РЕГЛАМЕНТ EEC № 2560/2001 ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ від 19 грудня 2001 року щодо транскордонних платежів у євро *

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства І, зокрема, статтю 95(1) Договору,

Беручи до уваги пропозицію Комісії1,

Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального комітету2, Беручи до уваги висновок Європейського Центрального Банку1, Діючи згідно з порядком, встановленим в статті 251 Договору4.

(1) Директива 97/5ЄС Європейського Парламенту і Ради від 27 січня 1997 щодо транскордонних переказів5 мала намір удосконалити послуги з здійснення транскордонних переказів, а саме їх ефективність. Метою було надання можливості окремим споживачам і малим та середнім підприємствам швидко, надійно і дешево здійснити перекази з однієї частини Співтовариства до іншої. Такі перекази та транскордонні платежі, взагалі, все ще є дуже дорогими у порівнянні з платежами на національному рівні. Висновки дослідження, здійсненого Комісією і опублікованого 20 вересня 2001 p., показали, що споживачі отримують недостатньо, або зовсім не отримують інформацію щодо вартості переказів, І що середня вартість транскордонних переказів навряд чи була змінена з 1993 p., коли було проведено порівняльне дослідження.

(2)  Повідомлення Комісії Європейському Парламенту і Раді від 31 січня 2000 р. щодо роздрібних платежів на внутрішньому ринку, разом з резолюціями Європейського Парламенту від 26 жовтня 2000 р. щодо повідомлення Комісії і від 4 липня 2001 р. про надання засобів допомоги суб'єктам економічної діяльності при переході на євро, і звіти Європейського Центрального Банку від вересня 1999 р. І вересня 2000 р. щодо удосконалення послуг із здійснення транскордонних платежів, кожен з цих документів підкреслив нагальну потребу в ефективному вдосконаленні цієї сфери.

(3) У Повідомленні Комісії Європейському Парламенту, Раді, Економічному І соціальному комітету, Комітету Регіонів і Європейському Центральному Банку від 3 квітня 2001 р.

* Official Journal L 344, 28.12 2001, р  0013-0016

1  OJ C 270 Е, 2592001, р  270

2  Висновок зроблено 10 грудня 2001 р (ще не опубліковано в Офіційному Журналі) lt;OJ C 308, 1 11.2001, р   17

4 Висновок Європейського Парламенту від 15 листопада 2001 р (ще не опублікований в Офіційному Журналі), Спільна Позиція Ради (OJ C 363, 19 12.2001, р 1) І Рішення Європейського Парламенту від 13 грудня 2001 р

'OJ 143, 142 1997, р  25

449

концепцію зони євро «зоною внутрішніх платежів», більш реальною і прозоро для громадян.

(4)  Порівняно з метою, яка була ще раз підтверджена, коли були введе євро, а саме для досягнення якщо не єдиної, то принаймні однакової структуї стягнень для євро, не було значних результатів у зменшенні вартості здійснені транскордонних платежів порівняно з внутрішніми платежами.

(5)  Об'єм транскордонних платежів постійно зростає по мірі завершень формування внутрішнього ринку. В цій зоні без кордонів введення євро и більше сприяло здійсненню платежів.

(6)  Той факт, що рівень витрат на транскордонні платежі продовжує залі шатися вищим, ніж рівень витрат на внутрішні платежі, ускладнює трансщ донну торгівлю, а отже, становить перешкоду для належного функціонував? внутрішнього ринку. Це також може зачіпати довіру до євро. Отже, з мето сприяння функціонуванню внутрішнього ринку необхідно забезпечити, ще витрати на транскордонні платежі в євро були такими ж, як і витрати на платі жі, що здійснюються в євро в межах держави-члена, що також зміцнювати\ довіру до євро.

(7) Для транскордонних операцій зі здійснення електронних платежів в євр повинен застосовуватись принцип рівних витрат, беручи до уваги періоди прр стосування і надмірне робоче навантаження установ, пов'язане з переходом д євро з 1 липня 2002 р.

(8)  На даний момент недоцільно застосовувати принцип єдиних витрат дл паперових чеків, оскільки за їх характером їх не можна обробити так ефектиЕ но, як інші засоби платежу, зокрема, електронні платежі. Однак, принцип пре зорих витрат повинен також застосовуватись до чеків.

(9)  Для того, щоб дозволити клієнту оцінити видатки на виконання транс кордонного платежу, необхідно, щоб він був проінформований про витрати, яі застосовуються, і будь-які зміни до них. Те ж саме необхідно у випадку, коли д транскордонних операцій платежів у євро залучена валюта, інша ніж євро.

(10)  Цей Регламент не зачіпає можливості для установ запропонувати зага льний збір за різні платіжні послуги, за умови, що це не вносить дискримінац між транскордонними І національними платежами.

(11)  Є також важливим забезпечити удосконалення з метою сприяння здій сненню транскордонних платежів платіжними установами. В цьому відношени необхідно розвивати стандартизацію, зокрема, стосовно використання міжна родного банківського номеру рахунка (МБНР)6 та ідентифікаційний банківсь кий код (ІБК)7, необхідних для автоматичної обробки транскордонних перека зів. Широке використання цих кодів вважають необхідним. Додатково, інш заходи, які спричиняють появу додаткових витрат, повинні бути усунені з ме тою зниження зборів з клієнтів за транскордонні платежі.

(12) Для того, щоб полегшити тягар установ, які здійснюють транскордонн платежі, необхідно поступово виключити зобов'язання щодо регулярних націо пальних декларацій для цілей статистики платіжного балансу.

(13)  3 метою забезпечення дотримання цього Регламенту, держави-члені забезпечують існування належного і ефективного порядку подання скарг абlt;

" Стандарт МОС № 13613. 1 Стандарт МОС № 9362

450

апеляцій для вирішення будь-яких розбіжностей між ініціатором переказу і його установою, або між бенефіціаром і його установою, застосовуючи, за необхідності, існуючий порядок.

(14)  Бажано, щоб не пізніше 1 липня 2004 р. Комісія представила звіт щодо застосування цього Регламенту.

(15)  Необхідно видати положення щодо порядку, в якому цей Регламент може бути застосовано до транскордонних платежів, здійснених в валюті Іншої держави-члена, якщо ця держава-член так вирішить,

ПРИЙНЯЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

Стаття 1.    Предмет і сфера дії

Цей Регламент встановлює правила щодо здійснення транскордонних платежів в євро з метою забезпечення того, щоб збори за такі платежі були такими, як ті, що стягуються з платежів в євро на території держави-члена.

Вона застосовується до транскордонних платежів в євро на суму до 50000 євро на території Співтовариства.

Цей Регламент не застосовується до транскордонних платежів, здійснених між установами за їхній власний рахунок.

Стаття 2.    Визначення

Для цілей цього Регламенту застосовуються такі визначення:

(a)  «транскордонні платежі» означають:

(і) «транскордонні перекази», операція, що проводиться за розпорядженням ініціатора через установи або їх структурні підрозділи в одній державі-члені, з метою передачі у користування беніфіціару певної суми в установі або її структурному підрозділі в іншій країні при чому ініціатор та бенефіціар можуть бути однією й тією ж особою,

(іі) «транскордонні операції по здійсненню електронних платежів», які є:

—   транскордонними переказами коштів, що здійсненні за допомогою електронних платіжних засобів, іншими ніж ті, доручення на здійснення яких надано і які виконані установами,

—   транскордонним вилученням готівки засобами електронних платежів та шляхом завантаження (і розвантаження) засобу електронного платежу в автомати для видачі готівки і в автоматизовані банківські автомати, розташовані в приміщеннях емітента або установи, яка згідно з контрактом приймає платіжний засіб,

(ііі)«транскордонні чеки», які є тими паперовими чеками, що визначені в Женевській конвенції про встановлення однакового закону про чеки від 19 березня 1931 року, що видаються для установи, розташованої на території Співтовариства і використовуються для транскордонних операцій на території Співтовариства.

(b)  «засіб електронного платежу» означає платіжний засіб дистанційного доступу і електронний платіжний засіб, який надає можливість його користувачу здійснювати одну або більше операцій електронних платежів;

(c)  «платіжний засіб дистанційного доступу» означає засіб, який надає можливість користувачеві отримати доступ до коштів на його рахунку в установі, в якій платіж здійснюється одержувачу і, як правило, вимагає персонального ідентифікаційного коду і/або будь-якого іншого подібного засобу ідентифікації особи.

451

го доступу до банківських рахунків та за допомогою телефону. Це визначення не включає транскордонні перекази;

(d)  «електронний платіжний засіб» означає поновлюваний платіжний інструмент (депозитна картка або комп'ютерна пам'ять), на якому зберігаються кошти в електронній формі;

(e)  «установа» означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яка шляхом здійснення ділової діяльності здійснює транскордонні платежі.

(І) «збори, що стягуються» означають будь-який збір, стягнений установою і безпосередньо пов'язаний зі здійсненням транскордонних платежів в євро.

Стаття 3.    Збори за здійснення транскордонних операцій електронних платежів і переказів

1.  Починаючи з 1 липня 2002 р. збори, що стягуються установою за здійснення транскордонних операцій електронних платежів в євро на суму до 12500 євро, є такими ж, що й збори, що стягуються цією ж установою з відповідних платежів в євро, здійснених в межах держави-члена, в якій розташоване представництво тієї установи, що здійснює транскордонні операції електронних платежів.

2.  Починаючи з 1 липня 2003 р. найпізніше, збори, що стягуються установою за здійснення транскордонних переказів в євро на суму до 12500 євро, є такими ж, що й збори, що стягуються цією ж установою з відповідних переказів в євро, здійснених в межах держави-члена, в якій розташоване представництво тієї установи, що здійснює транскордонні перекази.

3.  Починаючи з 1 січня 2006 р. сума 12500 євро підвищується до 50000 євро.

Стаття 4.    Прозорість зборів

1. Установа надає своїм клієнтам в доступній письмовій формі, в тому числі, якщо необхідно відповідно до положень національного законодавства, за допомогою електронних засобів, попередню інформацію щодо зборів, які стягуються за здійснення транскордонних платежів і платежів, що здійснюються в межах держави-члена, в якій розташоване представництво установи.

Держави-члени можуть обумовити, що повідомлення, яке попереджає клієнтів про збори, пов'язані з транскордонним використанням чеків, повинні міститися в чекових книжках.

2.  Будь-яка зміна в стягненнях повідомляється в спосіб, зазначений в пункті 1, заздалегідь до дати застосування.

3. Якщо установи стягують збори за обмін валюти з та в євро, вони надають своїм клієнтам:

(a)  попередню інформацію про всі обмінні збори, які вони пропонують застосувати; і

(b)  спеціальну інформацію щодо різних обмінних зборів, які були застосовані.

Стаття 5.    Заходи щодо сприяння транскордонним переказам

1.  Установа, якщо необхідно, має право дізнаватися у свого клієнта його міжнародний банківський номер рахунка (МБНР) та ідентифікаційний банківський код установи (ІБК).

2.  Клієнт, на запит, повідомляє установі, яка здійснює переказ, МБНР бе-нефіціара або ІКБ установи бенефіціара. Якщо клієнт не повідомляє вищезазначену інформацію, установа може стягувати з нього додаткові збори. В цьому

452

випадку установа повинна надати клієнтам інформацію про додаткові стягнення відповідно до статті 4.

3.  Починаючи з 1 липня 2003 p., установи вказують у звіті про рахунок кожного клієнта або у додатку до нього, його МБНР і 1KB установи.

4. Для всіх транскордонних рахунків-фактур на товари і послуги в Співтоваристві, постачальник, який приймає платіж у вигляді переказу, повідомляє своїм клієнтам свій МБНР і ІКБ своєї установи.

Стаття 6.    Зобов'язання держав-членів

1. Держави-члени знімають, починаючи з 1 липня 2002 р. найпізніше, будь-які національні зобов'язання щодо звітності щодо транскордонних платежів на суму до 12500 євро для статистики платіжного балансу.

2. Держави-члени знімають, починаючи з 1 липня 2002 р. найпізніше, будь-які національні зобов'язання щодо мінімуму інформації, який необхідно надати відносно бенефіціара, що перешкоджає автоматизації здійснення платежу.

Стаття 7.    Дотримання цього Регламенту

Дотримання цього Регламенту гарантується ефективними, пропорційними І превентивними санкціями.

Стаття 8.    Положення щодо перегляду

Не пізніше 1 липня 2004 р. Комісія подає до Європейського Парламенту І до Ради звіт щодо застосування цього Регламенту, а саме, щодо:

—   змін в інфраструктурах міжнародних платіжних систем,

—   доцільності удосконалення послуг з обслуговування клієнтів шляхом посилення умов конкуренції в сфері надання послуг зі здійснення транскордонних платежів,

—   впливу застосування цього Регламенту на збори, що стягуються за платежі, здійснені в межах держави-члена,

—   доцільності підвищення суми, передбаченої в статті 6(1), до 50000 євро s 1 січня 2006 p., враховуючи будь-які наслідки для підприємств.

Цей звіт супроводжується, якщо необхідно, пропозиціями щодо внесення змін і доповнень.

Стаття 9.    Набрання чинності

Цей Регламент набирає чинності на третій день після опублікування в Офі цінному Журналі Європейських Співтовариств.

Цей Регламент також застосовується до транскордонних платежів, здійснених в валюті іншої держави-члена, якщо остання повідомляє Комісію про свої рішення поширити застосування Регламенту на свою валюту. Повідомлення публікується в Офіційному Журналі Комісією. Поширення набирає чинності через 14 днів після зазначеної публікації.

Цей Регламент є обов'язковим в своїй цілісності і застосовується безпосере дньо в усіх державах-членах.

Вчинено в Брюсселі, 19 грудня 2001 р.

За Європейський Парламент Президент

За Раду Президент

Н. Фонтейн

А. Нейтс- Ютеброк