Розділ ХІ КОНТРОЛЬ БЕЗПЕКИ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТА ГІГІЄНА ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ

З самого початку європейської інтеграції спільнота приділяла велике значення питанням гігієни харчування, санітарним правилам та іншим аспектам цієї галузі. На теперішній час ці питання врегульовані наступними нормативними актами: Регламентом Європейського Парламенту та Ради № 852/2004 від 29 квітня 2004 року про гігієну харчових продуктів, Резолюцією Ради № 2001/С 20/01 від 14 грудня 2000 р.

Загальні принципи і вимоги законодавства щодо харчових продуктів і процедури у питаннях, пов’язаних із безпекою харчових продуктів, закріплені у Регламенті (ЄС) № 178/2002 Європейського Парламенту і Ради від 28 січня 2002 року. У даному документі наголошується, що вільний рух безпечних і корисних харчових продуктів є невід’ємною складовою внутрішнього ринку та суттєво впливає на здоров’я і добробут громадян та на їх соціальні та економічні інтереси. У виконання політик Співтовариства має бути забезпечений високий рівень охорони життя і здоров’я людини. При цьому вільного руху харчових продуктів і кормів для тварин у межах Співтовариства може бути досягнуто тільки, якщо вимоги до безпеки харчових продуктів і кормів для тварин суттєво не відрізняються в різних Державах—членах. Існують істотні відмінності у поняттях, принципах і процедурах у законодавствах держав—членів про харчові продукти. Коли держави—члени ухвалюють заходи, що регулюють питання, пов’язані із харчовими продуктами, ці відмінності можуть перешкоджати вільному руху харчових продуктів, створювати нерівні умови конкуренції, і можуть у такий спосіб безпосередньо впливати на функціонування внутрішнього ринку.

Відповідно, є необхідним зблизити ці поняття, принципи і процедури з метою створення спільної основи для заходів, що регулюють питання, пов’язані із харчовими продуктами і кормами для тварин, що ухвалюють у державах—членах та на рівні Співтовариства. Проте, необхідно передбачити достатній строк для узгодження будь-яких положень існуючого законодавства, що суперечать одна-одній, як на національному рівні, так і на рівні Співтовариства, а також передбачити, що впродовж цього строку буде застосовуватись відповідне законодавство, яке включатиме принципи встановлені в цьому Регламенті.

Співтовариство обрало високий рівень охорони здоров’я, як принцип для розробки законодавства про харчові продукти, яке воно застосовує недискримінаційним чином, не залежно від того, чи продаються харчові продукти та корма для тварин на внутрішньому ринку або на міжнародному.

Необхідно забезпечити довіру споживачів, інших зацікавлених осіб, а також торгових партнерів до процесу прийняття рішень у сфері законодавства про харчові продукти і до його наукової обґрунтованості, а також до структур і незалежності органів відповідальних за охорону здоров’я та інших інтересів.

Досвід показав, що необхідно ухвалити заходи, спрямовані на запобігання розміщенню на ринку небезпечних харчових продуктів і на забезпечення існування певної системи виявлення і реагування на проблеми небезпечних харчових продуктів, з метою забезпечення належного функціонування внутрішнього ринку і охорони здоров’я людини. Необхідно також торкнутись ті ж самих питань стосовно безпеки кормів для тварин.

Для того щоб ухвалити достатньо всебічний і комплексний підхід до безпеки харчових продуктів, має існувати вичерпне визначення законодавства про харчові продукти, яке б охоплювало широкий діапазон положень, які безпосередньо або опосередковано впливають на безпеку харчових продуктів і кормів для тварин, включаючи положення про матеріали і предмети, що вступають в контакт із харчовими продуктами, кормами для тварин та інші складники сільськогосподарського походження на стадії первинного виробництва.

Задля забезпечення безпеки харчових продуктів, необхідно зважати на всі аспекти ланцюгу виробництва харчових продуктів, як послідовності, що починається зі стадії первинного виробництва харчових продуктів та кормів для тварин і закінчується продажем чи постачанням харчових продуктів споживачу через те, що кожен елемент може мати потенційний вплив на безпеку харчових продуктів.

Визнано, що наукова оцінка ризику, сама по собі, у деяких випадках, не здатна надати всієї інформації, необхідної для прийняття рішень щодо керування ризиком, і що інші фактори, що стосуються питання, що розглядається повинні тією ж мірою братись до уваги, включаючи соціальний, економічний, традиційний, етичний фактори і фактор охорони довкілля, а також можливість здійснення контролю.

Принцип попередження було використано для забезпечення охорони здоров’я в Співтоваристві, що в свою чергу створило бар’єри для вільного руху харчових продуктів і кормів для тварин. Саме тому, необхідно ухвалити єдину базу в усьому Співтоваристві для використання цього принципу.

За таких особливих обставин, якщо існує ризик для життя чи здоров’я, але зберігається наукова невизначеність, принцип попередження надає механізм для визначення заходів керування ризиком або інших дій для забезпечення високого рівня охорони здоров’я, обраного у Співтоваристві.

Безпека харчових продуктів і захист інтересів споживачів мають дедалі зростаюче значення для громадськості, неурядових організацій, професійних асоціацій, міжнародних торгових партнерів і торгових організацій. Необхідно забезпечити, щоб довіра споживача і довіра торгових партнерів гарантувалась через відкритий і прозорий розвиток законодавства про харчові продукти, а також за допомогою державних органів, які вживають відповідні кроки для інформування громадськості у випадках, якщо існують обґрунтовані підстави для підозри, що певні харчові продукти можуть являти ризик здоров’ю.

Безпека і довіра споживачів у межах Співтовариства і в третіх країнах мають першочергове значення. Співтовариство — головний світовий продавець харчових продуктів і кормів для тварин, і в цьому контексті, воно уклала низку міжнародних торгових угод, сприяє розробці міжнародних стандартів, що слугують основою для законодавства про харчові продукти, та підтримує принципи вільної торгівлі безпечними кормами для тварин і безпечними та корисними харчовими продуктами недискримінаційним чином, дотримуючись практики чесної торгівлі та дотримання етичних норм.

Необхідно забезпечити відповідність харчових продуктів і кормів для тварин, що експортуються чи реекспортуються з Співтовариства, законодавству Співтовариства або вимогам, встановленим державою—імпортером. За інших обставин, харчові продукти і корма для тварин можуть бути експортовані чи реекспортовані лише, якщо держава—імпортер погодилась на це.

Суб’єкти господарювання в галузі харчових продуктів, мають всі сприятливі умови для створення безпечної системи постачання харчових продуктів, і забезпечення безпеки харчових продуктів, які він постачає; отже, вони повинні нести основну юридичну відповідальність за забезпечення безпеки харчових продуктів. Проте, цей принцип існує в деяких державах— членах, та в деяких галузях законодавства про харчові продукти, але в інших галузях це, або окремо не обумовлено, або компетентні органи держави—члена несуть іншу відповідальність, через свою контролюючу діяльність. Такі відмінності можуть призвести до створення бар’єрів для торгівлі та порушити конкуренцію між суб’єктами господарювання в галузі харчових продуктів у різних державах—членах.

Система швидкого реагування вже існує в рамках Директиви Ради 92/59/ЄЕС від 29 червня 1992 року про загальну безпеку товарів. Сфера дії існуючої системи включає харчові продукти і промислові товари, але не включає корма для тварин. Останні кризи із харчовими продуктами продемонстрували необхідність створення удосконаленої та розширеної системи швидкого реагування, яка б охоплювала харчові продукти і корми для тварин. Ця переглянута система повинна керуватись Комісією і включати, як держав—членів, що є членами мережі, так і Комісію і Орган. Система не повинна охоплювати домовленості Співтовариства, щодо швидкого обміну інформацією у випадку радіологічної небезпеки, як визначено в Рішенні Ради 87/600/Євратом.

Нещодавні події в сфері безпеки харчових продуктів продемонстрували потребу у запроваджені відповідних заходів у разі надзвичайних ситуацій, які б забезпечували, що всі продукти, незалежно від їхнього типу і походження, і усі корма для тварин будуть об’єктом спільних заходів, у разі серйозного ризику для здоров’я людини, здоров’я тварин чи довкілля.

Регламент (ЄС) № 178/2002 Європейського Парламенту і Ради від 28 січня 2002 року закріпив забезпечення високого рівня захисту здоров’я людини та інтересів споживачів стосовно харчових продуктів, зокрема, беручи до уваги різноманітність у постачанні харчових продуктів, включаючи традиційні товари, забезпечуючи ефективне функціонування внутрішнього ринку. Він встановлює загальні принципи й обов’язки, засоби створення міцної наукової бази, ефективних організаційних заходів і процедур, що обумовлюватимуть прийняття рішень у питаннях безпеки харчових продуктів і кормів.

Для потреб цього Регламенту, «харчові продукти» (чи «продукти харчування») означає будь-яку речовину або товар, незалежно від того оброблені або ні, частково оброблені або ні, та призначені до споживання людиною або очікуються, що будуть спожитими людиною. «Харчові продукти» включають напої, жувальну гумку та будь-які речовини, що містять воду, що навмисно включена до харчового продукту під час його виробництва, підготовки чи обробки. Цей термін також включає в себе воду після пункту про відповідність, як визначено в Статті 6 Директиви 98/83/ЄС і без шкоди вимогам Директив 80/778/ЄЕС і 98/83/ЄС.

«Харчовий продукт» не включає корма; живих тварин, якщо вони не підготовлені до розміщення на ринку для споживання людиною; рослини, до збору врожаю; лікарські препарати в межах значення Директив Ради 65/65/ЄЕС і 92/73/ЄЕС; косметичні товари в межах значення Директиви Ради 76/768/ЄЕС; тютюн і тютюнові вироби в межах значення Директиви Ради 89/622/ЄЕС; наркотичні чи психотропні речовини в межах значення Єдиної конвенції Організації Об’єднаних Націй про наркотичні речовини, 1961, та Конвенції Організації Об’єднаних Націй про психотропні речовини, 1971; залишки і забруднювачі.

Для потреб цього Регламенту законодавство про харчові продукти означає закони, підза- конні акти та адміністративні положення, що регулюють харчові продукти взагалі, і безпеку харчових продуктів зокрема, як на рівні Співтовариства, так і на національному рівні; воно охоплює будь-які стадії виробництва, обробки і розповсюдження харчових продуктів, а також кормів для тварин, виготовлених для або згодованих тваринам, що використовуються для виробництва харчових продуктів;

Законодавство про харчові продукти переслідує одне або більше загальних завдань високого рівня захисту життя і здоров’я людини та захисту інтересів споживачів, а також включає чесні практики в торгівлі харчовими продуктами, беручи до уваги, якщо доречно, захист здоров’я тварин та умови їх утримання, здоров’я рослини і довкілля. Законодавство про харчові продукти спрямоване на досягнення вільного руху харчових продуктів і кормів для тварин у Співтоваристві, виготовлених чи проданих відповідно до загальних принципів і вимог цього Регламенту.

Якщо існують міжнародні стандарти або завершення їх створення є неминучим, вони повинні бути враховані під час розробки чи адаптації законодавства про харчові продукти, крім випадків, коли такі стандарти або їх відповідні частини, могли б являти собою неефективний чи невідповідний спосіб досягнення обґрунтованих завдань законодавства про харчові продукти, або якщо існує наукове обґрунтування, або у випадках, коли вони могли б призвести до різних рівнів захисту, що відмінні від рівню, визначеного, як належний у Співтоваристві.