3. Проблема з поданням звітності акціонерів банку — нерезидентів
Форма № 645 «Інформація щодо суб'єктів господарювання, у яких власник істотної участі банку має участь, що перевищує 10 відсотків», затверджена постановою Правління Національного банку Україна від 27 липня 2001 року № 296, повинна подаватися комерційними банками щорічно до 15 лютого після звітного періоду територіальним управлінням НБУ.
В цій формі зазначаються повна назва суб'єкту господарювання, в якій власник істотної участі комерційного банку має участь, що перевищує 10%, його юридична адреса, ідентифікаційний код, вид економічної діяльності, участь юридичної особи — власника істотної участі в статутному капіталі суб'єкта господарювання на дату набуття ним статусу власника істотної участі в банку та на звітну дату.
Проблема полягає не стільки в поданні самої форми №645, а в тому, що форма подається разом з річним звітом власника істотної участі в банку, який включає в себе звіт про основні показники діяльності підприємства, баланс на 31 грудня звітного року (форма № 1), звіт про фінансові результати за рік (форма № 2), супровідну записку до річного звіту.
Юридична особа — власник істотної участі повинна подати відповідні документи, що її стосуються, так щоб комерційний банк встиг подати документи до 15 лютого. У випадку, коли юридична особа — власник істотної участі є нерезидентом, то виникає проблема з дотриманням строків, оскільки може виникати така ситуація, що в своїй державі юридична особа ще не підготувала такі звітні документи через те, що ще не настали строки їх подачі, а в Україні вже потрібно було їх подати.
Наявна ситуація неодмінно призведе до застосування штрафних санкцій до комерційних банків за порушення встановлених строків подачі річної звітності. Але насправді комерційні банки не мали наміру їх порушувати, а це виходить через те, що встановлені строки не дають фізичної змоги сумлінно дотримуватися їх.
А зобов'язати юридичну особу — нерезидента подавати річну звітність раніше встановленого її державою строку також є неможливим і нераціональним.на
4. Необхідність отримання дозволу НБУ придбання пакету акцій комерційного банку (істотної участі)
Відповідно до ст. 34 Закону України від 7 грудня 2000 року №2121-111 «Про банки та банківську діяльність» в Україні необхідно отримати письмовий дозвіл Національного банку України для придбання істотної участі в банку. Для його отримання подається велика кількість документів щодо фінансового стану та ділової репутації майбутнього власника істотної участі в банку. Перелік таких документів встановлено в п.5 Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 року № 375.
Проблема полягає в тому, що видача письмового дозволу є занадто заре-гульованою.
По-перше, потрібно зазначити, що, як підказує європейський досвід, для придбання істотної участі в кредитній установі отримання дозволу є зайвим. При придбанні істотної участі необхідно лише проінформувати компетентні органи (про це піде мова трохи пізніше).
160
По-друге, пакет документів, який подається особою, містить необгрунтоване великий обсяг фінансової та приватної інформації, що відбирає досить багато часу та майже повністю розкриває внутрішню інформацію про особу, що теж не є позитивним моментом для заявника.
При видачі письмового дозволу НБУ враховує статус заявника, тобто відповідно до розподілу на фізичну/юридичну особу та резидента/нерезидента визначається різний обсяг інформації, необхідної для отримання дозволу. Але навіть при такому розподілі певна інформація не має істотного значення для визначення «фінансової відповідності» заявника.
Цілком зрозуміло побоювання держави за комерційні банки в світлі останньої тенденції — боротьби з тероризмом та «брудними» грошима. Ця тенденція знайшла своє відображення у всьому світі. Не зважаючи на це, Європейський Союз все ж таки не вважає, що для того, щоб придбати істотну участь в кредитній установі, необхідно отримувати письмовий дозвіл.