Система класифікації основних ставок заробітної платні
Належне застосування систем класифікації основних ставок заробітної платні може бути вирішальним для успішного впровадження Директиви щодо рівної оплати. Справа Rum-mler1 дала Європейському суду можливість проаналізувати схему такої класифікації, яку використовував роботодавець.
Позивачка заперечувала критерії оцінки, вказуючи, що мала б одержувати платню за вищою категорією, оскільки, на її думку, пакування клунків вагою 20 кг було важкою фізичною роботою, її роботодавець доводив, що сама по собі робота не вимагає значних фізичних зусиль. Суд розглядав справу з точки зору побічної дискримінації і взяв до уваги об'єктивні обставини, які навів роботодавець. Рішення суду є дещо двозначним відносно такого критерію як сила, що може здаватися об'єктивним, проте матиме несприятливі наслідки для жінок. Суд доводив, що необхідно використовувати критерії, які не вирізняють того, хто виконує роботу — чоловіка або жінку. З другого боку, суд постановив, що коли застосування таких критеріїв веде до дискримінації за статевими ознаками, тоді класифікація основних ставок порушувала б Директиву. Фізичне зусилля розглядалось як важливий критерій, проте заборонялось використання середніх показників для однієї статі як критерій класифікації для будь-кого. Зрештою Європейський суд визнав, що необхідно перевірити усю систему1 Справа 237/85, Rummler [1986] ECR 2101.
296
297
для визначення, чи є вона дискримінаційною. Очевидним у цьому рішенні є те, що цей критерій класифікації основних ставок має розглядатись у контексті усієї системи класифікації основних ставок відповідно до критеріїв на підтвердження побічної дискримінації, як визначено у справі 170/84. Постанова у справі Румлер зводить нанівець побоювання, які виникають у зв'язку зі справою 61/82, тобто коли роботодавець визначив розряди, як передбачено Директивою, працівник не може більше подавати скаргу про те, що він або вона не одержують однакової платні за рівноцінну роботу, навіть якщо система класифікації призначалася саме для закріплення практики дискримінації в оплаті праці.
Тягар доказів
З метою створення ефективних гарантій для однакової оплати за рівноцінну роботу необхідно, щоб працівник міг легко визначити шкалу ставок оплати праці і систему класифікації основних ставок. Ця вимога набула назви "прозорість"1. У справі Danfoss2 суд зазначив, що там, де система оплати праці потребувала прозорості, докази мав би наводити роботодавець з метою встановлення дискримінаційного характеру системи. Система класифікації основних ставок складалась із основних ставок заробітної платні, які доповнювалися роботодавцем відповідно до критеріїв гнучкості, професійної підготовки і трудового стажу згідно ст.119 (ЄС), як вже зазначалося вище.