<<
>>

Мета

Починаючи з 1980-х років Європейська Комісія зосереджувала свою увагу на розробці системи, яка б накладала на країни-члени обов’язок повідомляти їй про всі проектні технічні норми та стандарти з метою визначення їх відповідності ст.ст.

28 (колишня ст. 30) та 29 (колишня ст. 34) Договору.

Директива 83/189 від 28 березня 1983 року, яка визначає порядок надання інформації у сфері технічних норм та стандартів[60], дозволяє Європейській Комісії блокувати національний законотворчий процес на період 12 місяців, протягом яких вона має час запропонувати, якщо це можливо, загальноєвропейський відповідник проектній технічній нормі.

Нещодавно Директиву 83/189 було замінено Директивою 98/34/ЕС від 22 червня 1998, яка не внесла жодних змін у процедуру[61].

  1. Сфера застосування

У 1998 році[62] систему розповсюдження інформації, яка раніше застосовувалась лише для промислових товарів, було поширено на сільськогосподарську продукцію, продовольчі товари, фураж та медикаменти. До того ж сфера дії Директиви 98/48 поширилась на інформаційні послуги .

  1. Надання інформації про проекти технічних норм

Згідно з порядком, визначеним Директивою 83/189 (ст. 8), країни-члени мають повідомити Комісію про всі проекти технічних норм, іншими словами, про всі проекти нормативних актів, що містять технічні норми, відповідність яким є обов’язковою де-юре або де-факто. Країна-член разом із цим повідомленням повинна надати пояснення причин встановлення такої норми. У свою чергу, Комісія інформує інші країни-члени, які можуть висловити свої зауваження. Тоді Комісія може винести рішення про прийняття директиви щодо цієї справи. Країна може затвердити відповідну норму, якщо протягом 12 місяців не буде прийнято жодного заходу на рівні Співтовариства. акий порядок надання інформації також дозволяє Комісії визначати пріоритети країн-членів у сфері безпеки та якості товарів, і вивчати різні підходи, передбачені національними органами влади.

З метою посилення ефекту цих різних заходів назви проектів норм, що передаються країнами-членами до Комісії,

публікуються в Офіційному Віснику ЄС[63]. Дана вимога дозволяє суб’єктам підприємницької діяльності слідкувати за появою проектів норм, які стосуються їх діяльності, і за умови відсутності повідомлення про              них,              скористатись

неправомірністю застосування державою обмежувальних заходів. Вони можуть або передати справу на розгляд національного суду, або звернутися до Комісії, яка у цьому випадку звертається до країни, що порушила процедуру. „Прямий контроль з боку індивідів та професійних організацій має посилити дотримання порядку надання нормативної інформації. Спільний нагляд з боку країн-членів та Комісії зводить до мінімуму ризик того, що технічні норми становитимуть перешкоду згідно зі ст. 30” .

  1. Надання інформації про проекти стандартів

Порядок надання інформації про проекти стандартів дещо відрізняється від порядку надання інформації щодо технічних норм, оскільки тут залучені національні органи стандартизації. Вони мають надавати Європейській Комісії, CEN, CENELEC та їх партнерам в інших країнах-членах річну програму стандартизації, кінцевий термін подачі якої - 31 січня. Таким чином відбувається співпраця між різними органами стандартизації, які можуть висловити своє бажання бути включеними у спільну роботу. Крім того, країни-члени повинні прийняти необхідні заходи для забезпечення того, щоб національні органи стандартизації не приймали власні стандарти під час розробки європейських стандартів.

  1. Роль Постійного Комітету

Згідно з Директивою 83/189 створено Комітет, функцією якого є допомога Комісії в управлінні процесом надання нормативної інформації і представляти її при взаємодії з органами стандартизації. Комісія може надавати Комітетові консультативну допомогу, а останній - надавати їй пропозиції щодо стимулювання європейських органів стандартизації до прийняття певного європейського стандарту у відповідні строки або визначати сфери, де гармонізація видається необхідною, та проводити необхідну роботу із гармонізації у певному секторі (ст. 5).

Згідно з Директивою 98/34/ЕС Комітет функціонує під назвою „Постійний Комітет”.

<< | >>
Источник: О.О. Чувпило. Технічне регулювання в Україні. - Українською мовою. Навчальний посібник. К.: ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка,2004. - 135.. 2004

Еще по теме Мета:

  1. Мета злочину
  2. Мета злочину
  3. Мета
  4. 43. Мета вчиннення злочину.
  5. Стаття 182. Мета землеустрою
  6. § 3. МЕТА І ФУНКЦІЇ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
  7. 14.2. Мета покарання
  8. 14.2. Мета покарання
  9. Мета, завдання та мінілексикон
  10. 36. Місія, генеральна мета та класифікація цілей підприємства.
  11. 7.2. Мета й завдання кримінологічного дослідження
  12. §3. Мета.
  13. Мета, завдання, функція та принципи ревізії
  14. 2.1. Мета та рівні регулювання зовнішньоекономічної діяльності
  15. 5.4. Маркування СЕ Мета