Умови встановлення винятків
Винятки із заборони кількісних обмежень та заходів, які мають еквівалентні наслі ки встановлюються у ст. 30 Договору, яка передбачає:
Положення статей 28 і 29 не виключають можливості встановлення заборон чи обмежень на імпорт, експорт і транзит товарів відповідно до принципів суспільної моралі, громадського поряд ку та державної безпеки; захисту здоров’я та життя люд ей, тварин чи рослин; захисту національних багатств, які мають художню, історичну чи археологічну цінність; захисту промислової і комерційної власності.
Такі заборони чи
обмеження не є, о нак, засобом искримінації чи прихованого обмеження в торгівлі між д ержавами-членами.
Положення ст. 30 Договору, таким чином, д озволяють державам-членам встановлювати заход и, які обмежують вільний рух товарів за умови, що такі заход и спрямовані на задоволення інтересів, важливість яких визнається Співтовариством, що вони є пропорційними поставленій меті та не є искримінаційними. Слід, при цьому зауважити, що подібні обмежувальні заходи держав-членів можуть бути замінені гармонізацій ним актом Співтовариства, спрямованим на захист тих самих інтересів не на рівні держав-членів, а на рівні Співтовариства. За таких обставин, ержави-члени не можуть на алі застосовувати національні обмежувальні заходи.
Су ЄС встановив ва обмеження що о можливості держав-членів застосовувати винятки, перед бачені ст. 30
Договору. По-перше, зважаючи на те, що ця стаття встановлює винятки із загального правила вільного руху товарів, вона повинна тлумачитися вузько. Так, у справі Irish Souvenir[10]s Су ЄС встановив, що список винятків, встановлений ст. 30, не може бути розширений і ірландський уряд не може посилатися на вимоги захисту прав споживачів та чесності комерційних трансакцій в якості виправ ання своєї ві крито дискримінаційної поведінки. По-друге, винятки не можуть застосовуватися для досягнення економічних цілей. Так, у справі Commission v. Italy Італія не могла виправ овувати заборону на імпорт свинини тим, що її власне виробництво свинини знаходилось у скрутному становищі. Зважаючи на ці вимоги, держави-члени можуть посилатися на будь-які обмеження, передбачені у ст. 30 Договору. При цьому на них покладається тягар доказування, що відповідні національні заходи є необхідними для ефективного захисту інтересів, передбачених у цій статті.