Особливості компонування за масою чи за об’ємом окремих розфасованих продуктів

Ст. 16 Директиви Ради 71/316/ЄЕС від 26 липня 1971 року про наближення законів дер- жав—членів про спільні положення для вимірювальних інструментів та методів метрологічного контролю зі змінами, внесеними Актом про приєднання, визначила, що гармонізація вимог щодо реалізації окремих продуктів, зокрема, в частині вимірювання та маркування розфасованих кількостей, може регулюватися окремими директивами.

Розфасований продукт у значенні цієї Директиви — це поєднання продукту та індивідуальної упаковки, в яку він упакований. Продукт фасується тоді, коли він поміщається в упаковку будь-якої природи без присутності покупця, і кількість продукту, що міститься в упаковці, має визначене значення і не може бути змінена без відкриття упаковки або її помітної модифікації.

Упаковки, на яких може бути знак ЄЕС це упаковки, які відповідають вимогам цієї Директиви та додатку І до неї. Вони піддаються метрологічному контролю на умовах, визначених у секції 5 додатку І та у додатку ІІ.

На всіх упаковках зі знаком ЄЕС має бути вказання, відповідно до додатку І, маси чи об’єму продукту, відомі як «номінальна маса» чи «номінальний об’єм», що його вони повинні містити. На упаковках, що містять рідкі продукти, позначається їх номінальний об’єм, а на упаковках, що містять інші продукти, позначається їх номінальна маса, за винятком випадку, коли торгова практика чи національні підзаконні акти передбачають інше, та випадку норм Співтовариства, що передбачають інше.

Держави—члени не можуть відмовляти, забороняти або обмежувати випуск на ринок розфасованих продуктів, що відповідають вимогам та тестам, встановленим у цій Директиві, з причин, що стосуються позначень, які мають бути на таких розфасованих продуктах відповідно до цієї Директиви, визначення їхнього об’єму чи маси або методів їх визначення чи перевірки.

Перевірки, передбачені секцією 5 додатку І, здійснюються компетентними органами держави—члена, що є країною походження, якщо розфасовані продукти, вироблені поза межами Співтовариства, ввозяться на територію Співтовариства до держави—члена, яка ще не імпле- ментувала цю Директиву відповідно до цієї статті.

Розфасовані продукти, на які поширюється дія цієї Директиви, компонуються у такий спосіб, аби вони відповідали таким вимогам: фактичний вміст упаковки не є в середньому меншим за номінальну кількість; частка упаковок з негативною похибкою, що перевищує до- пустиму негативну похибку, є достатньо невеликою, і тому партії розфасованих продуктів відповідають вимогам тестів, описаних у додатку ІІ; на жодному розфасованому продукті з негативною похибкою, що вдвічі перевищує допустиму негативну похибку, наведену в таблиці у пункті 2.4, не має бути знаку ЄЕС, передбаченого пунктом 3.3.

Номінальна кількість (номінальна маса чи номінальний об’єм) вмісту упаковки — це маса чи об’єм, вказаний на упаковці, тобто кількість продукту, що міститься в упаковці. Фактичний вміст упаковки — це кількість (маса чи об’єм) продукту, що в ній міститься фактично. В усіх операціях з перевірки кількості продуктів, вираженої в одиницях об’єму, значення, що використовується для фактичного вмісту, визначається за температури 20°С або коригується до неї, незалежно від того, за якої температури здійснювалося пакування чи перевірка.

Допустима негативна похибка у вмісті упаковки встановлюється відповідно до наведеної нижче таблиці:

При використанні таблиці значення допустимої негативної похибки, зазначені в таблиці у відсотках, що обчислюються в одиницях маси чи об’єму, округляються до десятої частки грама чи мілілітра.

На упаковках усіх розфасованих продуктів, скомпонованих відповідно до цієї Директиви, мають бути такі позначення, що наносяться на них таким чином, аби вони були незмивними, розбірливими та видимими за нормальних умов представлення: номінальна кількість (номінальна маса чи номінальний об’єм), виражена у кілограмах, грамах, літрах, сантилітрах чи мілілітрах та позначена цифрами заввишки щонайменше 6 мм, якщо номінальна кількість перевищує 1000 г або 100 сл, щонайменше 4 мм, якщо вона становить від 200 до 1000 г або від 20 до 100 сл, щонайменше 3 мм, якщо становить від 50 до 200 г або від 5 до 20 сл, та щонайменше 2 мм, якщо становить не більше 50 г або 5 сл, і позначення одиниці виміру, що використовується, або, за необхідності, назва одиниці виміру відповідно до Директиви 71/354/ЄЕС зі змінами, внесеними Директивою 76/770/ЄЕС; позначення англійськими одиницями робляться літерами та цифрами, розміри яких не перевищують розміри відповідних позначень в одиницях СІ; позначення або надпис, що дає можливість відповідним департаментам ідентифікувати пакувальника, особу, яка організує пакування, або імпортера, підприємство якого зареєстроване у Співтоваристві; маленька літера «е», щонайменше 3 мм заввишки, розміщена у тому самому полі зору, що й зазначення номінальної маси чи номінального об’єму, яка являє собою гарантію пакувальника чи імпортера, що розфасований продукт відповідає вимогам цієї Директиви.

Пакувальник чи імпортер відповідає за забезпечення відповідності розфасованих продуктів вимогам цієї Директиви. Кількість продукту, що міститься в упаковці (або пакувальна кількість), відома як «фактичний вміст», визначається чи перевіряється за масою або об’ємом під відповідальність пакувальника та/чи імпортера. Визначення чи перевірка здійснюється за допомогою законного вимірювального інструменту, придатного для здійснення необхідних операцій. Перевірка може бути здійснена шляхом вибіркового контролю. Якщо фактичний вміст не визначається, перевірка, здійснювана пакувальником, організується таким чином, щоб була ефективно забезпечена кількість вмісту. Ця умова задовольняється, якщо пакуваль- ник здійснює виробничі перевірки відповідно до процедур, визнаних компетентними департаментами держави—члена, та якщо він надає таким департаментам документи з результатами таких перевірок, аби підтвердити, що такі перевірки разом з усіма виправленнями та корективами, що є необхідними, здійснені належним чином.

У випадку ввезення розфасованих продуктів з країн, що не є членами ЄЕС, імпортер замість вимірювання та перевірки може надати підтвердження, що він має усі необхідні гарантії для того, щоб взяти на себе відповідальність.

У випадку розфасованих продуктів у кількостях, виражених в одиницях об’єму, один з кількох методів забезпечення відповідності вимогам з вимірювання та перевірки передбачає використання (при компонуванні розфасованого продукту) типу вимірювальної ємності, визначеного у відповідній директиві, яка наповнюється за умов, описаних у Директиві 71/316/ЄЕС та у цій Директиві.

Перевірки для забезпечення відповідності розфасованих продуктів положенням цієї Директиви здійснюються компетентними департаментами держав—членів шляхом вибіркового контролю в приміщеннях пакувальника або, якщо це неможливо, в приміщеннях імпортера чи його агента, зареєстрованого у Співтоваристві.

Отже, що стосується критерію щодо мінімального вмісту, план вибіркового контролю, що використовується державою—членом, вважається порівнянним з планом, рекомендованим у додатку II, якщо абсциса точки ординати 0,10 на операційній характеристичній кривій першого плану (імовірність прийняття партії = 0,10) відхиляється менш ніж на 15 % від абсциси відповідної точки на операційній характеристичній кривій плану вибіркового контролю, рекомендованого у додатку II.

Що стосується критерію щодо середнього значення, яке обчислюється за допомогою методу стандартного відхилення, план вибіркового контролю, що використовується державою— членом, вважається порівнянним з планом, рекомендованим у додатку II, якщо, беручи до уваги операційні характеристичні криві двох планів, для яких віссю абсцис є абсциса точки ординати 0,10 на кривій першого плану (імовірність прийняття партії = 0,10) відхиляється менш ніж на 0,05 від абсциси відповідної точки на кривій плану вибіркового контролю, рекомендованого в додатку II.

Ця Директива не виключає будь-яких перевірок, що можуть бути здійснені компетентними департаментами держав—членів на будь-якому етапі процесу реалізації, зокрема, для потреб верифікації того, що розфасовані продукти відповідають вимогам цієї Директиви.

Фактичний вміст упаковок може бути визначений безпосередньо за допомогою інструментів зважування чи інструментів визначення об’єму або, у випадку рідин, опосередковано шляхом зважування розфасованого продукту та визначення його густини.

Незалежно від того, який метод використовується, похибка, зроблена при визначенні фактичного вмісту упаковки, не повинна перевищувати однієї п’ятої допустимої негативної похибки для номінальної кількості у відсотках.

Процедура визначення фактичного вмісту упаковки може бути предметом внутрішніх підзаконних актів у кожній державі—члені.

Перевірка розфасованих продуктів здійснюється шляхом вибіркового контролю в два етапи: перевірка фактичного вмісту кожної упаковки у вибірці, перевірка середнього значення фактичного вмісту упаковок у вибірці.

Партія розфасованих продуктів вважається прийнятною, якщо результати обох цих перевірок задовольняють критерії прийняття.

По кожній з цих перевірок існує два плани вибіркового контролю: план для неруйнуючо- го тестування, тобто тестування, яке не передбачає розкриття упаковки, план для руйнуючого тестування, тобто тестування, яке передбачає розкриття чи порушення цілісності упаковки.

З причин економії та доцільності другий тест обмежується абсолютно необхідним мінімумом; він є менш ефективним за неруйнуючий тест.

Отже, руйнуючий тест проводиться лише тоді, коли провести неруйнуючий тест неможливо. Як правило, він не застосовується до партій, кількість одиниць в якій є меншою за 100.

Усі розфасовані продукти в партії мають ту саму номінальну кількість, є того самого типу та тієї самої серії, упаковані в тому самому місці. Обсяг партії обмежується кількостями, встановленими нижче. Якщо розфасовані продукти перевіряються у кінці пакувальної лінії, кількість у кожній партії дорівнює максимальній годинній продуктивності пакувальної лінії, без жодних обмежень щодо обсягу партії. Для партій, що складаються з менш ніж 100 розфасованих продуктів, неруйнуючий тест, якщо проводиться, є 100 %.

Перевірка фактичного вмісту упаковки здійснюється наступним чином. Мінімальний прийнятний вміст обчислюється шляхом вирахування допустимої негативної похибки для відповідного вмісту з номінальної кількості розфасованого продукту.

Упаковки в партії, фактичний вміст яких є меншим за мінімальний прийнятний вміст, вважаються дефектними.

Неруйнуючий тест проводиться відповідно до плану подвійного вибіркового контролю як показано в таблиці нижче. Перша кількість упаковок, що перевіряються, дорівнює кількості одиниць у першій вибірці, як зазначено в плані: якщо кількість дефектних одиниць, виявлених у першій вибірці, є меншою чи дорівнює першому критерію прийняття, партія вважається прийнятною для потреб цієї перевірки, якщо кількість дефектних одиниць, виявлених у першій вибірці, дорівнює або є більшою за перший критерій неприйняття, партія відбраковується, якщо кількість дефектних одиниць, виявлених у першій вибірці, знаходиться між першим критерієм прийняття та першим критерієм неприйняття, перевіряється друга вибірка, кількість одиниць в якій вказується у плані.

Дефектні одиниці, виявлені у першій та другій вибірках, об’єднуються, і: якщо сумарна кількість дефектних одиниць є меншою або дорівнює другому критерію прийняття, партія вважається прийнятною для потреб цієї перевірки, якщо сумарна кількість дефектних одиниць дорівнює або є більшою за другий критерій неприйняття, партія відбраковується.

Руйнуючий тест може бути проведений згідно з планом одинарного вибіркового контролю, наведеним нижче, та використовується лише для партій, що складаються зі ста або більше одиниць.

Кількість розфасованих продуктів, що перевіряються, дорівнює 20. Якщо кількість дефектних одиниць, виявлених у вибірці, є меншою або дорівнює критерію прийняття, партія розфасованих продуктів вважається прийнятною. Якщо кількість дефектних одиниць, виявлених у вибірці, дорівнює або є більшою за критерій неприйняття, партія розфасованих продуктів відбраковується.

Партія розфасованих продуктів вважається прийнятною для потреб цієї перевірки, якщо

середнє значення х = Е xi фактичного вмісту хі n упаковок у вибірці є більшим за значення: n

Qn              ^ * ^(1-а)

Vn

У цій формулі:

Qn = номінальна кількість розфасованого продукту,

N = кількість розфасованих продуктів у вибірці для цієї перевірки, s = розрахункове стандартне відхилення фактичного вмісту партії,

?(1 - а) = довірчий рівень 0,995 розподілу Стьюдента зі ступенем свободи V = n - 1.

Якщо Хі — визначене значення фактичного вмісту і-ої одиниці у вибірці, що містить n одиниць, то:

середню величину визначених значень для вибірки одержуємо за такою формулою:

i=n

I v

X = i=1

n

і розрахункове значення стандартного відхилення s — таким чином:

І=п              2

— сума квадратів визначених значень: і (х )2

i=1

- квадрат суми визначених значень: І і х_

у i=1 '

Ч 2

- скоригована сума SC = і(х. )2 -1| ІЩх- | i=1 1              n У i=1              1J

i=1              n              у              i=1

SC

• розрахункове значення дисперсії: v =

n-1

• розрахункове значення стандартного відхилення: s = fV

Критерії прийняття чи неприйняття партії розфасованих продуктів для перевірки середньої величини:

КРИТЕРІЇ ДЛЯ НЕРУЙНУЮЧОГО ТЕСТУВАННЯ

КРИТЕРІЇ ДЛЯ РУЙНУЮЧОГО ТЕСТУВАННЯ