<<
>>

Угоди про приєднання

Приєднання2 нових членів можливе для європейських країн без подальших вимог. У ст.О Угоди про ЄС зазначено: "Будь-яка європейська країна може звертатися з проханням про вступ у члени Союзу.

Вона направляє свою заяву до Ради, що приймає одноголосне рішення після консультацій з Комісією на отримання згоди Європейського парламенту, який приймає рішення абсолютною більшістю своїх членів.

Умови приєднання до Договорів, на яких заснований Союз, та все необхідне врегулювання таким чином є предметом угод між країнами-членами та країною-заявницею. Ця угода підлягає ратифікації усіма країнами-учасницями відповідно до їхніх конституційних процедур".

рОднак, можна зрозуміти, що все ж існують інші (неписані) умови, а самеЛраїна-заявниця повинна вважатися з точки зору країн-членів парламентською демократією, яка спроможна і бажає виконувати обов'язки Співтовариства. Це може випливати з досвіду, який на сьогодні свідчить про те, що вступ Греції, Іспанії та Португалії був затриманий головним чином через політичні мотиви і що Турція має схожі труднощі. Дійсно, негативна думка3 щодо останньої свідчить ще й про інші додаткові умови, а саме: щоб економіка країни-заявниці була прив'язана до економіки Співтовариства, щоб був достатнім рівень захисту прав людини і щоб не було проблем у стосунках з країнами-членами.

'Такі вимоги відбиті у Декларації, прийнятій Європейською Радою на саміті у Копенгагені у червні 1993 p., де вона привітала процес розширення ЄС за рахунок країн Центральної та Східної Європи. Рада заявила: "Асоційовані країни Центральної та Східної Європи, які цього бажають, можуть стати членами Союзу. Вступ матиме місце, як тільки така

Правило 90 Правил процедури Європейського Парламенту.

2 Ст.О (ЄС); ст.98 (ЄОВС); ст.205 (Євратом).

Прес-конференція Ст. Матыотеса 19 грудня 1989 р., на якій була викладена думка Комісії.

355

країна стане спроможною прийняти зобов'язання, що витікають з членства і відповідають економічним та політичним умовам.

Членство вимагає:

—              щоб країна-кандидат досягла інституційної стабіль

ності і гарантувала демократію, верховенство права, права

людини та повагу до захисту меншин;

  • існування діючої ринкової економіки, а також здатність справлятися з тиском конкуренції та ринкових сил в межах Союзу;
  • здатність прийняти зобов'язання щодо членства, включаючи дотримання цілей політичного, економічного та валютного союзу;
  • спроможність Союзу приймати нових членів при збереженні водночас просування процесу Європейської інтеграції (що є також важливим чинником забезпечення загальних інтересів як Союзу, так і країн-кандидатів)".

~" .На цій основі Союз розробив загальну стратегію щодо вступу, найголовнішими компонентами якої є: а) структуро-вані відносини з інститутами Союзу, тобто Рада асоціації та Спільний парламентський комітет; б) розвиток ЄУ; в) фінансова допомога в рамках PHARE; г) підготовка до інтегрування у внутрішній ринок відповідно до положень Білої книги; д) подання Комісією документа "Порядок денний 2D00", в якому висвітлюється думка Комісії щодо готовності кожної країни-кандидата розпочати переговори з ЄС про майбутній вступ; він був представлений у червні 1997 р. і спрямований на удосконалення стратегії, що передує вступу.

Супутньою до цих умов обставиною є реформування функціонування та процесу прийняття рішень у рамках інститутів ЄС, яке розглядалося на міжурядовій конференції 1996— 1997 pp. Задовільне вирішення цього питання є передумовою не тільки переговорів щодо вступу, але й успішної реалізації розширення.

•Процедура щодо вступу починається з заяви до Ради, яка повинна бути схвалена одноголосно і передана на розгляд до Комісії. Оскільки Договір не вимагає позитивної думки, то Рада може сама вирішувати або починати переговори, навіть якщо думка Комісії негативна.

І навпаки, будь-яка країна-член

356

може заблокувати процедуру, незважаючи на позитивну думку Комісії.

Наступні переговори ведуться Комісією за мандатом, отриманим від Ради. Такі переговори можуть забрати багато часу: з Португалією та Іспанією вони формально почались у 1978 р. та 1979 р. відповідно, після перших офіційних пропозицій та позитивної думки Комісії, а самі ж ці країни стали членами з січня 1986 р.

Результати переговорів закріплюються в Акті про приєднання, що супроводжує Угоду про вступ, яка означає, з одного боку, позитивне рішення Ради та угоду з країною-кандидатом — з іншого, і яка повинна бути ратифікованою всіма країнами-учасниками відповідно до їхніх конституцій. Угода є міжнародно-правовим документом і одночасно "Актом Співтовариства". Угода та Акт про приєднання можуть також вимагати відповідних змін в установчих договорах та у праві Є С Якщо асоціація вимагає референдуму, угода про вступ може бути відхилена, як це було у випадку з Норвегією через негативне голосування електорату.

Вступ є політичним актом, який приймають самі країни1, і це не підпадає під судовий розгляд. У цьому процесі Рада виконує подвійну роль — як інститут, який виявляє колективну волю країн-членів, та як структура, яка включає міністрів, що представляють інтереси своїх країн. Комісія діє виключно як інститут Співтовариства, як ініціатор політики та виконавець мандату на переговори, наданого Радою.

Хоча Парламент формально не бере участі у переговорах, його згода є необхідною. Фактично він встановив процедуру для розгляду звернень щодо членства у ЄС2. Заяви направляються до відповідного парламентського комітету на розгляд. Цей комітет, який є політичною групою принаймні 26 парламентарів, може пропонувати Парламенту провести дебати до початку переговорів з країною-кандидатом. Європарламент може вирішувати простою більшістю питання щодо звернення до Комісії та Ради з тим, щоб запросити їх взяти участь у таких дебатах. Коли переговори завершено, Парламент ще раз проводить дебати і голосує з приводу надання згоди на звернення,

1 Див. справу 93/78, Mattheus [1978] ECR 2203. Правило 89 Правила процедури Європейського парламенту.

357

як це вимагає Договір, і тільки після отримання доповіді від відповідального за це парламентського комітету. Згідно ст.О Договору про ЄС не існує обмежень у часі щодо отримання згоди від Парламенту.

<< | >>
Источник: Татам Алан. Право Європейського Союзу; Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Переклад з англійської. — К.: "Абрис",1998. - 424 с. 1998

Еще по теме Угоди про приєднання:

  1. ЗАЯВА про приєднання до апеляційної скарги
  2. ЗАЯВА про приєднання до апеляційної скарги
  3. ЗАЯВА про приєднання до апеляційної скарги
  4. Угоди про асоціацію
  5. ЗАЯВА про укладення мирової угоди
  6. 82. Вимоги до змісту угоди про надання юридичної допомоги
  7. ЗАЯВА про укладення мирової угоди
  8. ЗАЯВА про визнання мирової угоди
  9. РОЗДІЛ 3 УГОДИ ПРО ПАРТНЕРСТВО І СПІВРОБІТНИЦТВО З НОВИМИ НЕЗАЛЕЖНИМИ ДЕРЖАВАМИ
  10. Грубе порушення угоди про працю (ст. 173).
  11. Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю
  12. 15. Концесії. Угоди про розподіл продукції
  13. 89. Розірвання угоди про надання правової допомоги клієнтом
  14. 88. Розірвання угоди про надання правової допомоги адвокатом
  15. 90. Обов’язки адвоката при розірванні угоди про надання правової допомоги
  16. Тема 17 УГОДИ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ЕКОНОМІЧНЕ ТА ПОЛІТИЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО МІ Ж  ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗО М ТА ІНШИМ И КРАЇНАМИ. УГОДА ПРО ПАРТНЕРСТВО ТА СПІВРОБІТНИЦТВО МІ Ж ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗО М ТА УКРАЇНОЮ. НАБЛИЖЕНН Я ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО  СОЮЗУ