Національне законодавство
Правове регулювання гігієни продуктів харчування в Україні здійснюється відповідно до Законів України «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та низки інших правових актів.
Ст. 10 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» відносить до повноважень санітарного інспектора право інспектувати санітарний стан потужностей (об’єктів) для виробництва та/або обігу об’єктів санітарних заходів; інспектувати додержання гігієнічних вимог, встановлених термінів проходження медичного огляду персоналом, що опосередковано або безпосередньо контактує з харчовими продуктами, та в разі порушення цих вимог і термінів видавати припис про відсторонення їх від роботи до усунення порушення; видавати припис про тимчасову заборону обігу харчових продуктів, якщо є підозра, що вони небезпечні, непридатні для споживання або неправильно марковані, до отримання результатів лабораторного дослідження цих харчових продуктів; збирати докази, які необхідні для обґрунтування підозри порушення санітарних заходів та умов використання експлуатаційного дозволу, в тому числі відбирати зразки матеріалів і речовин, які підтверджують підозру або документально фіксують порушення; проводити санітарно-епідеміологічне розслідування порушень цього Закону. Головні державні санітарні лікарі або їх заступники мають також право видавати постанову про призупинення виробництва у випадку виявлення порушень санітарно- гігієчних норм.
Згідно ст. 17 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» продовольча сировина, харчові продукти, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов’язковій сертифікації. Підприємства, установи, організації та громадяни, які виробляють, зберігають, транспортують чи реалізують харчові продукти і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх безпеку для здоров’я і життя населення, відповідність вимогам санітарних норм.
Розробка і виробництво нових видів харчових продуктів, впровадження нових технологічних процесів їх виробництва та обробки, а також матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи харчовими продуктами під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозволяються головним державним санітарним лікарем на підставі позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» гігієнічній регламентації підлягає будь- який небезпечний фактор фізичної, хімічної, біологічної природи, присутній у середовищі життєдіяльності людини. Вона здійснюється з метою обмеження інтенсивності або тривалості дії таких факторів шляхом встановлення критеріїв їх допустимого впливу на здоров’я людини. Гігієнічна регламентація небезпечних факторів забезпечується центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я згідно з положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік установ та організацій, які проводять роботи з гігієнічної регламентації небезпечних факторів, визначається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації, метрології та сертифікації. Державна реєстрація передбачає створення та ведення єдиного Державного реєстру небезпечних факторів, в якому наводяться назви небезпечних хімічних речовин та біологічних чинників, дані про їх призначення, властивості, методи індикації, біологічну дію, ступінь небезпеки для здоров’я людини, характер поведінки у навколишньому середовищі, виробництво, гігієнічні регламенти застосування тощо. Державна реєстрація небезпечного фактора може бути здійснена лише за наявності встановлених для нього гігієнічних регламентів. Використання в народному господарстві та побуті будь-якого небезпечного фактора хімічної та біологічної природи допускається лише за наявності сертифіката, що засвідчує його державну реєстрацію. Державна реєстрація небезпечних факторів здійснюється в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.Аналіз загальних положень, які містяться у вищевказаних Законах України, свідчить про достатній рівень їх відповідності законодавству ЄС. Однак необхідно відзначити, що підза- конні правові акти, які регулюють окремі аспекти вказаних вище положень, значною мірою застарілі та не враховують вимог правових документів ЄС щодо гігієни харчування. Це, зокрема, стосується Медико-биологических требований и санитарных норм качества продовольственного сырья и пищевых продуктов, затверджених ще заступником міністра охорони здоров’я СРСР от 1 серпня 1989 року, наказ № 5061-89, відповідно до яких досі здійснюється контроль низки харчових продуктів. Крім того, необхідно згадати Державні санітарні норми та правила «Транспортування продовольчої продукції», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.05.2004 № 239, якими було встановлено встановлюють гігієнічні вимоги і норми до повітряного, водного і залізничного транспорту, що забезпечують перевезення продовольчої продукції. Однак рішення про державну реєстрацію цього наказу було скасовано. Причинами цього було названо наступне. Пунктом 2.1 Санітарних норм було визначено, що продовольча продукція потребує особливих умов перевезення. Проте згідно статті 63 Статуту залізниць України лише Мінтранс України разом із заінтересованими міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, відправниками та одержувачами у виняткових випадках, якщо через особливі обставини перевезення окремих вантажів не може бути здійснено з дотриманням правил, можуть установлювати порядок перевезення таких вантажів на особливих умовах. Пунктом 2.16 Санітарних правил встановлено, що завантаженню продовольчої продукції передує обов’язкова санітарна обробка, що є одним із обов’язкових етапів додаткової підготовки транспортних засобів, що складаються із заходів профілактичної дезінфекції або дезінсекції, а в необхідних випадках, дератизації, дезодорації внутрішніх ємкостей транспортних засобів, у яких здійснюється перевезення продовольчої продукції.
Санітарна обробка транспортних засобів здійснюється безпосередньо перед кожним вантажоперевезенням продовольчої продукції (пункт 2.17 на підставі договорів установ з вантажовласниками або вантажовідправниками, або належним чином уповноваженими ними особами незалежно від їх форм власності та відомчої підпорядкованості за їх рахунок (пункт 2.18). Зазначене суперечить статті 31 Статуту, якою передбачено, що залізниця зобов’язана подати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а в необхідних випадках — продезінфіковані вагони та контейнери. Таким чином, питання щодо санітарних вимог до транспортування харчових продуктів було поставлено у залежність від положень підзаконного правового акту — Статуту залізниць України.На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що рівень адаптації національного законодавства до вимог правових актів ЄС в сфері контролю безпеки харчових продуктів та гігієни продуктів харчування є середнім — з одного боку, в базових законодавчих актах у даній сфері враховано основні вимоги європейського законодавства, з іншого — не всі з них знайшли свій розвиток у підзаконних правових актах та мають надійний механізм реалізації.
Еще по теме Національне законодавство:
- Національне законодавство
- Національне законодавство
- Національне законодавство
- Національне законодавство
- Національне законодавство
- Національне законодавство
- Національне законодавство
- 7. Імплементація норм міжнародного права в національне законодавство
- 42.Гармонізація національного галузевого законодавства з міжнародним правом.(44).
- Тема 4. Заходи впливу з боку Національного банку України за порушення банківського законодавства
- 74 Головні положення національного законодавства України про міжнародні договори.
- 62. Піднесення українського національного руху на початку XX ст. Утворення національних політичних партій.
- 10. Імплементація норм міжнародного права у кримінальне законодавство України. Співвідношення норм міжнародного і національного права.
- 17.3.2. Механізм адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу
- 17.3.1. Етапи адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу
- § 9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства