Продукти, оброблені іонізуючим опроміненням

Вимоги до продуктів, оброблених іонізуючим опроміненням, містяться у Директиві 1999/2/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 22 лютого 1999 року про зближення законів держав—членів стосовно продуктів харчування та складових продуктів харчування, які піддаються іонізуючій радіації, Директиві 1999/3/ЄС Європейського Парламенту та Ради від

22. лютого 1999 року стосовно встановлення переліку Співтовариством харчових продуктів та харчових інгредієнтів, що обробляються іонізованою радіацією, а також Рішення Комісії від
23. жовтня 2002 року, яким ухвалено список затверджених установ у третіх країнах для іррадіації продуктів харчування (оприлюднено під номером документу C(2002)3994) (2002/840/EC).

Директива 1999/2/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 22 лютого 1999 року про зближення законів держав—членів стосовно продуктів харчування та складових продуктів харчування, які піддаються іонізуючій радіації, застосовується до виробництва, збуту та імпорту продуктів харчування та складових продуктів харчування, далі по тексту «продукти харчування», які обробляються іонізуючою радіацією.

Ця Директива не застосовується до: продуктів харчування, які піддаються іонізуючій радіації, яка генерується приладами вимірювання або перевірки, якщо доза, яка поглинається, не більша, ніж 0,01 грей для приладів перевірки, які використовують нейтрони та 0,5 грей у інших випадках, при максимальному рівні енергії опромінення 10 мегаелектронвольт при використанні рентгенівських променів, 14 мегаелектронвольт у випадку нейтронів та 5 мегаелект- ронвольт у інших випадках; опромінення продуктів харчування, які готуються для хворих, що потребують стерильної дієти під медичним наглядом.

Держави—члени повинні вжити всіх заходів необхідних для гарантування, що опромінені продукти харчування можна розміщати на ринку лише якщо вони виконують положення цієї Директиви.

Умови, які необхідно виконати для дозволу обробки продуктів харчування іонізуючою радіацією, визначено у Додатку I. На час обробки такі продукти харчування повинні бути у відповідному цілісному стані.

Опромінення можна здійснювати лише засобами перерахованими у Додатку II та відповідно до вимог Процесуального кодексу, згаданого у Статті 7(2). Загальна середня поглинута доза розраховується відповідно до Додатку III.

У Директиві зазначається, що перелік продуктів харчування, які можна обробляти іонізуючою радіацією у Спільноті, за винятком всіх інших та максимальних дозволених доз радіації визначається у виконуваній Директиві, яку буде ухвалено відповідно до процедури, визначеної у Статті 100a Договору, враховуючи умови дозволу, визначені у Додатку I. Цей перелік визначатиметься поетапно. Комісія перевірить чинні державні дозволи та, після консультування з Науковим Комітетом продуктів харчування, подасть, відповідно до процедури визначеної у Статті 100a Договору, пропозиції спрямовані на встановлення переліку.

Маркування продуктів харчування оброблених іонізуючою радіацією управляється наступними положеннями:

якщо продукти призначені кінцевому споживачеві та масовим постачальникам провізії: якщо продукти продаються поштучно, слова «опромінення» або «оброблені іонізуючою радіацією» повинні бути на етикетках, як передбачено статтею 5(3) Директиви 79/112/EEC. Якщо продукти продаються партіями, ці слова повинні бути поруч з назвою продукту на індикаторі або приписці над або біля контейнеру, у якому знаходяться продукти; якщо опромінений продукт використовується як складова, ті ж самі слова повинні супроводжувати перелік складових. Якщо продукти продаються партіями, ці слова повинні бути поруч з назвою продукту на індикаторі або приписці над або біля контейнеру, у якому знаходяться продукти. Ті ж самі слова вимагаються для позначення опромінених інгредієнтів, що використовуються у складових продуктів харчування, навіть якщо вони складають менше 25 % кінцевого продукту.

Держави—члени повинні повідомити Комісії про компетентний орган або органи, відповідальні за: попереднє схвалення установок опромінення, надання офіційного довідкового номеру схваленій установці опромінення, офіційний контроль та перевірку, відкликання або зміну схвалення.

Схвалення надається тільки, якщо лише установка: задовольняє вимоги спільного ФАО/ВОЗ Кодексу Аліментаріус рекомендованого Комісією міжнародного процесуального Кодексу про роботу установок опромінення, що використовуються для обробки продуктів харчування (посилання ФАО/ВОЗ/CAC, том XV видання 1), та будь-які додаткові вимоги, які можна схвалити відповідно до процедури, визначеної в статті 12 цієї Директиви, визначає особу відповідну за узгодженість з усіма умовами, необхідними для застосування процесу.

Кожна держава—член пересилає Комісії: назви, адреси та довідкові номери установок опромінення, які схвалено, текст документу схвалення, та будь-яке рішення, що затримує або відхиляє схвалення.

Крім того держави—члени пересилають щороку Комісії результати перевірок, що виконуються установками іонізуючого опромінення, зокрема стосовно категорій та кількостей оброблюваних продуктів та застосовуваних доз, результати перевірок, що виконуються на етапі збуту продукту. Держави—члени повинні гарантувати, що методі, які використовуються для визначення обробки іонізуючою радіацією, відповідають параграфам 1 та 2 Додатку до Директиви 85/591^EC та стандартизуються або затверджуються якомога швидше, найпізніше до 1 січня 2003 р. Держави—члени інформують Комісію про методи, які використовуються, та Комісія оцінює використання та розвиток цих методів, беручи до уваги висновок Наукового Комітету Продуктів харчування.

На основі наданих даних Комісія повинна опублікувати у Офіційному Віснику Європейських співтовариств подробиці про установки, а також будь-які зміни у їх статусі, а також звіт, оснований на інформації, які надається щороку державними органами нагляду.

Установки опромінення, схвалені відповідно до статті 7, повинні, для кожного використовуваного джерела іонізуючої радіації, вести записи, в яких відображається для кожної партії оброблюваних продуктів харчування: природа та кількість опромінені продуктів харчування; номер партії; особа, яка замовляє обробку опроміненням; одержувач оброблених продуктів харчування; дата опромінення; пакувальні матеріали, що використовувалися при обробці; дата контролю процесу опромінення, як передбачено у Додатку III, проведені внутрішні перевірки та отримані результати, з подробицями, зокрема граничних, нижньої та верхньої, величин поглинутої дози та типу іонізуючої радіації; посилання на початкові вимірювання затвердження дози. Записи, зазначені вище, повинні вестися протягом п’яти років.

Продукт харчування, оброблений іонізуючою радіацією, не може імпортуватися з третьої країни, якщо тільки він не: відповідає умовам, які застосовуються до таких продуктів харчування, супроводжується документами, які вказують назву та адресу установки, яка виконувала обробку опроміненням, та надають інформацію, зазначену у статті 8, оброблювався в установці опромінення, схваленій Спільнотою та наявній у нижченаведеному переліку.

Відповідно до процедури, визначеної в статті 12, Комісія складає перелік схвалених установок, для яких офіційний нагляд гарантує виконання вимог статті 7. З метою складання цього переліку, Комісія може наказати експертам провести, під її повноваженнями, оцінювання та перевірку установок опромінення в третіх країнах, відповідно до статті 5 Директиви 93/99^EC.

Матеріали, що використовуються для пакування продуктів харчування для опромінення повинні відповідати цілям.

Якщо держава—член, в результаті нової інформації або переоцінювання існуючої інформації, що відбувалося після схвалення цієї Директиви, має чіткі докази, що опромінення певних продуктів харчування загрожує людському здоров’ю, хоча воно узгоджується з постановами цієї Директиви, ця о держава—член може тимчасово притримати або обмежити застосування зазначених постанов на своїй території.

Комісія перевіряє вказані підстави якомога швидше в рамках Постійного Комітету Продуктів харчування; вживає доцільних заходів відповідно до процедури, визначеної у статті 12. держави—члени, які прийняли зазначене рішення, можуть підтримувати його до набуття реалізації заходів.

Зміни до цієї Директиви або до виконуваної Директиви вносяться відповідно до процедури, визначеної у статті 12, лише у тій мірі, наскільки необхідно для забезпечення захисту здоров’я населення та у будь-якому випадку обмежуються заборонами або обмеженнями в порівнянні з попередніми припустимими ситуаціями.

Умови для дозволу опромінення продуктів харчування закріплені У Додатку І до Директиви 1999/2^C Європейського Парламенту і Ради від 22 лютого 1999 року про зближення законів держав—членів стосовно продуктів харчування та складових продуктів харчування, які піддаються іонізуючій радіації. Відповідно до них, опромінення продукту харчування можна дозволити тільки, якщо: існує реальна технологічна потреба, це не представляє загрози здоров’ю та здійснюється за запропонованими умовами, воно корисне для споживачів, воно не використовується як заміна гігієнічних здоровоохоронних методик або досвіду виробництва чи сільського господарства.

Опромінення продукту харчування можна використовувати лише у наступних цілях: для зниження масштабів хвороб, що передаються продуктами харчування, шляхом руйнування патогенних організмів, для зниження псування продуктів харчування шляхом уповільнення або зупинки процесів розкладання та руйнування організмів псування, для зменшення втрати продуктів харчування при достроковому достиганні, розвитку або проростанні, щоб позбавити продукти харчування від організмів шкідливих для рослин або рослинних продуктів.

Джерела іонізуючої радіації визначені у Додатку ІІ, відповідно до якого продукти харчування можна обробляти лише наступними джерелами іонізуючої радіації: гамма промені від радіонуклідів 60Co або 137Cs; рентгенівські промені, генеровані машинними джерелами, які працюють на номінальному рівні енергії або нижче нього (максимальний квантовий рівень) у 5 мегаелектровольт; електрони, генеровані від машинних джерел, які працюють на номінальному рівні енергії або нижче нього (максимальний квантовий рівень) у 10 мега- електровольт.

Вимоги до дозиметрії містяться у Додатку ІІІ, який визначає, що з метою визначення цілісності оброблених продуктів харчування можна припустити для загальної середньої дози в 10 кілогрей або менше, що всі радіаційні хімічні впливи у певному діапазоні є пропорційними дозі.

Загальна середня доза, D; визначається наступним інтегралом для загального обсягу товару:

де M — загальна маса оброблюваного зразка; p — місцева щільність у точці (x, y, z); d — місцева поглинута доза у точці (x, y, z);

dV = dx dy dz, безкінечно малий елемент обсягу, який у реальних випадках представлений відносним обсягом.

Загальну середню поглинуту дозу можна визначити безпосередньо для гомогенних продуктів або для гуртових товарів гомогенної очевидної щільності, розподіленням відповідної кількості дозиметрів стратегічно та випадково по всьому обсягу товару. Від розподілу дози, визначеної таким чином, можна розрахувати середнє, що буде загальною середньою поглинутою дозою. Якщо форма кривої розподілу дози по продукту чітко визначена, відомі положення мінімальної та максимальної дози. Виміри розподілу дози в цих двох позиціях у серії зразків продукту можна використовувати для надання оцінки загальної середньої дози. У окремих випадках середнє значення мінімальної дози (Dmin) та максимальної дози (Dmax) буде хорошою оцінкою загальної дози: тобто у таких випадках:

D max+ D min

Загальна середня доза ^

2

Співвідношення не повинно перевищувати 3.

Перед звичайним опроміненням даної категорії продуктів харчування на радіаційній установці визначаються розташування мінімальної та максимальної доз шляхом вимірів дози по всьому обсягу продукту. Ці затверджуючі виміри здійснюються необхідну кількість разів (наприклад, 3—5) для того, щоб врахувати різну щільність або розміри продукту. Вимірювання повторюється, коли змінюється продукт, його розміри або умови опромінення. Протягом процесу звичайні вимірювання дози здійснюються для того, щоб забезпечити, що обмеження дози не перевищуються. Виміри необхідно здійснювати розміщаючи дозиметри в точках максимальної або мінімальної дози, або на опорних точках. Доза на опорній точці повинна кількісно пов’язуватися з максимальною або мінімальною дозами. Опорна точка може знаходитися у зручній точці в або на продукту, якщо розбіжності в дозі низькі. Звичайні вимірювання дози здійснюються на кожній партії та регулярно протягом виробництва. У випадках, коли опромінюються продукти, що течуть, не запаковані, розташування мінімальної та максимальної дози не можна визначити. У таких випадках бажано використовувати випадкову вибірку дозиметра, для підтвердження значень крайніх точок дози.

Вимірювання дози слід виконувати, використовуючи визнані системи дозиметрії, та виміри повинні прослідковуватися до первинних стандартів.

Протягом опромінення певні параметри установки необхідно контролювати та постійно записувати. До параметрів для радіонуклідів відносяться швидкість транспортування продукту або час, проведений у зоні опромінення та примусова індикація для правильного розташування джерела. Для прискорюючих комплексів до параметрів до параметрів відносяться швидкість транспортування продукту та рівень енергії, потік електронів та ширина сканування установки.

Директива 1999/3/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 22 лютого 1999 року стосовно встановлення переліку Співтовариством харчових продуктів та харчових інгредієнтів, що обробляються іонізованою радіацією визначає, що, з оглядом на те, що Стаття 4 (1) та (2) Директиви 1999/2/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 22 лютого 1999 року щодо зближення законодавств Держав Членів стосовно харчових продуктів та харчових інгредієнтів, що обробляються іонізованою радіацією, надалі називається як «Рамкова Директива» забезпечує ухвалення переліку харчових продуктів, що, за винятком усіх інших, можуть оброблятися іонізованою радіацією; з урахуванням того, що перелік повинен встановлюватися поетапно; враховуючи те, що сухі ароматні трави, спеції та овочеві приправи часто містять та/або заражені організмами та їхніми метаболітами, що являються небезпечними для здоров’я людини; таке забруднення та/або зараження не можливо обробляти фумигантами, такими як, етиловим оксидом, через токсичність їх залишків; з огляду на те, що використання іонізованої радіації являється ефективним способом заміни зазначеної вище речовини; врахувавши, що таку обробку ухвалив Науковий Комітет харчових продуктів; з огляду на те, що така обробка зберігає та захищає здоров’я людини; прийняла вказану Директиву. Положення останньої визначають, що не завдаючи шкоди переліку Співтовариства, встановленого відповідно другого підпункту Статті 4 (3) рамкової Директиви, дана Директива визначає початковий позитивний список харчових продуктів та харчових інгредієнтів, надалі називаються як «продукти харчування», які можна обробляти іонізованою радіацією, разом із максимальними дозволеними дозами для зазначеної цілі. Обробку продуктів харчування іонізованою радіацією можна проводити відповідно до положень Рамкової Директиви. Зокрема, слід використовувати методи дослідження згідно Статті 7 (3) Рамкової Директиви.

Харчові продукти, що можна обробляти іонізованою радіацією та, додатково, максимальною середньою допустимою дозою, перераховані у Додатку.

Держави Члени можуть не дозволити, заборонити або відмінити продаж продуктів харчування, оброблені радіацією відповідно загальним положенням Рамкової Директиви та положенням даної Директиви на підставі їхньої обробки.

Держави Члени повинні ввести в силу закони, регламенти та адміністративні постанови відповідно даної Директиви з метою дозволу продажу та використання продуктів харчування, оброблених радіацією, що відповідають даній Директиві від 20 вересня 2000 року. Вони повинні повідомити Комісію про хід виконання завдання.

Якщо Держави Члени затвердять ці заходи, вони повинні посилатися на дану Директиву або повинні супроводжуватися посиланнями на випадок офіційної публікації. Методи посилання вказуються безпосередньо Державами Членами ЄС.

ДОЗВОЛЕНІ ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ ДЛЯ ОБРОБКИ РАДІАЦІЄЮ ТА МАКСИМАЛЬНО РАДІАЦІЙНИМИ ДОЗАМИ

Національне законодавство

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» непридатним («едалтерованим») до споживання людиною вважається харчовий продукт, якщо він, у тому числі, цілеспрямовано підданий іррадіації, за винятком використання іррадіаційної технології для прийнятних технічних цілей і відповідно до встановлених міжнародних вимог безпечного використання та застосування радіаційної іонізуючої технології. В цілому це положення відповідає вимогам acquis communautaire, однак воно не знайшло свого розвитку на рівні підзаконних нормативних актів, в яких конкретизувалися б встановлені вимоги безпечного використання та застосування радіаційної іонізуючої технології для обробки харчових продуктів. Так, наприклад, у Державних гігієнічних нормативах «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів Cs 137 та Sr 90 у продуктах харчування та питній воді», затверджених наказом МОЗ України від 03.05.2006 № 256, не міститься згадувань щодо продуктів, які можна обробляти іонізуючою радіацією.

Висновки

Ступінь відповідності національного законодавства у досліджуваній сфері вимогам acquis communautaire є середнім — з одного боку, положення щодо застосування радіаційної іонізуючої технології для обробки харчових продуктів знайшло своє закріплення у Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів», але, з іншого, необхідна його конкретизація у підза- конних нормативних актах. З огляду на це було б доцільно розробити і затвердити на рівні постанови Кабінету Міністрів України Положення про продукти харчування та складові продуктів харчування, які піддаються іонізуючій радіації, в якому мають міститися вимоги до процедури обробки іонізуючим випромінюванням та перелік продуктів харчування, дозволених для обробки радіацією та максимальні радіаційні дози. Після затвердження вказаного нормативного акту у відповідність з ним необхідно привести галузеві стандарти та підзаконні нормативні акти.