Передбачена демократія

Виглядає, однак, на те, що цей процес наразі не відповідає законним демократичним вимогам, що спонтанно виникають у системі, яка пронизує й трансформує політичні й соціальні структури держав членів Мається на увазі проблема ^“дефіциту демократи” в Євросоюзі

Проблема “дефіциту демократи”, до якої ми повернемося далі, бере свій початок з того факту, що представниками дер жав-членів в установах Співтовариства, як і в усіх інших міжна родних організаціях, є уряди, тобто виконавча влада, а не пар ламенти — законодавча Таким чином, оскільки вихідні угоди та їхня подальша конституцюналізація розвинули особливу сис тему, що породжує акти з функціями законів (акти з пріоритетом перед національними законами), система Співтовариства істотно підсилила національні уряди Справді, європейські уряди, під час зустрічей у Брюсселі для прийняття законів, директив і постанов, займаються законодавчою діяльністю і при цьому не підвладні процедурі парламентського контролю, звичайній у процесі ухвалення рішень на національному рівні, до того ж у Співтоваристві не запроваджуються еквівалентні механізми контролю, які б підсилили роль Європарламенту Ця ситуація виправдовує твердження, згідно з яким

“сучасний Євросоюз передбачає демократію як спадщину вартостей та інституцій, які поділяють держави члени, у кожній з яких представ ники народу контролюють діяльність виконавчої влади, але сам ІСоюзj не є демократичним Демократія залишиться недосяжною для об’єднаної Європи поки п форма правління міститиме правила и узаконюватиме практику дій за зразком міжнародних спільнот Засто сування таких правил і практик погрожує підсиленням домінування уряду над національними парламентами та цим самим впливом на кон ституци держав членів, тобто на саму демократію, передбачену для Євросоюзу”36

Деякі національні парламенти, як от данський або британський, запровадили ефективні форми попереднього контролю за органами виконавчої влади, і за їхнім прикладом так само вчинили інші парламенти французький, нідерландський, австрійський, фінський і шведський34 Насправді ідеальним рішенням було б не запроваджувати надто суворі форми контролю за урядами на національному рівні, що, серед іншого, могло б надто зменшити поле переговорів і гнучкість, необхідні при їх проведенні виконавчою владою, — але й піднести роль Європарламенту в галузі законодавства і у сфері контролю Національні парла менти, що донедавна вбачали в європейських інституціях причину свого послаблення, могли б змінити своє ставлення, виходячи з національного досвіду і з нових прерогатив, передбачених Амстердамською угодою Протокол про національні парламенти (додаток до Угоди), здається, відкриває нову фазу вертикальної інтеграції європейського процесу прийняття рішень шляхом структурованого діалогу між інституціями Співтовариства і на цюнальними парламентами та шляхом адекватного інформування національних парламентів про законодавчі пропозиції ЄС3

Зрештою, якщо на юридичному рівні демократичність сис теми могла б бути підвищена завдяки зміцненню законодавчої та контрольної ролі Європейського Парламенту, з погляду політики повна конституцюналізація системи йде через створення євро пейського громадянського суспільства, здатного втілити в життя справжній політичний діалог за свідомої участі національної думки У теперішніх європейських країнах ця думка звичайно сприймає об’єднану Європу вже відфільтрованою й розчиненою у вузьконацюнальних політичних дебатах, а це рідко дозволяє по справжньому зрозуміти можливі наслідки європейських рішень Вплив громадян на Співтовариство поки що слабкий, і Єв росоюз ще не є системою, де керівники відповідають за свої дії перед громадянами Цей закид стосується передусім ставлення урядів, які, з одного боку, цілком усвідомлюють необхідність 1Н теґраци для досягнення певних політичних цілей, які неможливо досягти обмеженими засобами окремих держав, а з іншого боку, чинять опір перетворенню Євросоюзу на справжню наднацюна льну демократію, адже це призвело б до підсилення спільного здійснення суверенітету та обмежило б поле для маневру, кот рим сьогодні користуються органи виконавчої влади європейсь ких держав