ВЛАСНІ КОШТИ

Поняття власних коштів13 у вторинному законодавстві ЄС регулюється Главою 1 Розділу 2 Частини V Директиви про кредитні установи. Власні кошти складаються з:

1)  капіталу в значенні статті 22 Директиви 86/635/ЕЕС у міру того як він був внесений, до якого додаються рахунки емісійної різниці, однак за винятком, кумулятивних привілейованих акцій;

2)  резервних фондів (резервів) в значенні статті 23 Директиви 86/635/ЕЕС та прибутків і збитків минулих років у результаті використання прибутків і збитків на кінець року;

3)  коштів для загальних банківських ризиків в значенні статті 38 Директиви 86/635/ЕЕС;

4)  фондів переоцінки в значенні статті 33 Директиви 78/660/ЕЕС;

5)  уточнення вартості Активів в значенні статті 37, пункту 2 Директиви 86/635/ЕЕС;

6)  інших статей, яким би не було їх юридичне або бухгалтерське призначення, та вони мають наступні характеристики:

а) вони можуть вільно використовуватися кредитною установою для того, щоб покривати звичайні банківські ризики, коли операційні та капітальні збитки ще не були зафіксовані;

Ь)   їх існування розкрито у внутрішній бухгалтерській документації;

с) їх розмір визначається управлінням кредитної установи, перевіряється незалежними аудиторами, повідомляється уповноваженим органам та призначається під нагляд останніх;

сі) деякі середньострокові цінні папери та інші інструменти, які відповідають певним умовам;

7)  зобов'язань членів кредитних установ, створених як кооперативні товариства та солідарних зобов'язань позичальників деяких установ, організованих як фонди, про що зазначено в статті 36, пункт 1;

о\уп

48

8)  кумулятивних привілейованих акцій з встановленим строком і суборди-нованого боргу, як зазначено в статті 36, пункт 3;

9)  власних акцій за балансовою вартістю, якими володіє кредитна установа;

10)  нематеріальних активів в значенні статті 4 «Актив», пункт 9 Директиви 86/635/ЕЕС;

11)  суттєвих втрат поточного фінансового року;

12) дольової участі в інших кредитних і фінансових установах, яка перевищує 10% їхнього капіталу, субординовані вимоги та інструменти зазначені в статті 35, якими кредитна установа володіє в кредитних і фінансових установах, де вона має дольову участь вищу за 10 % їх капіталу, в кожному випадку;

13)  дольової участі в інших кредитних і фінансових установах на рівні до 10% їх капіталу, субординовані вимоги і інструменти зазначені в статті 35, які кредитна установа має по відношенню до кредитних або фінансових установ крім тих, що зазначені в пункті 12) стосовно загальної суми такої дольової участі, субординовані вимоги і інструменти, що перевищують 10% власних коштів тієї кредитної установи, розраховані до відрахування статей пункту 12) і цього пункту.

Статті, перелічені в вищенаведених підпунктах з 1) по 5), повинні бути в наявності у кредитної установи для безперешкодного та негайного використання з метою покриття ризиків або збитків, як тільки вони з'являються.

Існують деякі обмеження до визначення власних коштів. Держави-члени не повинні включати у власні кошти державних кредитних установ гарантії, які вони або їх місцеві органи виконавчої влади надають таким установам.

Держави-члени або уповноважені органи можуть включати до власних коштів кумулятивні привілейовані акції, зазначені в статті 34, пункті 2, підпункті 8) та субординований позичковий капітал, зазначений в цьому ж положенні, коли існують зобов'язуючі угоди, згідно з якими, у разі банкрутства або ліквідації кредитної установи вони посідають останнє місце відносно несплачених боргів всіх інших позикодавців і не можуть бути погашені, поки всі інші наявні в цей момент борги не будуть сплачені.

Субординований позичковий капітал повинен відповідати наступним критеріям:

а) до уваги може братися тільки повністю сплачений капітал; Ь) строк погашення позик повинен бути принаймні 5 років, після чого по них можуть бути зроблені виплати; якщо строк погашення боргу не встановлений, то сплата за ним здійснюється лише після попереднього повідомлення за 5 років, крім випадків, коли ці позики більше не вважаються власними коштами, або якщо попередній дозвіл уповноважених органів спеціально вимагається для передчасного погашення. Уповноважені органи можуть видавати дозвіл на передчасне погашення таких позик за умови, якщо таке прохання здійснюється за ініціативою позикодавця І не впливає на платоспроможність даної кредитної установи;

49

с) ступінь, до якої вони можуть вважатися власними коштами, повинна поступово знижуватись протягом принаймні останніх 5 років до дати погашення;

сі) договір позики не повинен містити жодного положення, яке передбачає, що при визначених умовах, крім ліквідації кредитної установи, борг буде погашено до узгодженої дати погашення.

Директива про кредитні установи встановлює порядок відрахування та обмеження на деякі статті власних коштів, але дозволяє кредитним установам перевищувати обмеження при тимчасових і виняткових обставинах.

КОЕФІЦІЄНТ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ

У вторинному законодавстві ЄС поняття коефіцієнту платоспроможності14 регулюється Главою 2 Розділу 2 Частини V та Додатками III та IV Директиви про кредитні установи.

Коефіцієнт платоспроможності являє собою співвідношення власних коштів банку до сумарних активів і певних позабалансових статей, зважених за ступенем ризику.

У цій пропорції чисельником виступають власні кошти, а знаменником — загальна сума активів та позабалансових статей, зважені за ступенем ризику.

Директива про кредитні установи встановлює різні коефіцієнти зваження15, які застосовуються до різних категорій активів, хоча уповноважені органи можуть встановлювати вищі коефіцієнти оцінки, якщо вони вважають це за потрібне:

нульовий коефіцієнт зваження;

20% коефіцієнт зваження;

50% коефіцієнт зваження;

100% коефіцієнт зваження;

Інші коефіцієнти зваження16:

(а) держави-члени можуть встановлювати 0% коефіцієнт зваження для своїх власних регіональних та місцевих органів виконавчої влади, якщо немає ніякої різниці в ризику між вимогами до останніх та вимогами до їх регіональних органів виконавчої влади із-за уповноважень регіональних і місцевих органів виконавчої влади по залученню зовнішніх ресурсів та існування специфічного організаційного регулювання, яке націлене на зниження можливості дефолту останніх;

(Ь) держави-члени можуть застосовувати 20% коефіцієнт зваження до активів, які гарантовані у відповідності до вимог уповноважених органів, забезпеченням у вигляді цінних паперів, випущених регіональними або місцевими органами виконавчої влади Зони А, депозитами, розміщеними в кредитних установах, крім цієї кредитної установи, або депозитними сертифікатами, або подібними інструментами, випущеними такими кредитними установами;

14  Зоїуепсу гаїю.

15  К.І5ІС №еІ§ЬІт§8

16  Після встановлення Інших коефіцієнтів зваження держави-члени повідомляють Комісію про причини їх прийняття Комісія періодично перевіряє результати застосування цих положень з метою запобігання дисбалансу в конкуренції

50

(с) держави-члени можуть застосовувати 10% коефіцієнт зваження стосовно вимог до установ, які спеціалізуються на міжбанківському ринку та ринку державного боргу в своїх державах-членах походження і підлягають пильному нагляду з боку уповноважених органів, коли ці активи є повністю забезпеченими, відповідно до вимог уповноважених органів держав-членів походження, групою поєднаних активів, зазначених в статті 43(1)(а) та (Ь), які визнаються останніми як адекватне забезпечення.

Рівень коефіцієнту платоспроможності

Кредитні установи повинні постійно підтримувати коефіцієнт на рівні принаймні 8%. Якщо уповноважені органи вважають це за доцільне, то вони можуть встановлювати вищі мінімальні коефіцієнти.

При зменшенні рівня коефіцієнту нижче 8% уповноважені органи повинні забезпечити, щоб дана кредитна установа негайно здійснила відповідні заходи щодо відновлення рівня коефіцієнту до узгодженого мінімуму.