ПРЯМЕ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ ТА ІНШІ ВИДИ ПРЯМОГО СТРАХУВАННЯ

Першим кроком до врегулювання відносин у сфері страхування на рівні актів вторинного законодавства було прийняття у 1973 році Першої Директиви щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних актів стосовно за-початкування та ведення страхової діяльності (окрім страхування життя)1, а згодом — і щодо прямого страхування життя2.

Затвердження директив «третьої хвилі» (92/49 та 92/96 — щодо прямого страхування (окрім страхування життя) та страхування життя відповідно) — далі — Треті Страхові Директиви — завершило формування спільного ринку в сфері страхування. Ними було запроваджено єдину систему видачі ліцензій3 та єдину систему фінансового нагляду з боку держави — члена походження страховика (за місцем розташування головного офісу компанії). Така єдина система ліцензування дозволяє страховику вести свій бізнес на всій території Співтовариства. Такий стан речей забезпечується через дві гарантовані свободи — свободу здійснення підприємницької діяльності4 та свободу надання послуг5.

Обов'язковою умовою ведення діяльності зі страхування є отримання ліцензії на здійснення страхування відповідного виду ризиків, її отримання є необхідним як при започаткуванні страхового бізнесу на території держави-члена ЄС, так і при розширенні діяльності на страхування інших видів ризиків. Причому істотною умовою отримання такої ліцензії є повідомлення компетентного органу держави-члена, якому подано відповідні документи на отримання ліцензії, відомостей про власників акцій чи учасників, які беруть істотну участь у страховій компанії, та про розмір такої участі.

1 Рігзі Соїшсії оігєсііує 73/239/ЕЕС оґ 24 .Му 1973 оп ІЬе соопЗіпаІіоп оПа\УЗ, гееиіаііопз апсі асітішзігаїіуе ргоуівіопз ге1аІіп§ Іо ІЬе Іаіогщ-ир апсі ригзиіі оґ ІЬе Ьизіпе55 оґ сіігесі іпзигапсе оІЬег ІНап НГе а55игапсе.

- Рігзі Соипсії оігєсііує 79/267/ЕЕС оґ 5 МагсЬ 1979 оп ІЬе соогсііпаїіоп оГ1а\уз, ге§и1аІіопз апсі асітіпізігаїіуе ргоуізіопз ге1аІіп§ Іо ІЬе ІаЬіп§ ир апсі ригзиіі оГІЬе Ьизіпезз оГ сіігесі НГе аззигапсе. О] Ь 063 13.03.1979 р. 1.

1 АиІЬогігаїіоп.

4 Чи то через діяльність представництва (а§епсу), чи то через відкриття структурних підрозділів (ЬгапсЬ) (Глава 2 Договору про ЄС).

' Глава 3 Договору про ЄС.

63

При веденні страхового бізнесу у державі-члені, іншій, ніж держава-член походження6, страховик має дотримуватись усіх вимог законодавства приймаючої держави-члена7, що стосуються здійснення страхової діяльності, відповідно до положень концепції «загального блага».

Концепція «загального блага» та Треті Страхові Директиви

При розробці Третіх Страхових Директив було враховано принципи, вироблені практикою Європейського Суду Справедливості, у тому числі і щодо концепції «загального блага». Ці принципи знайшли відображення у наступних положеннях Директив 92/49/ЕЕС та 92/96/ЕЕС:

ст. 32 обох Директив:

Щодо відкриття страховою компанією структурного підрозділу (реалізації права на здійснення підприємницької діяльності) у державі-члені, іншій, ніж держава — член поводження. Ця держава після отримання всіх необхідних документів на відкриття підрозділу, має у двомісячний строк повідомити компетентні органи держави — члена походження про умови ведення страхової діяльності, які застосовуватимуться до такого підрозділу відповідно до концепції «загального блага»;

ст. 28 обох Директив:

Щодо продажу страхових полісів. Держава зобов'язання чи держава, в якій розташований ризик (у випадках страхування життя чи у випадках інших видів прямого страхування відповідно), повинна дозволяти укладення договорів страхування зі страховими компаніями, які отримали ліцензію відповідно до передбаченої процедури, за умови, що положення таких договорів не суперечать вимогам законодавства цих держав, дія яких спрямована на захист «загального блага».

ст. 54 Директиви 92/49/ЕЕС (інші види прямого страхування, крім страхування життя):

Щодо страхування здоров 'я як альтернативи відповідним положенням національної системи соціального забезпечення на випадок захворювання. У випадках, коли відповідно до національного законодавства, страхування здоров'я може частково чи у повному обсязі використовуватись як альтернатива національним положенням системи соціального забезпечення на випадок захворювання, — ця держава може вимагати відповідності положень договорів страхування положенням законодавства, дія яких спрямована на захист «загального блага». У випадках здійснення обов'язкового страхування від нещасних випадків на виробництві держава також може вимагати оприлюднення умов страхування попередньо до допуску таких полісів на ринок страхових послуг.

ст. 41 обох Директив:

Щодо проведення рекламних кампаній. Страхова компанія, яка отримала ліцензію відповідно до передбаченої процедури, може використовувати для проведення рекламних кампаній будь-які засоби комунікацій держави здійснення підприємницької діяльності чи надання послуг, за умови, що таке їх використання не суперечить концепції «загального блага» (тобто відповідає правилам щодо форми та змісту рекламного повідомлення).

Ноте МетЬег 8ІаІе. Нові МетЬег ЗШе.

64

Специфіка застосування принципів 4        концепції «загального блага» у сфері страхування

Положення національного законодавства можуть передбачати, зокрема, наступні заходи для забезпечення реалізації принципів концепції «загального блага» стосовно ведення страхової діяльності та надання страхових послуг:

—   попереднє оприлюднення умов договорів страхування;

—   запровадження вимог щодо мови страхових полісів;

—   затвердження кодексів професійної поведінки;

—   застосування максимальних технічних ставок при страхуванні життя;

—   застосування стандартних застережень чи мінімальних умов страхування;

—   обов'язкове зазначення суми, яку отримує застрахована особа (у випадках страхування життя) при розірванні договору страхування та ін.