Україна
Здійснення діяльності у сфері продовольчої безпеки належить до компетенції двох структур, що функціонують у складі Міністерства аграрної політики України. Державний департамент ветеринарної медицини, який діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 р.
№ 641, виконує наступні завдання: бере участь у межах своєї компетенції у реалізації державної політики у галузі ветеринарної медицини; здійснює державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за якістю та безпекою сировини, продовольчої сировини, продуктів та харчових продуктів (далі — продукція) тваринного походження, а також охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства; розроблює та реалізує в установленому порядку комплекс заходів щодо: охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин; профілактики, діагностики інфекційних, інвазійних і незаразних захворювань тварин та їх лікування; захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей; державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за виробництвом доброякісної у ветеринарно-санітарному відношенні продукції тваринного походження; державного ветеринарно-санітарного контролю за якістю ветеринарних медикаментів і препаратів, кормів, кормових добавок; ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, що призначається для харчування людей, подальшої переробки, кормів, кормових добавок, а також у разі їх внутрішньодержавних перевезень, експорту, імпорту, транзиту та видачі відповідних ветеринарних документів (свідоцтв, сертифікатів, довідок тощо); бактеріологічного, радіологічного і токсикологічного контролю за якістю продукції тваринного походження на м’ясокомбінатах, у холодильниках та на базах заготівлі, зберігання і реалізації, а на ринках і продукції рослинного походження; контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини, у тому числі шляхом обстеження виробничої бази підприємств; підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини та впровадження в практику досягнень ветеринарної науки і передового досвіду; розвитку міжнародного співробітництва з питань ветеринарної медицини. До сфери управління Департаменту належить діяльність регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, Управління ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів МВС, Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів і кормових добавок, Державного науково-дослідного контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів, Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини, міжобласних спеціалізованих державних лабораторій ветеринарної медицини по хворобах птиці, спеціалізованих державних лабораторій ветеринарної медицини з хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів, Державного центру ветеринарної медицини птахівництва, Державного центру ветеринарної біологічної та фармацевтичної промисловості, ряду державних біофабрик, корпорації «Укрзооветпромпостач», Державного підприємства по ветеринарному і зоотехнічному забезпеченню тваринництва «Укрветпромпостач», та деяких інших.Державна служба з карантину рослин України, яка діє на підставі Положення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 11.12.2003 року № 439, здійснює державне управління у сфері карантину рослин. До її завдань належать: охорона території України від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних організмів; своєчасне виявлення, локалізація і ліквідація карантинних організмів; запобігання проникненню карантинних організмів з карантинної зони в регіони України, де вони відсутні; здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведенням заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації і використанні підкарантинних матеріалів та об’єктів. Державна служба з карантину рослин України включає: Головну державну інспекцію з карантину рослин України, що діє у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики і підпорядковується йому; Центральну науково- дослідну карантинну лабораторію (далі — ЦНДКЛ) і Центральний фумігаційний загін (далі — ЦФЗ), які є у віданні Головної державної інспекції з карантину рослин України; державні інспекції з карантину рослин Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, підпорядковані Головній державній інспекції з карантину рослин України (далі — органи Державної служби з карантину рослин України); пункти пропуску з карантину рослин на державному кордоні України при морських і річкових портах (на пристанях), на залізничних станціях і в аеропортах (на аеродромах), на підприємствах поштового зв’язку, автомобільних дорогах (автовокзалах, автостанціях), зональні та обласні карантинні лабораторії, обласні фумігаційні загони.
У разі необхідності пункти карантину рослин можуть створюватись і на інших об’ єктах, діяльність яких пов’ язана із заготівлею, вивезенням, ввезенням, транспортуванням, реалізацією і використанням підкарантинних матеріалів та об’єктів. Головна державна інспекція з карантину рослин України та її керівник — головний державний інспектор з карантину рослин України (за посадою) є представниками України у Раді Європейської і Середземноморської організації захисту рослин (EPPO).Центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди)..Основними завданнями Міністерства є: забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (землі, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімі- катами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, розвитку мінерально- сировинної бази, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення надр, топографо-геодезичної та картографічної діяльності; здійснення управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, геологічного вивчення надр, забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, організації охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, формування, збереження та використання екологічної мережі; здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, охорону та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, формування, збереження та використання екологічної мережі, з питань поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, а також забезпечення здійснення державного геологічного контролю, державного геодезичного нагляду за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю.
У складі Мінприроди функціонує урядовий орган державного управління — Державна екологічна інспекція (Держекоінспекція), основними завданнями якої є: участь у межах своєї компетенції у реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів (земля, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ, природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та радіаційної безпеки; здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів (крім надр та лісів), екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами. Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний контроль за: а) додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів (крім надр та лісів), екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями, громадянами; б) додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, поводження з відходами; виконанням вимог висновків державної екологічної експертизи у сфері використання і охорони природних ресурсів (крім надр та лісів); додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів (крім надр та лісів), викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та допустимі рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів на його стан, транскордонне переміщення об’єктів рослинного та тваринного світу; в) додержанням вимог екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, у тому числі: в процесі проведення наукових, науково- дослідних і дослідно-конструкторських робіт, впровадження у виробництво відкриттів, винаходів, використання нової техніки, а також устаткування, технологій і систем, що імпортуються; на військових і оборонних об’єктах, об’єктах органів внутрішніх справ, Державного департаменту з питань виконання покарань, СБУ та Державної прикордонної служби у місцях їх постійної дислокації, а також під час передислокації військ і військової техніки з використанням автомобільних, повітряних, залізничних та плавучих транспортних засобів, проведення військових навчань, маневрів; у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення; у процесі транспортування, зберігання, застосування, утилізації, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів, небезпечних хімічних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів; у зонах спостереження атомних електростанцій, на об’єктах, що використовують джерела іонізуючого випромінювання.
Еще по теме Україна:
- 16.3. Двосторонні відносини згідно з Планом дій Україна – ЄС та „Порядком денним асоціації Україна- ЄС”. Перспективний асоційований статус України щодо ЄС
- Лiсовий фонд України, згiдно з Лiсовим кодексом України, становлять всi лiси на територiї України. До
- 2 ст. 107 КК України), повнiстю охоплюються ч. З ст. 86 КК України i додаткової квалiфiкацiї за перелiченими
- На Збройнi сили України покладається завдання обороняти Україну, захищати її суверенiтет, територiальну
- 1. Порядок укладання Україною міжнародних економічних договорів України
- 2 ст. 86 КК України, а в разi настання тяжких наслiдкiв -за ч. З ст. 86 КК України. Додатково
- 19 i ч. 2 ст. 162 КК України. Див.: п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 26
- I чи ч. З ст. 101 КК України, оскiльки воно повнiстю охоплюуться ч. 2 ст. 86 КК України. Оскiльки розбiййицький напад не охоплюу
- Ст. 93 КК України. За ст. 94 КК України квалiфiкууться вбивство iз помсти за
- 4 ст. 117 КК України, можуть бути визнанi смерть або самогубство потерпiлої, втрата Див.: Практика судiв України в
- Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України та особами без громадянства за межами України
- 2 ст. 82 КК України чи розбiй за вiдповiдною частиною ст. 86 КК України.
- Ст. 252 КК України - застосуванням правил Дисциплiнарного статуту Збройних сил України, за п. ст. 252 КК
- З ст. 206 КК України. Звiдси випливає висновок: у ст. 206 КК України всi ножi прирiвненi до холодної зброї, тобто,