<<
>>

РОЗДІЛ 4 ПРАВО ЄС ЩОДО ДЕРЖАВНИХ ЗАМОВЛЕНЬ

"Державні замовлення" — це придбання виробів, товарів та надання послуг центральними, регіональними і місцевими адміністраціями, державними органами, а у галузі транспорту, телекомунікацій, енергетики і водопостачання — компаніями, що діють за спеціальними або ексклюзивними правами.

З ними пов'язана значна частина економічної діяльності у межах Співтовариства. За підрахунками Комісії 1986 p., закупки з боку урядів і державних підприємств на той час дванадцяти країн-членів складали 350 млрд екю (757 млрд доларів і становили 15% валового внутрішнього продукту (ВВП) ЄС. Крім того, за оцінками Комісії, тільки 2% цих контрактів (або 0,14% від ВВП) були укладені з фірмами інших країн ЄС1. У деяких випадках це могло бути наслідком політики "купуй місцеве", оскільки укладання державних контрактів є класичним засобом протидіяти спаду або збільшити випуск продукції у слаборозвинутих районах. В інших випадках це може бути віддзеркаленням різниці у національних технічних стандартах або особливістю відносно закритого характеру ринку специфічної продукції.

З точки зору фірм, що прагнуть бути присутніми на ринках закупок інших країн ЄС, ця ситуація є рівнозначною виштовхуванню з ринку. Таке становище не залишилося поза увагою Комісії. У спробі створити, відповідно до ст.7А Договору про ЄС, внутрішній ринок, тобто простір без кордонів, де забезпечується вільний рух робочої сили товарів і послуг, лібералізація ринку державних закупок стала розглядатися як одна з її "найважливіших цілей". Отже Комісія встановила, що необхідно для забезпечення відкритості державних контрактів для усіх країн на однакових умовах і прозорих тендерних процедур для того, щоб можна було контролювати і забезпечувати дотримання принципів, закладених у Догово-

Cecchini, Europe 1992 — The Advantages of the Internal Market, 1988, s. 37.

323

pax1. Внаслідок цього, починаючи з 70-х років, Комісія прийняла декілька Директив, які базуються переважно на трьох основних принципах:

1)              прозорість та обізнаність шляхом поширення інфор

мації про контракти в межах Співтовариства;

2)              відсутність дискримінації, що передбачає критерії

відкритого відбору і відкритих стандартів при обов'язковому

використанні специфікацій і стандартів ЄС;

3)              справжня конкуренція при укладанні контрактів про

закупки у межах всього Співтовариства.

<< | >>
Источник: Татам Алан. Право Європейського Союзу; Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Переклад з англійської. — К.: "Абрис",1998. - 424 с. 1998

Еще по теме РОЗДІЛ 4 ПРАВО ЄС ЩОДО ДЕРЖАВНИХ ЗАМОВЛЕНЬ:

  1. Е.Ф. Борисов. Хрестоматия по экономической теории / Сост. Е.Ф. Борисов. - М.: Юристъ, 2000. - 536 с., 2000