ВЕЛИКІ РИЗИКИ

Поняття великих ризиків17 у вторинному законодавстві ЄС регулюється:

Рекомендацією Комісії від 22 грудня 1986 щодо нагляду та контролю за великими ризиками кредитних установ18 (далі — Рекомендація про великі ризики);

Главою 3 Розділу 2 Частини V Директиви про кредитні установи.

Поняття ризиків означає деякі активи і позабалансові статті без застосування коефіцієнтів оцінки або ступенів ризику, передбачених цими положеннями; ризики по позабалансових статтях повинні бути розраховані згідно з одним із методів (підхід на основі оцінки за ринковою ціною або підхід «первісного ризику»19), без застосування коефіцієнтів оцінки для ризику контрагента; всі елементи, повністю покриті власними коштами, можуть бути виключені за згодою уповноважених органів з визначення ризику при умові, якщо такі власні кошти не включаються до розрахунків коефіцієнту платоспроможності та інших коефіцієнтів по нагляду, передбачених цією Директивою, а також іншими актами Європейського Співтовариства; ризики не включають:

—   для валютних операцій — ризики, понесені під час звичайних розрахунків протягом 48 годин після здійснення платежу, або

—   для операцій з придбання або продажу цінних паперів — ризики, понесені під час звичайних розрахунків протягом п'яти робочих днів після здійснення платежу або передачі цінних паперів, залежно від тою, яка подія відбулась раніше.

Ризик кредитної установи стосовно клієнта або групи пов'язаних між собою клієнтів, між собою, вважається великим, коли його розмір дорівнює або перевищує 10% її власних коштів.

Кредитна установа повинна звітувати про кожен великий ризик уповноваженим органам. Держави-члени повинні передбачити, щоб звітування здійснювалося на їх розсуд згідно з одним із таких двох методів:

ехро5ІІге5.

18 87/62/ЕЕС: Сотті$8Іоп Яесоттепсіаііоп оГ 22 ВесетЬег 1986 оп топіІогіп§ апо! сопіго11іп§ 1аг?е ехрозигез оГ сгесііі ігшіїиііопз.

" Додаток III Директиви про кредитні установи.

51

—   звітування про великі ризики принаймні раз на рік разом (одночасно з) із звітуванням протягом року про всі нові великі ризики та про будь-яке збільшення існуючих великих ризиків принаймні на 20% порівняно з даними попереднього звітування; або

—   звітування про всі великі ризики принаймні чотири рази на рік. Директива про кредитні установи встановлює перелік ризиків:

—   які звільняються від звітування та

—   періодичність звітності за якими може зменшуватися до двох разів на рік. Директива про кредитні установи встановлює обмеження щодо ризиків:

—   кредитна установа не повинна приймати ризик клієнтів або групи пов'язаних між собою клієнтів, розмір якого перевищує 25% її власного капіталу;

—   кредитна установа не повинна нести великі ризики, які в сумі перевищують 800% її власного капіталу.

Але державами-членами можуть встановлюватися ще більш жорстокі обмеження .

Кредитна установа повинна завжди дотримуватися обмежень щодо ризиків, викладених вище. Якщо у виключному випадку ризики перевищують ці обмеження, про це має бути негайно повідомлені уповноважені органи, які можуть, якщо обставинами на це є достатні підстави, надати кредитній установі певний проміжок часу, протягом якого діяльність має бути приведена у відповідність з вимогами таких обмежень.

Але у певних випадках держави-члени можуть передбачати випадки звільнення від обмежень для певних категорій ризиків.