РОЗДІЛ 1 ЗОВНІШНІ ВІДНОСИНИ ТА УГОДА ПРО ЄС
Відповідно до установчих угод, зовнішні відносини розглядались як природне продовження внутрішньої компетенції Співтовариства на міжнародні відносини.
Як раніше Співтовариство, так і нині Європейський Союз розширили законодавчу компетенцію на багато напрямків своєї політики, і питання щодо того, хто повинен представляти ці інтереси у зовнішній сфері, стало найважливішим.
Повноваження стосовно ведення переговорів та підписання угод з питань, з яких у Союзі існує законодавча компетенція, створили низку проблем, однак останні були значною мірою розв'язані Судом ЄС.Питання щодо статусу Союзу як учасника міжнародних відносин створило ще більші проблеми. Країни-члени вважали, що матимуть переваги завдяки колективним діям у сфері міжнародних відносин. Однак вони не були готові передати інститутам Співтовариства повноваження у цих сферах, особливо, якщо це були питання оборони та безпеки. В результаті міжнародні дії у переважній більшості випадків проводились на міжурядовому рівні. Європейське політичне співробітництво (ЄПС) надало можливість країнам-членам робити колективні зовнішньополітичні заяви. Відповідно до спільної зовнішньої політики та політики у сфері безпеки (СПБОЗ), які були запроваджені Угодою про ЄС, передбачені конкретніші дії, однак вони залежать від країн-членів. Еволюція СПБОЗ надалі пов'язується зі спільною торговельною політикою ЄС, договірними повноваженнями останніх, а також зовнішнім розширенням деяких політик, встановлених Угодами.
345
Наприклад, сфера економічних санкцій і надалі залишатиметься проблемною: вони стосуються як спільної торговельної політики в її економічних аспектах (стаючи частиною першого з елементів ЄС, тобто сфери, яка відноситься до Співтовариств), так і СПБОЗ по відношенню до зовнішньополітичних аспектів (стаючи часткою другого елемента ЄС, тобто сфери міжурядової компетенції).
Присутність Союзу на міжнародній арені, особливо протягом останніх років, відчувалася в ході Уругвайського раунду переговорів щодо Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (ГАТТ). Конфлікти між Союзом та Сполученими Штатами Америки через необхідність реформування спільної сільськогосподарської політики стали найпомітнішою подією цього раунду, і навіть інколи виникала загроза зриву укладання нової ГАТТ (нині — Світова організація торгівлі — СОТ).
Союз також має довгострокові зобов'язання стосовно країн Африки, Карибського басейну та Тихого океану (АКТ) через Ломейські конвенції. Ці угоди запроваджують торговельні відносини з Союзом і надають виробникам цих країн деякі права на доступ до спільного ринку.