СТРАХУВАННЯ

Перша директива щодо страхування (окрім страхування життя) була прийнята 1973 р.1 Вона встановила загальні норми для страхового бізнесу, вимоги для заняття таким бізнесом і відмови від пропозиції по страхуванню.

1 Директива 73/239 (ЄС).

250

251

включає страхування від нещасних випадків, хвороб, солідарної відповідальності, кредитів та поручительства. Операції страхування національних експортних кредитів не підпадають під її дію. Будь-яке страхове товариство, яке бажає улаштуватися в іншій країні Співтовариства, повинно отримати ліцензію у цій державі. Іншими словами, Перша директива зі страхування (окрім страхування життя) не створює єдиної системи ліцензування страхової діяльності. Визначалися тільки мінімальні критерії, яким необхідно відповідати для отримання державної ліцензії в інших країнах-членах. Згідно директиви страхові товариства, які намагаються робити бізнес в інших країнах, мають надати державним органам цієї країни різноманітну інформацію стосовно їхніх операцій у себе вдома. Ця інформація стосується видів страхування, якими їм дозволено займатися, джерел фінансування і платоспроможності. До заяви необхідно додати "план дій", у якому деталізується фінансова структура компанії. Якщо державні органи відмовляють страховому товариству з іншої країни Співтовариства у дозволі на проведення такої діяльності, це товариство має право подати позов до суду щодо перегляду такого рішення. Однак страхові товариства з країн поза межами Співтовариства позбавлені такого права.

Щоб мати можливість займатися таким бізнесом, страхові товариства з країн, які не є членами ЄС, повинні мати право здійснювати таку діяльність згідно власного законодавства і отримати на це згоду відповідних державних установ. Хоча Співтовариство може дійти згоди з іншими країнами щодо конкретних положень стосовно страхових товариств, вимагаючи дії на умовах взаємності, Перша директива щодо страхування (окрім страхування життя) не вимагає взаємності.

Друга директива щодо страхування (окрім страхування життя) була прийнята 1988 р.1 на базі Першої і визначила

1 Директива 8й/:«7 (СС).

важливі відмінності між страховою діяльністю, пов'язаною з великими і масовими ризиками. Страхування масових ризиків стосується переважно приватних осіб і не регулюється Другою директивою на противагу значним ризикам, які нею охоплені і включають власників полісів з балансами підприємств приблизно у 12 млн екю, чистим оборотом у 24 млн екю і штатом у 500 службовців. Починаючи з січня 1993 р. ці показники знизились на 50 відсотків. Результат такого скорочення має на меті розширення сфери дії Другої директиви. Страховим товариствам надається право поширювати свої послуги на всі країни Співтовариства щодо великих ризиків. З цією метою, як у випадку з банківською сферою, були узгоджені принципи ліцензування і контролю країни. Ліцензування та контроль країни, що приймає, продовжує діяти для страхування масових ризиків.

1992 р. Рада досягла згоди щодо Третьої директиви з проблем страхування (окрім ризиків для життя)1. Ця директива завершила формування внутрішнього ринку страхових послуг, не пов'язаних з ризиками для життя. Національні ліцензування та контроль були поширені на всі види страхування, включаючи окремих споживачів. Ця директива разом з іншими, що стосуються страхових звітів, має закласти міцну фінансову базу під страхові товариства всього ЄС. Вона конкретно визначає, які фонди страхові товариства можуть використовувати як технічний резерв. Члени Співтовариства мають можливість вимагати, щоб їхнє договірне право надалі застосовувалося щодо страхування масових ризиків на їхній території.

1              Директина 92/49 (ЄС).

2              Директина 87/ГМ.Ч (ЄС).

:! Директина Н7/:'М (ЄЄ).

252

2ГУ.І

Перша директива щодо страхування життя була прийнята 1979 р.1 Ця директива сконцентрована на правах щодо створення філій страхових товариств у інших країнах ЄС, включаючи норми організації, роботи і припинення бізнесу. Вона гармонізує фінансові гарантії щодо страхування життя і вимоги для отримання дозволу на продаж такої послуги. Перша директива щодо страхування життя забороняє одному товариству здійснювати обидва типи операцій. Однак продовжує діяти застереження, що зберігає такі права для компаній, які існували до 1979 р. Для них встановлюються інші вимоги, а також мінімальні норми технічного резерву і межі платіжо-спроможності. Страхові товариства взагалі мають можливість працювати у країнах ЄС, якщо вони задовольняють юридичним і адміністративним вимогам власних країн для компаній зі страхування життя. Перша директива не містить жодних обов'язкових норм взаємності, хоча у директиві передбачені угоди на основі взаємності з третіми країнами.

Друга директива щодо страхування життя була прийнята 1990 р.2 В цілому вона дотримується положень Другої директиви з проблем страхування (окрім ризиків для життя). Вона фокусує увагу на положеннях з надання страхових послуг поза межами своєї країни. Компанії мають можливість надавати послуги зі страхування життя поза межами власних кордонів тільки за умови контролю за видачею ліцензій з боку власних країн, якщо страхувальник захотів отримати поліс.

1              Директива 79/267 (ЄС).

2              Директива 90/619 (ЄС).

спроможності і свідоцтво з переліком страхових категорій, на які воно отримало дозвіл у власній країні. Ці сертифікати повинні подаватися до державних органів влади країни, в якій розміщено філію. Крім того національні органи мають засвідчити, що вони не заперечують проти умов роботи за кордоном одного з їхніх страхових товариств.

Загальні положення Третьої директиви щодо страхування життя були узгоджені Радою міністрів у червні 1992 р.1 Ця директива, подібно до страхування сфер, не пов'язаних зі страхуванням життя, дає можливість компаніям вільно діяти на терені Співтовариства на основі національних норм, що відповідають мінімальним стандартам захисту споживачів, встановлених на рівні Європейського Співтовариства. Кожна країна ЄС має визнати системи контролю за страховою діяльністю інших країн. Злиття і придбання у цій галузі регулюються згідно цієї директиви, і кожний страховик має повідомити про премії і свої резерви країнам — членам Є С

Страхові агенти і брокери у своїй діяльності керуються загальними нормами ЄС стосовно видачі ліцензій. Це стосується переважно комерційної і професійної інформації. Відповідні норми визначені у Директиві 77/92. Проблеми перестрахування і співстрахування розглядаються у двох Директивах Ради — 64/225 та 78/473, які поширюють право відкриття компаній і свободу у наданні послуг на сфери перестрахування і співстрахування.

1990 р. Рада ухвалила Директиву 90/618 стосовно страхування цивільної відповідальності власних транспортних засобів2. Вона координує національне законодавство на рівні обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників. Регламент 3932/92 (ЄС) передбачає групові винятки з права конкуренції щодо страхових угод у промисловості, рішень скоординованої практики. Співробітництво між страховими товариствами при збиранні статистичних даних позовів, сплачених сум і взятих ризиків, якщо воно має на меті полегшити створення таблиць смертності і складання загаль-

1 Директива 92/96 (ЄС). 2 Ця директива була наступницею Директив 72/166 та 84/5 (ЄС).

254

255

них розцінок щодо премій за ризик, не забороняється за умови, що компанії не ідентифікуються. Регламент дозволяє створення і поширення необов'язкових типових умов страхування для прямого страхування і моделей реалізації спільного прибутку. Співстрахування і перестрахування груп для категорій спеціально визначених ризиків також випадає з дії ст.85 (ЄС), що дорівнює відповідно 10 і 15 відсоткам ринку. Прийнята нещодавно Директива 95/26 змінює, як це було зазначено вище, різні банківські, страхові та пов'язані з ними директиви з метою посилення національних контрольних органів.