Вода

Вважається, що проблеми очищення води мають найвищий пріоритет у політиці ЄС щодо охорони довкілля, оскільки Перший план дій з охорони довкілля та політика у цьому питанні є найбільш розробленими.

Перша частина вимог була задоволена прийняттям ряду директив, що визначають фізичні, мікробіологічні та хімічні стандарти, яким повинні відповідати різні види води. Згідно цих директив кожна країна-член вирішує, до якого виду води має застосовуватися відповідна норма, і органи влади країни Є С самі проводять тестування й моніторинг. Вже вийшли Директиви щодо питної і поверхневої води1, води для купання2, прісної води для рибництва3 та води для розведення молюсків4.

Хоча Директива 80/7785 (ЄС), безперечно, є складовою цієї групи директив, вона відрізняється від них тим, що встановлює обов'язкові стандарти для води, призначеної для споживання населенням. Вище зазначалось, що існують значні проблеми з упровадженням цих стандартів у країнах ЄС, внаслідок чого до Комісії надходить велика кількість скарг, і розпочались судові процеси відповідно до ст.169 (ЄС).

1              Директива 75/440 (ЄС) OJ 1975 L 194; Директива 76/869 (ЄС) OJ 1979

L 271, які були доповнені Директивою 91/692 (ЄС) OJ 1991 L 377. Див. також

Директиву 79/869 (ЄС), де фіксуються підходи до процедур вимірів і частоти

проб для поверхневих вод, що використовуються як питна вода (О] 1979 L

271), останній додаток OJ 1981 L 319 та OJ 1991 L 377.

2              Директива 76/160 (ЄС) OJ 1976 L 31.

3              Директива 78/659 (ЄС) OJ 1978 L 222.

4              Директива 79/923 (ЄС) O.J 1979 L 281.

5              OJ 1980 L 229 зі змінами у Директиві 91/692 (ЄС).

316

317

Первинним законодавством другої частини є рамкова Директива 76/464 (ЄС)1, де міститься два списка речовин, що є шкідливими для водного середовища через їхню токсичність, стійкість та біонагромадження. Перший (або "чорний" список ) — це дуже шкідливі речовини, і країни-члени повинні вжити заходів для ліквідації наслідків забруднення ними2. Другий (або "сірий" список) містить речовини, що є менш шкідливими або небезпечними тільки за певних обставин; країни-члени повинні вживати заходів тільки для зменшення забруднення ними. Щоб ліквідувати речовини з "чорного" списку, країни Є С мусять запровадити граничні величини, які визначають максимально припустимі концентрації цих речовин у звалищах (єдині стандарти викидів — ЄСВ) або у стічних водах (параметри якості довкілля — ПЯД). Стосовно речовин з "сірого" списку застосовується підхід щодо ПЯД.

Рада має право вирішувати одностайно, чи розширювати списки та чи проводити перегрупування видів таких речовин3.

Характер Рамкової директиви і відносна неквапливість щодо впровадження її у життя пов'язані з позицією Великої Британії, яка не погоджувалась із запропонованими методами і стандартами, здебільшого через політичні міркування.

13 основних директив, які охоплюють усі ці сфери, були нещодавно змінені Директивою 91/692 (ЄС)4, яка призначена поліпшити отримувану Комісією інформацію про впровадження країнами-членами законодавства з охорони довкілля за до-

OJ 1976 L 129, остання поправка у Директиві 91/692 (ЄС). Див. також Директиву 80/68 (ЄС) щодо захисту підземних вод від забруднення певними небезпечними речовинами (О) 1980 L 20) з поправками у Директиві 91/692 (ЄС), яка запроваджена в дію в рамках цього напряму. 2

Останній перелік нараховує 129 шкідливих речовин, включаючи ртуть

(Директива 82/176 (ЄС) OJ 1982 L 81 з поправками у Директиві 91/692 (ЄС)) і кадмій (Директива 83/513 (ЄС) OJ 1983 L 291, з поправками у Директиві 91/692 (ЄС).)

о

Поправки щодо прискорення процесу прийняття рішень, який був надзвичайно повільним, внесені Директивою 86/280 (ЄС) OJ 1986 L 181, зі змінами у Директиві 86/347 (ЄС) OJ 1988 L 158 та Директива 90/415 (ЄС) OJ 1990 L 219. Наступна поправка (OJ 1990 С 55) стосується прийняття рішень щодо ціниосних обмежень, параметрів якості та засобів їхнього впровадження кваліфікованою більшістю. Але питання про внесення або вилучення з цих двох списків має вирішуватись одностайно.

4 OJ 1991 L 377. 318

помогою секторних анкет1, а також завдяки трирічним доповідям щодо виконання Директив відносно якості води. Перша з цих доповідей з'явилась у вересні 1996 р.