Професійна підготовка
З метою здійснення права на поселення та економічну діяльність необхідно, щоб різні форми професійної підготовки були визнані відповідними органами влади країн ЄС. Принаймні у теорії це зрозуміло, проте на практиці гармонізувати усі ступені професійної підготовки для кваліфікованих працівників було надзвичайно важко.
Вважалось, що це дуже дорого, потенційно неможливо і вимагає багато часу. Рідкісний приклад подібного узгодження мав місце у медицині: у справі Broekmeulen1 Голландський комітет лікарів загальної практики мав намір відмовити позивачу у дозволі на діяльність в якості лікаря загальної практики у Нідерландах, оскільки фахову кваліфікацію він отримав у Бельгії. У Голландії лікар загальної практики мав пройти трирічний курс спеціальної підготовки, перш ніж бути допущеним до роботи. У Бельгії, навпаки, курс спеціальної підготовки не був обов'язковою умовою. Європейський суд визнав, що Голландський комітет не мав права відмовляти позивачу у дозволі практикувати, оскільки Директива 75/362 (ЄС), яка стосується підготовки лікарів загальної практики, гармонізувала цю сферу, тобто1 Справа 246/80, Broekmeulen [1981] ECR 2311.
вимога щодо підготовки лікарів такої групи на додаток до їхньої трирічної основної професійної підготовки відпадала.
Гармонізація за професійним принципом, відома як галузевий (або "вертикальний") підхід, не набула довершених форм, підтверджуючи, що вона вимагає надмірної витрати часу, а у секторах, де існують значні відмінності у національних традиціях, навіть неможлива. Проте були й певні успіхи: директива щодо взаємного визнання кваліфікації, наприклад, у оптовій1 і роздрібній2 торгівлі, для торгових агентів3, лікарів4, ветеринарів5, дантистів6, медичних сестер7, акушерок8, аптекарів9 та архітекторів10.
У середині 80-х років становище почало змінюватися, коли з появою внутрішнього ринку виникло усвідомлення, що "вертикальна" гармонізація занадто громіздка.
Замість цього Комісія ухвалила загальний, або "горизонтальний" підхід, який базується на взаємному визнанні фахової підготовки і стосується не окремих професій, а усіх сфер, де необхідним є диплом про вищу освіту.На таких принципах базується Директива 69/48 (ЄС) щодо створення загальної системи взаємного визнання дипломів про вищу освіту. Це дає змогу особам, які працюють за наймом і самостійно, які пройшли принаймні трирічний курс підготовки на стаціонарі (або аналогічний курс на вечірньому чи заочному відділеннях) в університетах, розгортати свою діяльність у інших країнах ЄС.
Якщо освіта або підготовка прохача були принаймні на рік меншими, ніж необхідно для працевлаштування у країні проживання, або стаж практичної діяльності не відповідав вимогам країни перебування, можливо, від нього вимагатимуть підтверджень про професійний досвід. Він не повинен бути
1 Директива 64/223 (ЄС).
2 Директива 68/363 (ЄС).
3 Директива 64/224 (ЄС).
4 Директива 75/362 та 75/363 (ЄС).
5 Директива 78/1026 та 78/1027 (ЄС).
6 Директива 78/686 та 78/687 (ЄС).
7 Директива 77/452 (ЄС).
8 Директива 80/154 (ЄС).
9 Директива 85/432 (ЄС).
10Директива 85/384 (ЄС).
174
175
довшим за період, якого не вистачає для необхідного стажу, а також не повинен удвічі перевищувати терміну, необхідного для навчання або підготовки у країні перебування. У будь-якому разі він не повинен перевищувати чотирьох років1.
Країна перебування може встановлювати адаптаційний період терміном не більше, як три роки:
а) коли існують значні розбіжності між програмою під
готовки і навчання, яку мав прохач, і тією, що існує у країні
перебування;
б) коли діяльність у країні перебування не є такою, як у
країні прохача;
в) коли професія в країні перебування передбачає діяль
ність, яка не здійснюється у країні прохача.
У двох останніх випадках є умова, що розбіжності, пов'язані зі спеціальною освітою і підготовкою, необхідною у країні перебування, охоплюють предмети, які значно відрізняються від тих, що містяться в офіційному свідоцтві2.
Замість проходження адаптаційного періоду прохач може вибрати контрольний тест. Однак для професій, що вимагають знання національного законодавства, в яких поради щодо національного законодавства становлять основний та постійний вид діяльності, держава сама обумовлює адаптаційний період або контрольний тест3.
Забороняється об'єднувати періоди адаптації разом з періодом проходження практики, які в цілому не повинні перевищувати термін у чотири роки.
Крім того, країна перебування може дозволити прохачам на еквівалентній основі пройти ту частину підготовки, що складає офіційну професійну практику4.
Таким чином Директива стала значним досягненням, оскільки усуває значну кількість існуючих бар'єрів для вільного пересування робітників і самостійно працюючих осіб. Слідом за Директивою 89/48 (ЄС) з'явилась Директива 92/51, яка мала остаточно сформувати загальну систему взаємного визнання, і стосувалася дипломів про середню спеціальну та
1 Ст.4(і)(а).
2 Ст.4(1)(в).
о
Там само. 4 Ст.5.
176
вищу освіту і посвічень про професійну підготовку, що надається за додатковими, загальними і професійними програмами терміном не більше, ніж на три роки. Тепер усі документи такого роду взаємно визнані в межах Є С