Загальні положення (харчові добавки, призначені для харчування людей)

Загальні правові засади використання харчових добавок у харчових продуктах, призначених для споживання людиною, містяться у Директиві Ради від 21 грудня 1988 року про наближення законів держав—членів про харчові добавки, дозволені для використання в харчових продуктах, призначеному для споживання людиною (89/107^EC) та у Директиві 95/2/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 20 лютого 1995 року стосовно харчових добавок, відмінних від барвників і підсолоджувачів.

Директива Ради від 21 грудня 1988 року про наближення законів держав—членів про харчові добавки, дозволені для використання в харчових продуктах, призначеному для споживання людиною (89/107^EC) застосовується до харчових добавок, різні категорії яких надаються в Додатку I до неї та які використовуються або призначені, щоб використовуватися в якості компонентів протягом виготовлення або підготовки харчових продуктів і все ще є присутніми в кінцевому продукті, навіть, якщо в зміненій формі (надалі «харчові добавки»). Для цілей цієї Директиви «харчові добавки» означають будь-яку речовину, що зазвичай не споживається як їжа сама по собі і не використовується як характерний компонент їжі, незалежно від того, чи має харчову цінність, навмисне доповнення якої до їжі з технологічною метою у виготовленні, обробці, підготовці, обходженні, впакуванні, транспортуванні або збереженні такої їжі приводить, або може обґрунтовано очікуватися, що приведе до того, що вона прямо або опосередковано є компонентом таких продуктів або їх субпродуктів.

Ця Директива не застосовується до: технологічних добавок (Для цілі цієї Директиви «технологічна добавка» означає будь-яку речовину, яка не споживається окремо як компонент їжі, навмисно використовується в обробці сировини, харчових продуктів або їхніх компонентів, для досягнення визначеної технологічної мети протягом обробки або обходження і що може привести до ненавмисного, але технічно неминучої присутності залишків речовини або її похідних у кінцевому продукті, за умови, що ці залишки не представляють і не мають ніякого ризику для здоров’я, а також технологічного впливу на готовий виріб); речовин, які використовуються в захисті рослин і продуктів рослинного походження відповідно до правил Співтовариства, що стосуються здоров’я рослин; приправ для використання в харчових продуктах, що підпадають під сферу дії Директиви Ради 88/388/ЄЕС; речовин, які додаються до харчових продуктів в якості поживних речовин (наприклад, мінерали, мікроелементи або вітаміни).

Щодо будь-якої категорії харчових добавок, перелічених в Додатку I, списки яких були складені відповідно до частини 8 статті 3 вказаної Директиви, тільки ті харчові добавки, що включені в такі списки, можуть використовуватися у виготовленні або підготовці харчових продуктів і тільки за визначених там умов використання. Включення харчових добавок в одну з категорій у Додатку I повинне здійснюватися, базуючись на основній функції, яка є зазвичай пов’язаною з цією харчовою добавкою. Однак, віднесення добавки до конкретної категорії не виключає можливості того, що добавка може бути дозволеною для декількох функцій. Харчові добавки повинні бути включені в список, базуючись на загальних критеріях, описаних у Додатку ІІ.

Харчові добавки, не призначені для продажу кінцевому споживачеві, можуть бути продані, тільки якщо їхнє впакування або контейнери мають наступну інформацію, яка повинна бути помітною, розбірливою і незмивною: для харчових добавок, що продаються окре- мо або змішані одна з одною, для кожної добавки, назва, встановлена відповідно до будь- яких положень Співтовариства, що застосовуються і її номер ЄЕС або, у разі відсутності таких положень, опис добавки, який є досить точним, щоб дозволити відрізнити її від добавок, з якими вона могла бути переплутана, пропорції за вагою в загальній кількості у порядку зростання, якщо інші речовини або матеріали, або компоненти їжі, щоб полегшити зберігання, продаж, стандартизацію, розчинення або розкладання харчової добавки або харчових добавок є включеними в добавки, назву добавки відповідно до першого абзацу й ознаку кожного компонента в пропорції за вагою в загальній кількості у порядку убування; будь-яке твердження «для використання в їжі», або твердження «обмежене використання в їжі», або більш конкретне посилання на її намічене використання в їжі; якщо необхідно, спеціальні умови зберігання і використання; інструкція з використання, якщо Комісія може усувати відповідне використання добавки; марка, що ідентифікує пачку або партію; назва або зареєстроване найменування фірми й адреса виготовлювача чи пакувальника, або продавця, заснованих в межах Співтовариства; ознака відсотка будь-якого компонента, що підлягає кількісному обмеженню в їжі або відповідна композиційна інформація, щоб дозволити покупцеві виконувати будь-які положення Співтовариства, або, в разі їх відсутності, національні положення, які стосуються їжі.

Харчові добавки, призначені для продажу кінцевому споживачеві, можуть бути продані, тільки якщо їхнє впакування або контейнери мають наступну інформацію, яка повинна бути помітною, розбірливою і незмивною: назва, під якою продається товар. Ця назва повинна складатися з назви, встановленої будь-якими положеннями Співтовариства, що стосуються товару, який розглядається, та його номер ЄЕС або, у разі відсутності таких положень, описом товару, який є досить точним, щоб дозволити відрізнити його від товарів з якими він міг бути переплутаний: для харчових добавок, що продаються окремо або змішані одна з одною, для кожної добавки, назва, встановлена відповідно до будь-яких положень Співтовариства, що застосовуються і її номер ЄЕС або, у разі відсутності таких положень, опис добавки, який є досить точним, щоб дозволити відрізнити її від добавок, з якими вона могла бути переплутана, пропорції за вагою в загальній кількості у порядку зростання, якщо інші речовини або матеріали, або компоненти їжі, щоб полегшити зберігання, продаж, стандартизацію, розчинення або розкладання харчової добавки або харчових добавок є включеними в добавки, назву добавки відповідно до першого абзацу й ознаку кожного компонента в пропорції за вагою в загальній кількості у порядку убування; будь-яке твердження «для використання в їжі», або твердження «обмежене використання в їжі», або більш конкретне посилання на її намічене використання в їжі; якщо необхідно, спеціальні умови зберігання і використання; інструкція з використання, якщо Комісія може усувати відповідне використання добавки; марка, що ідентифікує пачку або партію; назва або зареєстроване найменування фірми й адреса виготовлювача чи пакувальника, або продавця, заснованих в межах Співтовариства; чиста кількість.

Докладна інформація, перелік якої дано вище, повинна з’являтися мовою, легко зрозумілою покупцям, якщо тільки не було вжито інших заходів для забезпечення інформування покупця.

Держави—члени повинні вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення того, щоб харчові добавки, які належать категоріям, визначеним у Додатку I, можуть бути продані, тільки якщо вони відповідають визначенням і правилам, встановленим у цій Директиві і Додатках до неї. Держави—члени не можуть забороняти, обмежувати або перешкоджати маркетингу харчових добавок, їжі або компонентів їжі на підставах, що стосуються харчових добавок, якщо вони відповідають положенням цієї Директиви, існуючих визначених директив.

Категорії харчових добавок містяться у Додатку І до Директиви Ради від 21 грудня 1988 року про наближення законів держав—членів про харчові добавки, дозволені для використання в харчових продуктах, призначеному для споживання людиною (89/107^EC). До них належать:

Категорії харчових добавок

Фарбник

Консервант

Антиоксидант Емульгатор Емульгуюча сіль Згущувач

Желейна речовина

Стабілізатор (Ця категорія також включає стабілізатори піни)

Посилювач аромату Кислота

Регулятор кислотності (Вони можуть діяти як двосторонні регулятори кислотності)

Речовина проти спікання

Модифікований крохмаль

Підсолоджувач

Розрихлювач

Протипінна речовина

Глазуруюча речовина (Ці речовини включають змащувачі)

Речовина для обробки борошна Затверджувач Гігроскопічна речовина

Секвестр (Включення цих термінів у цей список не порушує будь-яке майбутнє рішення або його згадування в маркуванні харчових продуктів, призначених для кінцевого споживача) Фермент (Включення цих термінів у цей список не порушує будь-яке майбутнє рішення або його згадування в маркуванні харчових продуктів, призначених для кінцевого споживача) (Тільки ті, що використовуються як добавки)

Наповнювач

Газ пропілен і пакувальний газ

Загальні критерії для використання харчових добавок містяться у Додатку ІІ до Директиви Ради від 21 грудня 1988 року про наближення законів держав—членів про харчові добавки, дозволені для використання в харчових продуктах, призначеному для споживання людиною (89/107/ЄЕС).

Харчові добавки можуть бути схвалені тільки за умови, що: може бути продемонстрована обґрунтована технологічна потреба і ціль, які не можуть бути досягнуті іншими засобами, економічно та технологічно прийнятними, вони не представляють ніякої небезпеки для здоров’я споживача на рівні запропонованого використання, наскільки можна судити за наявним науковим доказом, вони не вводять в оману споживача.

Використання харчових добавок можна розглянути, тільки якщо є свідчення того, що запропоноване використання добавки мало б переваги користі для споживача, іншими словами, необхідно встановити, який саме випадок зазвичай вважається «потребою». Використання харчових добавок повинне слугувати одній або більше цілям, визначеним нижче, і тільки якщо ці цілі не можуть бути досягнуті іншими засобами, що є економічно та технологічно прийнятними і не становлять небезпеку для здоров’я споживача: зберігати харчову якість їжі: навмисне зниження харчової якості їжі було б виправдане тільки там, де їжа не є важливим складником у нормальній дієті або де добавка є необхідною для виробництва харчових продуктів для груп споживачів, які мають особливі дієтичні потреби; забезпечувати необхідні компоненти або складові для харчових продуктів, виготовлених для груп споживачів, які мають особливі дієтичні потреби; збільшувати якість зберігання чи стабільність їжі або поліпшувати її органолептичні властивості, за умови, що це не змінює природу, речовину або якість їжі так, щоб обдурити споживача; забезпечувати допоміжні речовини у виготовленні, обробці, підготовці, обходженні, впакуванні, транспортуванні або зберіганні їжі, за умови, що добавка не використовується для маскування наслідків від використання дефектної сировини або небажаних (включаючи антисанітарний) методів на протязі кожної з цих дій.

Щоб оцінити можливі шкідливі наслідки від харчової добавки або її похідних, необхідно піддати її відповідному токсикологічному випробуванню і оцінці. Оцінка повинна також враховувати, наприклад, будь-який сукупний, синергетичний або посилювальний ефект її використання і явище нетерпимості людини до невластивих тілу речовин.

Усі харчові добавки повинні триматися під постійним наглядом і переоцінюватися щоразу, коли це є необхідним в світлі зміни умов використання і нової наукової інформації.

Харчові добавки завжди повинні відповідати схваленим критеріям чистоти.

Схвалення харчових добавок повинне: визначати харчові продукти, до яких можуть бути додані ці добавки й умови, при яких вони можуть бути додані; бути обмеженим найнижчим рівнем використання, необхідним для досягнення бажаного ефекту; враховувати будь-яке прийнятне щоденне споживання, або еквівалентну оцінку, встановлену для харчової добавки і її ймовірного щоденного споживання, з усіх джерел. Якщо харчова добавка повинна використовуватися в харчових продуктах, які їдять спеціальні групи споживачів, необхідно врахувати можливе щоденне споживання харчової добавки споживачами в тих групах.

Добавки, загально дозволені в харчових продуктах, можуть бути додані до усіх харчових продуктів, за винятком необроблених харчових продуктів). (необробленими харчовими продуктами вважаються ті, які не пройшли жодної обробки, що спричиняє суттєві зміни їх первинного стану. Однак, вони можуть бути, наприклад, розділені, відокремлені, відрізані, з видаленими кістками, порубані, з видаленою шкірою, очищеною шкіркою, мелені, різані, миті, приготовані, швидко чи просто заморожені, охолоджені, дроблені чи вилущені, в упаковці чи без); меду, неемульсованих олій і жирів тваринного чи рослинного походження, масла, молока (суцільного, знятого і напівзнятого), пастеризованого і стерилізованого (включаючи процесом UHT), і суцільних пастеризованих вершків, продуктів на основі молока, ферментованого живими бактеріями, і не ароматизованих, природної мінеральної води в значенні Директиви 80/777/ЄЕС і джерельної води, кави (за винятком розчинної ароматизованої кави) та інших екстрактів кави, листового неароматизованого чаю, цукрів в значенні Директиви 73/437/ЄЕС, сухого тіста, за винятком тіста буз глютену і/чи призначеного для гіпопротеїнових дієт, згідно до Директиви 89/398/ЄЕС, природної неароматизова- ної сироватки (за винятком стерилізованої сироватки), харчування для малюків і немовлят, згаданого в Директиві 89/398/ЄЕС, включаючи продукти харчування для хворих немовлят і малюків; до харчових продуктів, перелічених в Додатку II, які можуть містити лише добавки, передбачені в цьому Додатку, і добавки, передбачені в Додатках III та IV, за умов, які в них означені.

Речовини, зазначені під номерами E 407 та E 440, можуть бути стандартизовані цукрами, за умови що це уточнення надаватиметься на додаток до їх номера і означення.

Речовини E 290, E 938, E 939, E 941, E 942, E 948 та M3 E 949 можуть також вживатись в у вищеназваних харчових продуктах. Речовини E 410, E 412, E 415 та E 417 не можуть вживатись для виробництва збезводнених харчових продуктів, гідратація яких відбувається підчас введення до шлунку.