Національне законодавство
Правові і організаційні засади забезпечення якості та безпеки риби, інших водних живих ресурсів, виготовленої з них харчової продукції для життя і здоров’я населення та запобігання негативному впливу на довкілля у разі вилову, переробки, фасування та переміщення через митний кордон України встановлені у Законі України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них».
Риба та інші водні живі ресурси (водні біоресурси) розуміються у цьому Законі як сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних живих ресурсів належать: прісноводні, морські, ана- дромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, у тому числі молюски, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, головоногі, водорості та інші водні рослини. Необхідно зазначити, що понятійний апарат Закону України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» не містить багатьох визначень, необхідних для однакового розуміння суб’єктами правозастосування термінів, що вживаються у даній сфері. Зокрема, це стосується визначених у ст. 2 Директиви Ради від 22 липня 1991 року що встановлює санітарні правила виробництва та розміщення на ринку продуктів рибальства (91/493/ЄЕС) понять. продукту рибальства, продукту гідропоніки, охолодження, свіжого продукту, підготовленого продукту, переробленого продукту, консервів, замороженого продукту, випуску на ринок, плавучого рибозаводу.Вирощування риби, інших водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх ділянках) та континентальному шельфі України дозволяється суб’єктам господарювання за наявності позитивної ветеринарно-санітарної оцінки стану (визначають державні органи ветеринарної медицини) водних об’єктів.
Якість та безпека живої риби, інших водних живих ресурсів, вирощених у ставках, інших водних об’єктах (їх ділянках), підтверджуються ветеринарним свідоцтвом, яке видається державними органами ветеринарної медицини один раз на рік на всю партію вирощених живої риби або інших водних живих ресурсів.
Спеціальне використання риби, інших водних живих ресурсів здійснюється суб’єктами господарювання, їх об’єднаннями переважним чином за плату в межах встановлених лімітів (квот) за наявності ліцензій (дозволів) та позитивних ветеринарно-санітарних оцінок стану промислових ділянок рибогосподарських водних об’єктів загальнодержавного значення і показників безпеки риби, інших водних живих ресурсів (визначається державними органами ветеринарної медицини).
Порядок видачі ліцензій (дозволів) та порядок здійснення спеціального використання риби, інших водних живих ресурсів визначаються чинним законодавством.
Кожна партія продуктів лову, отримана в порядку спеціального використання риби, інших водних живих ресурсів, супроводжується свідоцтвом виробника про якість.
Періодичність контролю показників безпеки продуктів лову визначається чинним законодавством.
Продукти лову, які містять токсичні речовини, що перевищують встановлені допустимі рівні, чи з наявністю паразитів понад встановлені норми за рішенням державних органів ветеринарної медицини підлягають утилізації згідно з вимогами чинного законодавства.
У період ускладнення санітарно-епідемічної або епізоотичної ситуації у рибогосподарських водних об’єктах спільне рішення щодо реалізації чи утилізації продуктів лову приймають органи державної санітарно-епідеміологічної служби та державні органи ветеринарної медицини.
Переробку продуктів лову мають право здійснювати суб’єкти господарювання за наявності у них дозволу на цей вид діяльності, який видається органами державної санітарно- епідеміологічної служби та державною службою ветеринарної медицини.
Суб’єкти господарювання, які здійснюють переробку продуктів лову, підлягають обліку в державній службі ветеринарної медицини за місцем розташування. Суб’єкти господарювання, які здійснюють рибоконсервне та пресервне виробництво, підлягають обліку в центральному органі виконавчої влади у сфері рибного господарства.
Облік суб’єктів господарювання засвідчується номером, який присвоюється їм для маркування продукції власного виробництва.
Переробку продуктів лову можуть здійснювати суб’єкти господарювання, виробництво яких пройшло атестацію на виконання цих робіт.
Виробництво суб’єктів господарювання, які здійснюють переробку продуктів лову, підлягає в установленому порядку атестації на відповідність обов’язковим вимогам, встановленим нормативно-правовими актами та нормативними документами. Об’єктами атестації переробного виробництва є: технічна документація на продукцію та її виробництво; технологічне обладнання; засоби вимірювальної техніки, контролю, випробувальне обладнання та система їх перевірок; порядок реєстрації результатів контролю та випробувань, складання, затвердження та зберігання протоколів випробувань; порядок формування та позначення партій харчової продукції.
Атестат виробництва видається територіальним органом з сертифікації на підставі позитивного висновку атестаційної комісії.
Порядок проведення атестації переробного виробництва та форма атестата встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики.
Орган, що видав атестат, має право зупинити його дію на певний строк у разі порушення суб’єктом господарювання законодавства у сфері виробництва харчової продукції; недотримання ним вимог нормативних документів; виявлення невідповідності виготовленої продукції встановленому рівню якості. Атестат виробництва може бути анульованим у разі виявлення недостовірних даних у заяві та документах, поданих відповідному органу для проведення атестації; повторного або грубого порушення законодавства у сфері виробництва харчової продукції; невиконання розпорядження органу про усунення порушень умов виробництва.
Під час переробки продуктів лову повинні забезпечуватися: ведення обліку надходження продуктів лову, а також обліку виготовленої з них продукції; проведення постійного контролю якості та безпеки продуктів лову, що надходять на переробку, а також супутніх матеріалів та харчової продукції з них відповідно до статті 7 цього Закону; реалізація виготовленої харчової продукції та використання продуктів лову для переробки лише за наявності документального підтвердження їх якості та безпеки; недопустимість введення в обіг, вилучення з обігу та утилізація неякісної та небезпечної продукції; дотримання вимог нормативних документів щодо умов добування, переробки та транспортування і зберігання продуктів лову та харчової продукції з них; недопущення негативного впливу неякісної та небезпечної продукції на життя і здоров’я населення та довкілля.
Під час переробки продуктів лову суб’єкти господарювання повинні дотримуватися інших вимог, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами.
З метою забезпечення якості і безпеки продуктів лову та харчової продукції з них для здоров’я населення суб’єкт господарювання проводить контроль цієї продукції на всіх стадіях її переробки.
Контроль якості продуктів лову, харчової продукції з них та супутніх матеріалів здійснює виробнича лабораторія, яка підлягає акредитації.
Порядок акредитації виробничих лабораторій переробних виробництв встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації.
Виробнича лабораторія проводить: вхідний контроль якості сировини, напівфабрикатів, супутніх матеріалів, призначених для виробництва; контроль критичних точок виробництва продукції; відбіркові перевірки якості дотримання технологічної дисципліни; контроль якості готової продукції за показниками, передбаченими нормативними документами.
У разі виявлення порушень вимог до технологічних процесів виробнича лабораторія має право припинити виробництво, про що доводиться до відома вищої організації та місцевих органів виконавчої влади, а у разі необхідності — органів прокуратури.
Результати досліджень, проведених виробничою лабораторією, реєструються у спеціальному журналі. Порядок ведення реєстраційних журналів встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері рибного господарства.
Відповідальність за об’єктивність проведення досліджень (вимірювань) та вірогідність їх результатів несе керівник виробничої лабораторії.
Виробнича лабораторія на підставі досліджень продуктів лову, харчової продукції з них та супутніх матеріалів (за умови їх відповідності вимогам нормативних документів) видає свідоцтво про якість.
Підтвердження відповідності і безпеки продуктів лову та харчової продукції з них встановленим вимогам є обов’язковим у разі їх реалізації або направлення на переробку.
Продукти лову реалізуються або використовуються для переробки тільки за наявності: ветеринарного свідоцтва; висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи у разі, якщо продукт лову реалізується або направляється на переробку вперше.
Харчова продукція реалізується тільки за наявності: ветеринарного свідоцтва; свідоцтва виробника про якість; сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання в Україні іноземного сертифіката (для імпортованої продукції); маркування згідно з вимогами Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини».
Державні санітарні правила і норми для підприємств і суден, що виробляють продукцію з риби та інших водних живих ресурсів (далі — санітарні правила) затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 06.05.2003 року № 197. Це обов’язковий для виконання нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, який встановлює санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні вимоги до виробництва продукції з риби та інших водних живих ресурсів. Необхідно зазначити, що у вказаних Санітарних правилах в основному враховано низку вимог законодавства ЄС. Однак у Розділі 6, який визначає вимоги до розвантаження та оптового продажу продукції з риби та інших водних живих ресурсів, не враховано положення п. е) ч. 3 Глави ІІ від Директиви Ради від 22 липня 1991 року, що встановлює санітарні правила виробництва та розміщення на ринку продуктів рибальства (91/493/ЄЕС), де визначено, що під час виставки або зберігання продуктів рибальства території аукціонних та оптових ринків в яких виставляються до продажу продукти рибальства, повинні не використовуватись для інших цілей. Транспортні засоби, що виділяють вихлопні гази, здатні погіршити якість продуктів рибальства, не повинні мати можливості в’їжджати на ринок. Небажані тварини не повинні проникати на ринок.
На підставі викладеного можна зробити висновок, що рівень адаптації національного законодавства до вимог правових актів ЄС щодо здоров’я та маркетингу продукції, що вирощена у водному середовищі, є середнім. Для більшої відповідності положенням acquis еотттаиґаігє необхідно внести зміни до Закону України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», розширивши його понятійну базу, а також до Державних санітарних правил і норм для підприємств і суден, що виробляють продукцію з риби та інших водних живих ресурсів (далі — санітарні правила) затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 06.05.2003 року № 197, забезпечивши додержання вимог Директиви Ради від 22 липня 1991 року, що встановлює санітарні правила виробництва та розміщення на ринку продуктів рибальства (91/493/ЄЕС).
Еще по теме Національне законодавство:
- Національне законодавство
- Національне законодавство
- Національне законодавство
- Національне законодавство
- Національне законодавство
- Національне законодавство
- Національне законодавство
- 7. Імплементація норм міжнародного права в національне законодавство
- 42.Гармонізація національного галузевого законодавства з міжнародним правом.(44).
- Тема 4. Заходи впливу з боку Національного банку України за порушення банківського законодавства