виникає як результат сенсибілізацї жінки до сперми даного чоловіка.
У випадку, коли у спермограмі є зміни, чоловіка направляють до сексопатолога чи андролога. Якщо всі показники спермограми нормальні, розпочинають обстеження жінки.