Рішення відповідно до Директиви про комунальні підприємства
Відшкодування згідно Директиви про засоби судового захисту у комунальному секторі ідентичні тим, що використовуються відповідно до Директиви про засоби судового захисту у державному секторі.
Проте перша Директива передбачає додаткові процедури.Штрафи: у випадках порушень норм ЄС про замовлення, неспроможності відвернути або виправити це порушення країни-члени мають забезпечити видання розпорядження про сплату конкретної суми (ст.2(1,с)). Мета такого заходу — завершити процедуру надання контрактів з боку державного органа-замовника без відміни, зміни або призупинки вже прийнятого рішення під час такої процедури. Підставою для цього є те, що згідно ст.2(1) Директиви про засоби судового захисту у комунальному секторі країни Є С можуть запроваджувати звичайні санкції, які також передбачені Директивою про засоби судового захисту у державному секторі (винесення тимчасових рішень на основі тимчасових процедур, відміна незаконного рішення), або процедуру накладання штрафу.
Узгоджувальна процедура: будь-яка особа, яка є або була зацікавлена отримати окремий контракт в рамках Директиви про комунальні підприємства і вважає, що відповідно до процедури надання контракту вона зазнає або ризикує зазнати збитків від можливого порушення норм про замовлення, може запропонувати запровадження погоджувальної процедури згідно ст.9 та 11 Директиви про засоби судового захисту у комунальному секторі. Державні органи-замовникй не зобов'язані брати участь у такій процедурі. Якщо, однак, зацікавлений орган погоджується взяти участь, посередник (запропонований Комісією, кандидатура якого погоджена з зацікавленими сторонами) повинен надати особі, яка запропонувала процедуру погодження, замовнику та будь-якому іншо-
343
му кандидату або оференту, що беруть участь у відповідній процедурі надання контрактів, можливість зробити заяву по суті справи письмово або усно.
Посередник повинен намагатися якнайшвидше досягти угоди між сторонами.Свідчення: країни ЄС повинні надати замовникам можливість використовувати систему свідчень (ст.З—7). Внаслідок цього органи-замовники можуть періодично переглядати процедури надання контрактів і загальну практику в комунальній сфері з метою отримання підтвердження того, що на той час процедури і практика відповідають законодавству ЄС про надання контрактів і національним нормам з впровадження цього законодавства. Підтвердження здійснюється свідками, що повинні бути незалежними від замовників і об'єктивними у своїх підходах. Створення цієї системи обґрунтовувалось тим, що завдяки свідченням більша кількість оферентів подаватиме заяви.
Процедура неформальних оскаржень
Згідно ст.155 (ЄС) Комісія є відповідальною за те, щоб виконувались положення Договору про ЄС і заходи, які здійснюють для цього інститути Співтовариства. Комісія дізнається про порушення права ЄС про замовлення у ході виконання своїх щоденних функцій і ініціює відповідну процедуру для виправлення ситуації. Проте існує багато випадків порушень, які залишаються невідомими Комісії. Окремі особи і компанії, які зазнали втрат, мають можливість захистити себе.
Процедура оскаржень не є формальним заходом для захисту прав. Це — неформальний засіб спонукати Комісію розпочати справу проти країни-члена. Для подання скарги не існує будь-якого ліміту часу або інших особливих умов. Будь-яка юридична чи фізична особа може подати скаргу про те, що якась країна-член порушила свої зобов'язання щодо Договору про ЄС. Навіть особа, яку можливе порушення прямо і конкретно не зачіпає, може це зробити, оскільки не існує стосовно цього жодних обмежень. Загалом, процедура оскаржень закінчується рішенням Комісії розпочинати або не розпочинати справу. Зі скарги може розпочатися процес проти такого рішення відповідно до ст. 173(4) (ЄС), якщо воно йому адресоване або якщо воно його стосується безпосередньо.
344